Розглянуто процеси трансформації музею як соціокультурного інституту. На підставі аналізу наукових праць та джерельної бази розглянуто роль і місце музейних установ у контексті глобалізаційних процесів. Висвітлено зазначені процеси у вітчизняних музеях. Розкрито вплив ідеологічних, політичних і економічних чинників на розвиток музейної установи за певних соціокультурних умов. Розкрито можливості використання новітніх технологій у діяльності музею. Проаналізовано форми та методи фінансового забезпечення процесів трансформації музейних установ, що передбачають удосконалення нормативно-правової бази, оптимізацію кадрової політики.

В алфавітному порядку (від А до Я) подано тлумачення основних понять з історії українського державотворення, функціонування та розвитку державно-управлінських систем на теренах України. Комплексно висвітлено основні явища, процеси та події у галузі державного управління в усі періоди вітчизняної історії, починаючи від стародавніх часів. Увагу приділено відомим державним і політичним діячам у вітчизняній історії, українським і зарубіжним мислителям, діячам культури, науковцям, які зробили внесок у розвиток управлінської думки, зокрема, В.Б. Антоновичу, О.А. Безброродьку , В.І. Вернадському, В.К. Винниченку, М.С. Горбачову, М.С. Грушевському, М.І. Дорошенку та ін. Акцентовано на важливих явищах загальноцивілізаційного характеру, що справили суттєвий вплив на державне управління.

Проведено теоретико-методологічний аналіз формування позитивного іміджу органів державної влади, відповідно до чого розкрито сутність, роль і місце іміджу у функціонуванні державного aпaрату, з'ясовано структуру, суб'єкти його формування та реалізації. На підставі розгляду сучасних тенденцій державного іміджмейкінгу розроблено технологію налагодження державно-управлінської комунікації. Виявлено організаціино-інституційні складові, запропоновано оптимізаційні механізми формування позитивного іміджу органів державної влади.

Проведено концептуальний аналіз теоретико-методологічних засад формування позитивного іміджу органів державної влади (ОДВ). Визначено історичні передумови виникнення феномену іміджу, систематизовано основні наукові підходи до його розуміння, розроблено методологію та понятійно-категорійний апарат дослідження. Розкрито сутність, структуру, основні функції, чинники формування іміджу ОДВ як інформаційно-комунікативного феномену, визначено його роль у процесах державотворення. З'ясовано організаційні засади іміджмейкінгу державного управління, визначено його принципи та інституційне забезпечення. Виокремлено й обгрунтовано основні етапи розробки іміджевої стратегії функціонування ОДВ, запропоновано критерії оцінювання її ефективності. Здійснено дискурсивний аналіз сучасних технологій формування позитивного іміджу ОДВ. Розкрито зміст поняття "іміджева компетенція державного службовця", структуровано комплекс іміджевих знань і вмінь, визначено методологічні принципи її формування.