Розглянуто природні ресурси освоєних греками регіонів Північного Причорномор'я - основу економіки місцевих античних держав. Проведено порівняльний аналіз інформації з різних природничих наук. Побудовано описову модель ресурсного потенціалу тих галузей економіки даних держав, що були пов'язані з використанням природних ресурсів. Проаналізовано внутрішньоекономічну структуру господарства цих держав та оцінено можливості формування експортного потенціалу. Доведено необхідність імпорту низки товарів, викликаного відсутністю відповідних ресурсів.

Рассмотрены природные ресурсы освоенных греками регионов Северного Причерноморья - основу економики местных античных государств. Проведен сравнительный анализ информации, полученной в разных естественных науках. Построена описательная модель ресурсного потенциала тех отраслей економики данных государств, которые были связаны с использованием природных ресурсов. Исходя из рассмотрения данного потенциала, проведен анализ внутриэкономической структуры хозяйств этих государств и оценены возможности формирования експортного потенциала. Доказана необходимость импорта ряда товаров, вызванная отсутствием соответствующих ресурсов.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4Укр37)332Ол + О4г(4Укр)

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: Ж27630 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено комплексне багатоаспектне дослідження ресурсного потенціалу та структури господарської діяльності античних держав Північного Причорномор'я у період їх найбільшого економічного розвитку - у V - III ст. до н.е. Вперше в українській історіографії на підставі системного аналізу всього комплексу історичних та археологічних джерел, а також даних природничих та агрономічних наук, досліджено не лише наявні в минулому, а й потенційні можливості розвитку галузей економіки всіх основних античних держав Північного Причорномор'я. Суттєво доповнено та переглянуто усталені наукові погляди на структуру економіки античних держав даного регіону. На підставі результатів порівняльного аналізу ресурсного потенціалу 4-х основних освоєних греками регіонів Північного Причорномор'я та структури економіки античних держав, що виникли на їх території, зроблено висновок про відсутність суттєвої подібності між ними. Доведено, що грецькі колоністи в процесі пристосування до екологічних умов Північного Причорномор'я застосовували різні адаптаційні моделі.

Розглянуто новий проксенічний декрет з Ольвії на честь невідомого жителя Калхедона. Роль цього міста у торговельних відносинах Ольвії з містами Середземномор'я визначено його стратегічно важливим географічним розташуванням.

Досліджено природні ресурси та торговельно-економічний потенціал античних держав Північного Причорномор'я (Нижніх Придністров'я та Побужжя, Західного Криму, Південно-Східного Криму, Керченсько-Таманського регіону). Проаналізовано господарську діяльність античних держав і вплив навколишнього середовища на неї. Здійснено максимально можливо повну оцінку природних ресурсів регіонів, де розташовувались грецькі апойкії, і перш за все грунтових (як бази рослинництва), пасовищних (як бази творинництва) й іхтіологічних (як бази для рибальства). Акцентовано увагу навіть на тих ресурсах, які з тих чи інших причин не використовувались грецькими колоністами.

На підставі даних порівняльної етнографії, писемних та археологічних джерел показано, що кочовики, зокрема скіфи, були не стільки посередниками в торгівлі зерном, скільки його споживачами. Вказано можливі джерела та способи одержання зернових, зроблено спробу визначити можливі обсяги споживання збіжжя номадами в різні періоди історії Скіфії.

Досліджено розвиток тваринницької галузі в Ольвійському полісі наприкінці VI - у першій половині III ст. до н.е. Визначено рівень сприятливості природних умов Нижнього Побужжя для різних її форм. Розглянуто галузево-територіальну структуру ольвійської хори та місце в ній спеціалізованих тваринницьких районів. Проаналізовано галузеву структуру ольвійського тваринництва.

Досліджено роль рабської праці у сільськогосподарському виробництві Ольвійського поліса - ключовій галузі економіки цієї держави. До недавніх пір в історіографії переважав скептичний погляд на інтенсивність залучення праці рабів в аграрному виробництві Ольвії й на поширення рабовласницьких відносин у цьому полісі загалом. Між тим останнім часом відбулося якісне розширення джерельної бази, перш за все за рахунок приватних листів на свинцевих пластинах і кераміці, які демонструють проникнення рабовласницьких відносин у різні сфери життя Ольвії ще з VI ст. до н.е. Інформація епіграфічних джерел у комплексі з археологічними матеріалами та з використанням теоретичних напрацювань сучасного антикознавства надає змогу переглянути усталену картину й обгрунтувати припущення про інтенсивне використання праці рабів у садибах ольвійської хори, особливо в найближчих околицях міста. Останнє стосується, у першу чергу, маєтків заможних ольвіополітів, а також землевласників середнього достатку. Це відкриває перспективи подальшого поглибленого дослідження соціальної структури та економічного життя Ольвії й античних держав Північного Причорномор'я загалом.

Загальна концепція пропонованої праці передбачає формування бачення процесів становлення в Україні в реаліях античності, за доби середньовіччя та раннього нового часу динамічних багаторівневих суспільних систем, спроможних запропонувати національні інструментальні моделі та способи врегулювання взаємозв’язків між суб’єктами та об’єктами історичної взаємодії. Зазначено, що матеріал структуровано за окремими тематичними блоками, у яких різноманітні нарисові конфігурації демонструють необмежені пошукові можливості щодо висвітлення складної і далеко не однозначної проблематики. Висвітлено тематики: рабовласницькі відносини в ольвійському суспільстві VI—III ст. до н.е; ординський "рубікон" Вітовта в контексті політичного права та впливів географічного фактора; українські князівсько-шляхетські роди у соціально-економічному і політичному житті Великого князівства Литовського (друга половина ХV-ХVІ ст.); професійна медицина та фармація в Україні (друга половина XVI - перша половина XVII ст.); суспільно-політичні відносини в Криму після його анексії Росією (остання чверть XVIII ст.) тощо. Визначено, що від узгодженості, збалансованості "персонального, суспільного і державного інтересу", визначених рівнем "розвитку взаємоспрямованих зв’язків держави і суспільства", залежать весь перебіг, всі складні повороти історичного процесу.

Мета дослідження - комплексне вивчення рибальської галузі господарства Ольвії в контексті дослідження давньогрецького рибальства загалом. Проаналізовано рибні ресурси Нижнього Побужжя, а також технології та експортний потенціал місцевого рибальства. Методологія - аналіз інформації низки історичних і природничих дисциплін (археологія, археоіхтіологія, іхтіологія, палеогеографія, етнографія) з метою одержання інтегрованої картини структури рибальського промислу Ольвії. Вперше в історіографії рибальство античних держав північного узбережжя Чорного моря розглянуто не ізольовано, а в контексті давньогрецького рибальства загалом. Виявлено специфіку ольвійського рибальства як складової відповідного промислу Давньої Греції. Порівняльний аналіз ольвійського рибальства та рибальства полісів басейну Егейського моря дозволяє зробити висновки про значні відмінності між ними. Це було викликано якісною різницею у структурі вилову, яка, своєю чергою, стала наслідком неподібності природних умов Нижнього Побужжя з його великими річками, лиманами та опрісненою морською акваторією з одного боку й басейну Егейського моря з його фауною солоних вод - з іншого. Відмінності змушували ольвійських рибалок модернізувати принесені з метрополії рибальські технології, адаптуючи їх до місцевих умов. Загалом у водах Нижнього Побужжя виловлювали риб цінніших порід, ніж на Середземномор'ї. Тут інтенсивно добували, зокрема, осетрових і сомів. Це створювало значний експортний потенціал місцевого рибальства. Проаналізовано технології риболовлі (використання сіток, гачкових снастей, ударних знарядь) та способи переробки рибальської продукції. Вказано на специфіку переробки осетрових (засолка, копчення). Ці види не надавалися для виготовлення гаруму, через що в Ольвії не зустрічаються рибозасолювані ванни. На вивіз, окрім м'яса риб, могли йти також клей та ікра. Експортний потенціал ольвійського рибальства був доволі значним.