Індекс рубрикатора НБУВ: Э372.09(4УКР348)-35

Рубрики:

Православ'я в окремих країнах

Шифр НБУВ: Ж72651 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вперше в українській історіографії всебічно досліджено повсякденне життя православного парафіяльного сільського духовенства Правобережної України у 1860-ті - 1917 рр. Визначено основні функції членів церковного причту, охарактеризовано їх права й обов'язки. Проаналізовано стосунки духовенства та парафіяльної громади. З'ясовано рівень матеріального забезпечення священно- та церковнослужителів у сільських парафіях Правобережної України. Висвітлено повсякденні потреби кліриків і членів їх сімей. Охарактеризовано джерела доходів духівництва. Значна увага приділена аналізу сімейного життя членів причту. Досліджено традиції укладання шлюбів у середовищі парафіяльного сільського духовенства Правобережної України. Відтворено роль і значення дружини клірика у власній сім'ї та парафії. Простежено етапи виховання та навчання дітей кліриків у духовних навчальних закладах. Відображено варіанти дозвілля й усталено стереотипи поведінки у проведенні вільного часу духовенством Правобережної України.

Досліджено повсякденне життя православного парафіяльного духовенства Правобережної України у 1860-ті - 1917 р. Проаналізовано стосунки духовенства та парафіяльної громади. З'ясовано рівень матеріального забезпечення священно- та церковнослужителів у парафіях Правобережної України. Висвітлено повсякденні потреби кліриків та членів їх сімей. Вивчено традиції укладання шлюбів у середовищі парафіяльного духовенства. Відтворено роль і значення дружини клірика у власній сім'ї та парафії. Простежено етапи виховання та навчання дітей кліриків у духовних навчальних закладах. Відображено варіанти дозвілля та усталені стереотипи поведінки у проведенні вільного часу духовенством.

Охарактеризовано фортеці та замки Хмельниччини як складову історико-культурних рекреаційних ресурсів Хмельниччини, її історичне значення, сучасний стан, використання та музеєфікацію, сакральні пам'ятки Кам'янця-Подільського, та їх використання для релігійного туризму в області. Обгрунтовано систематизацію природно-рекреаційних комплексів Хмельниччини, визначено перспективи розвитку еологічного туризму, важливої етичної та естетичної складової майбутнього туристичного ринку. Проаналізовано діяльність туристичної галузі Хмельниччини, її недоліки та перспективи розвитку. Висвітлено питання регіонального стратегування розвитку туризму загалом і, зокрема, стратегічного планування розвитку туризму на Хмельниччині.

Розглянуто проблеми оновлення та створення нових туристичних маршрутів. Висвітлено окремі аспекти методології та методики складання текстів оглядових екскурсій з історичної тематики, орографічні рекреаційні ресурси Хмельниччини. Охарактеризовано новий туристичний маршрут "Хмельниччина туристична і Тарас Шевченко", присвячений 170-й річниці подорожі Кобзаря у вересні - жовті 1846 р. на Поділля та Волинь. Увагу приділено розвитку культурно-дозвіллєвої сфери туризму та підвищенню конкурентоспроможності туризму на Хмельниччині. Розглянуто історичну ретроспективу розвитку туризму та місце туризму в контексті соціокультурної парадигми.

Мета дослідження полягає у з'ясуванні питання взаємин політичних партій і селянства в українських губерніях Російської імперії в кінці XIX - на початку XX ст. у контексті селянської ментальності та соціальних практик. Методологія грунтується на принципах історизму, об'єктивності, системності. Автори використовували методи інституційний і структурно-функціонального аналізу, методологічні засади історії ментальності. Охарактеризовано вплив соціоментальних та інституційних чинників на взаємини політичних партій і селянства наприкінці XIX - на початку XX ст. Висновки: українське селянство в епоху модернізації зазнавало змін, проте головною рисою його ментальності залишався соціальний ідеал - праця на власній землі. Лише незначна частина селян були членами та симпатиками політичних організацій і мали уявлення про їх програмні завдання й діяльність. Згідно з патріархальним світоглядом, селяни пов'язували з "царем-батечком" сподівання на справедливе розв'язання земельного питання. Його сприймали осібно від представників вищих, центральних і місцевих державних установ, котрі уявлялися хліборобам чужими та навіть ворожими їх інтересам. Органи виконавчої влади царизму переслідували членів соціалістичних і ліберальних (до кадетів включно) організацій та лояльно ставилися до праволіберальних і, особливо, консервативних союзів. Співробітники земських установ були активістами ліберальних та, меншою мірою, соціалістичних політичних організацій. І хоча земські діячі зробили чимало для розвитку місцевого господарства й культурно-освітньої сфери, проте їх діяльність залишалася багато у чому незрозумілою для неосвіченого селянства, яке лише подеколи їх підтримувало. Одержавлена православна церква виступала захисником самодержавства та всіляко вітала консервативно-монархічний рух. Утім серед семінаристів, священиків траплялися прихильники соціалістичних і ліберальних ідей, які працювали поміж сільських трударів.