Наведено понад 17 000 найменувань (3 277 псевдонімізованих лексем) учасників Організації Українських Націоналістів (ОУН) і воїнів Української Повстанської Армії (УПА) на підставі документів і матеріалів "Літописів УПА" (основної та нової серій), монографій, збірок, періодичних видань, спогадів очевидців, колишніх учасників національно-визвольних змагань.

Приведено более 17 000 наименований (3 277 псевдонимизованных лексем) участников Организации Украинских Националистов (ОУН) и воинов Украинской Повстанческой Армии (УПА) на основе документов и материалов "Летописей УПА" (основной и новой серий), монографий, сборников, периодических изданий, воспоминаний очевидцев, бывших участников национально-освободительных движений.

Комплексно проаналізовано українську псевдонімію XX ст., зокрема, літературно-мистецьку, політичну, кримінальну. Розкрито специфіку псевдоніма в аспекті його лінгвістичного статусу, структури та функціональних можливостей. Проаналізовано структурно-словотвірні типи псевдонімів. Проведено зіставлення принципів, способів, засобів псевдонімічної номінації. Виявлено спільне й особливе в псевдоніміконах окремих соціально-професійних груп.

Комплексно проанализирована украинская псевдонимия XX в., в частности, литературно-художественная, политическая, криминальная. Раскрыта специфика псевдонима в аспекте его лингвистического статуса, структуры и функциональных возможностей. Проанализированы структурно-словообразовательные типы псевдонимов. Проведено сопоставление принципов, способов, средств псевдонимической номинации. Выявлено общее и особенное в псевдонимиконах отдельных социально-профессиональных групп.

Досліджено українську псевдонімію в її широких тематичних і часових вимірах. Охарактеризовано українські псевдоніми різних соціальних груп, засвідчені у друкованих джерелах, архівних матеріалах і зібрані під час експедицій. Обгрунтовано теоретичні засади витлумачення псевдоніма як псевдоантропоніма, визначено семантичні, соціокомунікативні та функціональні ознаки, якими зумовлено режим його використання, встановлено місце псевдоніма серед інших антропонімних одиниць. Вивчено номінаційні процеси в псевдонімії різних соціальних груп, розглянуто структурну організацію псевдонімів, охарактеризовано їх функціонально-інформативний потенціал, проведено семантико-мотиваційний та кількісний аналіз. Виявлено спільне й особливе у даних псевдоніміконах.

Розглянуто іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово, прислівник, службові слова та вигук. Досліджено систематизовані відомості з усіх розділів науки про мову. Охарактеризовано основні тенденції становлення і розвитку граматики української мови, взаємозв'язків і взаємовідношень морфологічних підсистем мови з іншими рівнями мови, граматичні категорії. Особливу увагу приділено оволодінню літературними нормами мови, зокрема, практичним умінням (проілюстровано лінгвістичний аналіз частин мови, граматичну термінологію, правопис).

Досліджено зооніми як символи української лінгвокультури. Висвітлено способи номінації назв їжі та напоїв у центральноподільських говірках. Проаналізовано обряди та вірування подолян, пов’язані з використанням хліба в родинній обрядовості. Здійснено лінгвістичний аналіз відіменних прізвищ села Мізяківські Хутори Вінницького району Вінницької області. Охарактеризовано фразеологізми з компонентом-зоонімом на позначення дії в українській мові. Досліджено статичне та динамічне в лексиці говірок Жмеринського (раніше Шаргородського) району Вінницької області. Розглянуто номінацію давнього головного убору нареченої в східноподільській говірці с. Громи Уманського району Черкаської області. Проаналізовано лексичні діалектизми у фольлорних текстах збірки "Фольклор українців Півночі Молдови".