Досліджено теоретико-методологічні та науково-практичні аспекти управління підприємницькими ризиками виробників хмелю. На підставі проведених теоретичних узагальнень визначено суть поняття "управління підприємницькими ризиками". Запропоновано трактування підприємницького ризику та виявлено особливості його виникнення. Ідентифіковано види та фактори ризиків виробників хмелю та здійснено їх класифікацію. Запропоновано методичний підхід до кількісного оцінювання ризиків. Виявлено найбільш значущі ризики хмелегосподарств і чинники їх впливу. Запропоновано економіко-математичні моделі, які дозволяють оптимізувати частку застрахованого врожаю хмелю на площі насаджень сортів хмелю з різними строками визрівання. Обгрунтовано доцільність мережевого планування технологічних операцій щодо вирощування та догляду за хмільниками з урахуванням невизначеності основних показників виробництва. Розроблено пропозиції щодо управління ризиком шляхом здійснення переробки та реалізації на кооперативних засадах.

Мета роботи - визначення ролі та особливостей управління витратами сільськогосподарських підприємств у процесі забезпечення їх конкурентоспроможності. Обгрунтовано ключову роль механізмів управління витратами у формуванні та утриманні цінових конкурентних переваг сільськогосподарських товаровиробників. Метою управління витратами у контексті забезпечення конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств визначено зменшення розміру сукупних витрат через підвищення продуктивності, зниження вартості та обсягів використання ресурсів за умови виробництва продукції необхідної (стандартизованої) якості та досягнення прийнятного рівня ефективності господарської діяльності. Запропоновано методику оптимізації структури загальної та додаткової заробітної плати робітників сільського господарства, застосування якої забезпечить максимізацію продуктивності праці та економію ресурсів. З метою підвищення рівня конкурентоспроможності сільськогосподарських виробників розроблено методику багатокритеріальної оптимізації їх галузевої структури, що орієнтована на досягнення мінімуму витрат у розрахунку на 1 грн валової продукції та максимуму рівня рентабельності.

Розроблено методику оцінювання конкурентоспроможності підприємства за умов обмеженого доступу до інформації про конкурентів. На підставі результатів анкетного опитування оцінено конкурентні переваги вітчизняних сільськогосподарських підприємств. Надано порівняльну оцінку конкурентоспроможності в рослинництві та тваринництві.

Забезпечення конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств у сучасних умовах можливе лише на засадах їх інноваційного розвитку. Серед ключових проблем інноваційного забезпечення сільського господарства виділено низький рівень розвитку трансферу технологій і відсутність доступу до необхідних джерел фінансування. Для подолання цих проблем на базі університетів аграрного спрямування рекомендується створити загальнодержавну систему інформаційного забезпечення трансферу технологій, яка б об'єднувала сфери науки, фінансів і товаровиробників. В її основу буде покладено діяльність університетських центрів трансферу технологій у сільському господарстві, які виконуватимуть такі функції: технологічний аудит технології та підприємства-замовника інновації, розробка супровідної технічної документації; дослідження коніюнктури ринку інновацій у сільському господарстві; оцінювання ефективності ідеї або розробки, складання бізнес-планів, налагодження контактів з інвесторами, оптимізація джерел фінансування; захист інтелектуальної власності; юридичний супровід; інформаційне забезпечення. Загальнодержавну систему доцільно формувати на основі єдиної інформаційної платформи, яка б акумулювала інформацію університетських рівнів, зокрема, інформацію про існуючі інновації, їх ефективність, потреби сільськогосподарських підприємств, джерела фінансування тощо. Для описання динаміки рівня конкурентоспроможності і прибутку від інноваційної діяльності та для побудови довгострокових прогнозів цих показників застосовано динамічну модель, яка формується системою диференціальних рівнянь. В основу моделювання покладено твердження про те, що утримання конкурентних позицій вимагає неперервної заміни існуючих конкурентних переваг новими. Додатковою перевагою використання розробленої моделі є можливість прогнозування моменту, коли підприємство повинно розпочати створення майбутньої конкурентної переваги шляхом освоєння нового інноваційного продукту або технології.

Розроблено класифікацію функцій елементів інституціонального середовища сільськогосподарських підприємств залежно від сфери їх функціонування. Ідентифіковано прояви недостатньої дієвості інституціонального середовища у розрізі різних малих, середніх і великих товаровиробників, а також для сільськогосподарських підприємств, що входять до структури агрохолдингових формувань. Запропоновано методику оцінки ефективності функціонування елементів інституціонального середовища суб'єктів агробізнесу на основі застосування положень теорії нечіткої логіки на базі розширення MatLab Fuzzy Logic Toolbox. Визначено рівень виконання елементами інституціонального середовища конкуренції сільськогосподарських підприємств функцій законотворчості, підтримки підприємництва, ринкової регуляції, контрактації, інформаційного забезпечення, держпідтримки, інновацій і трансферу технологій, кредитування.

Виділено основні етапи процедури кількісного оцінювання ресурсного потенціалу інноваційно орієнтованих сільськогосподарських підприємств із урахуванням змістовного наповнення поняття "ресурсний потенціал підприємства". До цих етапів включено оцінку сучасного стану ресурсної бази (передбачає визначення кількісних і якісних параметрів ресурсів і ресурсовіддачі); кількісне вимірювання ефективності використання ресурсного потенціалу; обчислення повноти використання потенціалу. Встановлено, що особливість методичного підходу до оцінювання ресурсного потенціалу в інноваційно орієнтованих сільськогосподарських товаровиробників визначається необхідністю дослідження можливостей наявних у них ресурсів забезпечувати достатній (тобто потенційно можливий) рівень інноваційної активності. Визначено, що такий аналіз слід проводити на основі порівняння результатів інноваційної діяльності досліджуваного господарюючого суб'єкта та його конкурентів. Виділено методи оцінювання ресурсного потенціалу, які включають методи структурно-функціонального аналізу, нечіткої логіки, статистико-економічні методи, методи нормування, кореляційного аналізу, інтегрального оцінювання, таксономічного аналізу, матричні методи, метод DEA-аналізу.

Обґрунтовано науково-методологічний підхід до дослідження процесу формування конкурентоспроможності сільськогосподарського підприємства. Визначено теоретико-методологічну складову управління конкурентоспроможністю суб’єктів агробізнесу та процесом її формування. Розроблено методику оцінки рівня конкурентоспроможності із урахуванням інформаційного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників. Висвітлено методичний підхід до аналізу та оцінки зовнішніх чинників конкурентоспроможності. Ідентифіковано проблеми, що перешкоджають формуванню конкурентних переваг вітчизняних сільськогосподарських підприємств. Обґрунтовано напрями і механізми формування та утримання конкурентоспроможності суб’єктів агробізнесу із урахуванням особливостей їх господарської діяльності. Розроблено модель забезпечення конкурентоспроможності підприємства на інноваційній основі.

Висвітлено роль і значення сільськогосподарської кооперації в агробізнесі та сільському розвитку. Підкреслено з урахуванням зарубіжного досвіду іманентність кооперації в ринковій економічній системі та демократичному суспільстві. Розкрито стан та чинники, що уповільнюють розвиток кооперації в агропродовольчому комплексі України, зокрема недосконалість інституцій ного забезпечення, непослідовність державної підтримки кооперативів, неефективність механізмів залучення інвестицій до кооперативного бізнесу. Представлено інноваційні та нетрадиційні напрями кооперації в Україні.

Визначено роль та висвітлено методику дослідження сільської економіки у контексті забезпечення продовольчої безпеки держави. Розкрито методологічні особливості геопросторового аналізу соціально-економічних трансформацій сільської економіки. Проаналізовано сучасний рівень продовольчого забезпечення населення України. Окреслено геоаналітичний профіль земельних ресурсів України. Проведено сценарне моделювання рівня продовольчої безпеки. Презентовано структуру геопорталу територіальної громади, висвітлено її геопросторовий профіль. Обґрунтовано переваги застосування геоінформаційних технологій для забезпечення інвестиційної привабливості, підвищення іміджу та брендингування територіальної громади.

Розглянуто архітектуру та технічну складову системи космічного та геоінформаційного забезпечення прийняття рішень у ключових сферах національної безпеки й оборони України, зокрема у сфері продовольчої, екологічної, соціально-економічної та воєнної безпеки. Проаналізовано сучасний стан і основні тенденції розвитку систем підтримки прийняття рішень у сфері національної безпеки й оборони. Подано інформацію про наземний інформаційний комплекс космічного моніторингу Землі Поліського національного університету "Регіон", наземний інформаційний комплекс космічного моніторингу Землі Національного центру управління та випробувань космічних засобів Державного космічного агентства України. Увагу приділено моніторингу використання сільськогосподарських угідь для забезпечення продовольчої безпеки із застосуванням систем дистанційного зондування Землі, управлінню продовольчою безпекою в умовах війни. Висвітлено можливості використання космічної інформації в системі інформаційного забезпечення управління природоохоронними територіями.