Проведено морфометричне дослідження забарвлених азотнокислим сріблом ядерець у лімфоцитах периферичної крові хворих на рак тіла матки та проаналізовано залежність ядерцевих характеристик від наявності чи відсутності злоякісних новоутворень у родоводах хворих. За наявності онкопатології у родоводах встановлено достовірне збільшення площі ядер лімфоцитів і переважання вмісту найбільш активних форм ядерець, відзначено більш виражену гетерогенність лімфоцитів за дослідженими характеристиками. Отримані результати свідчать про підвищений рівень біосинтетичних процесів у лімфоцитах периферичної крові хворих цієї групи.

На операційному матеріалі хворих на рак тіла матки проведено порівняльний аналіз рівнів експресії біомолекулярних маркерів p53 та MDR-1/P-gp, що визначають медикаментозну резистентність. Встановлено, що у злоякісних пухлинах ендометрію експресія білків p53 та MDR-1/P-gp залежить від ступеня диференціювання новоутворення і досягає максимального значення у низькодиференційованих аденокарциномах. Виявлено природну медикаментозну резистентність у пухлинах хворих на рак із обтяженим сімейним анамнезом, яка характеризується достовірно вищим рівнем експресії білка MDR-1/P-gp у порівнянні з таким у хворих без агрегації онкопатології у родоводах.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.413.510.11-5 + Р733.514.16-5

Рубрики:

Гепатити у дітей

Вірусні гепатити. Епідемічний гепатит (хвороба Боткіна) у дітей

Шифр НБУВ: Ж24603 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.418.12-3 + Р733.514.16-3

Рубрики:

Хвороби суглобів у дітей

Вірусні гепатити. Епідемічний гепатит (хвороба Боткіна) у дітей

Шифр НБУВ: Ж16621 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено клініко-лабораторні особливості перебігу хронічного гепатиту B (ХГВ) у дітей залежно від фази та ступеня активності патологічного процесу. Знайдено маркери активної вірусної реплікації у більшості обстежених дітей (72,3 %). Тривалість захворювання у цій групі склала приблизно 3 роки, а хворі в інтегративній фазі, навпаки, характеризувалися тривалішим перебігом ХГВ (понад 5 років). Клінічні спостереження свідчать про перевагу скарг з боку супутньої патології шлунково-кишкового тракту: наявністю диспептичного (74,47 %), абдомінального (63,8 %) й астеновегетативного (58,9 %) синдромів, прояви яких не залежали від фази захворювання та корелювали з ступенем активності патологічного процесу. Серед лабораторних синдромів, що виявлені у хворих на ХГВ, діагностичне значення мають цитолітичний та мезенхімально-запальний. З збільшенням активності захворювання спостерігалися більш виражені зміни біохімічних показників, що не залежали від віремії.

Проведене дослідження показало значну гетерогенність щільності мікросудин (ЩМС) в серозних аденокарциномах яєчника, яка була найбільш виражена в низькодиференційованих пухлинах. Встановлено, що у хворих, термін життя яких складав менше 5 років, ЩМС у пухлинах та експресія білка p53 були достовірно вищими, а експресія рецепторів естрогенів (РЕ) - достовірно нижчою, у порівнянні з такими у хворих, що були живі після операції 5 років і більше. Визначено, що утворення віддалених метастазів у аденокарциномах яєчника відбувається на фоні низького рівня експресії РЕ. Одержані дані свідчать, що для оцінки перебігу серозного раку яєчника перспективним є визначення ЩМС, експресії p53 та РЕ як прогностичних маркерів пухлинного процесу.

Патогенетически обосновано включение в комплексную терапию детей с синдромом раздраженного кишечника триметабола. Результаты исследования показали, что у детей с синдромом раздраженного кишечника наблюдается повышение серотонина слюны, которое зависит от клинической формы патологии. Наибольшая концентрация нейротрансмиттера серотонина в слюне определялась в группе пациентов с болевым синдромом и метеоризмом, сравнительно меньше - у детей с запорами. Анализ эффективности применения триметабола у детей с синдромом раздраженного кишечника в комплексном лечении показал достоверное уменьшение жалоб болевого, диспепсического и астеновегетативного синдромов, нормализацию стула, установление клинической ремиссии, а также позитивное влияние на нейроэндокринную регуляцию моторики кишечника.

Удосконалено методи діагностики хронічного гепатиту B (ХГB), які передбачають визначення факторів ризику розвитку захворювання, особливостей клінічного перебігу та змін функціонального стану печінки в залежності від фази інфекційного процесу, ступеня активності патологічного процесу та стадії захворювання з подальшим патогенетичним обгрунтуванням лікувальних заходів шляхом вивчення показників інтерферонового статусу та корекції порушень завдяки використанню противірусного препарату з інтерфероногенними властивостями. Установлено взаємозв'язок між клініко-лабораторними проявами та показниками інтерферонового статусу. Проведено математичний аналіз факторів, що впливають на перебіг ХГB, виділено найбільш інформативні щодо прогнозування розвитку фібротичних змін з урахуванням клініко-імунологічних показників. Оцінено застосування дітям з ХГB противірусного препарату з інтерферогенними властивостями.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.412.201.1-3

Рубрики:

Бронхіти у дітей

Шифр НБУВ: Ж16694 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено аналіз сучасної наукової літератури щодо лікування хронічних вірусних гепатитів у дітей. Розглянуто питання протокольної терапії хронічних гепатитів у дитячому віці та перспективні шляхи їх вирішення з метою підвищення ефективності лікування та контролю над захворюванням.

Вивчено клінічну ефективність фамотидину та ланзопразолу як антисекреторної терапії у дітей з функціональною диспепсією (ФД). У хворих на ФД після лікування зафіксовано поліпшення клінічної симптоматики, зниження рівня кислотоутворюючої функції шлунка, зміни концентрації гастрину у сироватці крові та рівня мелатоніну, спрямованість яких залежала від виду антисекреторної терапії. Моніторинг інтрагастральної експрес-рН-метрії у дітей з ФД на тлі антисекреторної терапії свідчить про те, що фамотидин впливає на різні ланки патогенезу, через які реалізуються клінічні прояви, та сприяє більш швидкому зникненню симптоматики.

Мета роботи - патогенетично обгрунтувати й оцінити терапевтичну ефективність препарату "Триметабол" у комплексному лікуванні дітей з синдромом подразненого кишечнику (СПК). Під спостереженням перебували 61 дитина, хвора на СПК, яка знаходилась на стаціонарному лікуванні, та 25 практично здорових дітей. Для верифікації діагнозу хворим на СПК проведено загальноприйняте лабораторно-інструментальне обстеження та визначення рівня серотоніну у сироватці крові за флюорометричним методом. Діти основної групи (n = 35) на фоні базисної терапії СПК одержували Триметабол. Діти другої групи (n = 26) одержували загальноприйняту базисну терапію. На тлі застосування Триметаболу у дітей з СПК відбувалися достовірно швидше купірування больового, диспептичного та астеновегетативного синдромів, нормалізація випорожнень; встановлено позитивний вплив препарату на нейроендокринну регуляцію моторики кишечнику. За результатами дослідження доведено доцільність використання препарату "Триметабол" у комплексній терапії СПК у дітей.

Висвітлено сучасні наукові погляди на діагностику та лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) у дитячому віці. Обговорено важливі положення різних міжнародних ініціатив стосовно моніторингу пацієнтів із даною патологією. Зазначені особливості вказують на те, що патогенетична терапія в педіатричній практиці має свої відмінності, і це слід враховувати під час призначення антисекреторних препаратів і розробки профілактичних заходів.

Мета роботи - визначити роль генетичної детермінанти у виникненні раку ендометрія (РЕ) у структурі раку органів жіночої репродуктивної системи у хворих Київського регіону та оцінити рекурентний ризик розвитку злоякісних новоутворень у родичів пробанда. Проведено комплексне клініко-генеалогічне і генетико-математичне дослідження 142-х хворих на РЕ, які мешкали у Київському регіоні. Встановлено, що в 19,7 % родоводів пацієнток із РЕ відбувається агрегація пухлин органів жіночої репродуктивної системи та шлунково-кишкового тракту. Внесок генетичної компоненти у розвиток раку органів жіночої репродуктивної системи, у тому числі РЕ, становив 53,2 %. Висновок: оцінка генетичної компоненти та ймовірності виникнення злоякісних новоутворень у родичів із сімейною історією раку є засадою для формування груп різного ступеня ризику і подальшого генетичного моніторингу родичів пробанда.

Мета роботи - створити інформаційний ресурс "Спадкові ракові синдроми". Проведено комплексний пошук інформації в наукометричних базах даних PubMed, The Familial Cancer Database (FaCD), ОМІМ ma інших світових наукових джерелах, опублікованих з 2004 по 2014 р., а також аналіз ре-зультатів досліджень, що виконуються в Інституті експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р. Є. Кавецького Національної академії наук України. Середовищем програмування інформаційного ресурсу "Спадковіракові синдроми" є Borland Delphi v. 7.0. Cистематизовано й оптимально структуровано інформацію про спадкові синдроми з аутосомно-домінантним і аутосомно-рецесивним типом успадкування, за яких існує високий ризик розвитку онкологічної патології, забезпечує оперативний доступ до інформації в галузі медичної генетики, зокрема онкогенетики. Висновок: створений інформаційний ресурс "Спадкові ракові синдроми" надасть змогу одержати сучасні відомості про клінічні прояви та генетичні особливості ракових синдромів з урахуванням типу успадкування, спектра асоційованих новоутворень, факторів ризику, алгоритмів діагностики та профілактичних заходів.

Надано результати власних досліджень терапевтичної та профілактичної ефективності симбіотичного препарату Коліфагіна ПРО на фоні антибактеріальної терапії у дітей з респіраторною патологією. Необхідність корекції дисбіотичних порушень у супроводі антибіотикотерапії не викликає сумніву. Включення до комплексної терапії з антибіотиками пробіотичної корекції симбіотиком Коліфагіна ПРО у дітей із гострою респіраторною патологією дозволило профілактувати антибіотикоасоційовану діарею та сприяло більш швидкому регресу основних симптомів захворювання, нормалізації характеру і частоти випорожнень.

Мета дослідження - вивчення чутливості та специфічності використання опитувальника GerdQ для діагностики гастроезофагеальної рефлюксної хвороби у підлітків на амбулаторному етапі. Проведено анкетування 95 підлітків зі скаргами з боку верхніх відділів травного тракту. Після заповнення опитувальника всі діти були оглянуті дитячим гастроентерологом із встановленням попереднього діагнозу "гастроезофагеальна рефлюксна хвороба". Для підтвердження діагнозу пацієнтам проводились інструментальні дослідження (езофагогастродуоденоскопія, pH-метрія). Дані об'єктивного огляду лікаря та додаткових досліджень співставлялись з результатами опитувальника GerdQ. Чутливість опитувальника GerdQ становить 68,7 %, специфічність - 92,3 %.

Обгрунтовано та оцінено ефективності включення препарату урсодезоксихолевої кислоти Укрлів суспензія у протокол лікування дітей із гастроезофагеальною рефлюксною хворобою. З огляду на результати проведених досліджень використання препарату урсодезоксихолевої кислоти може бути рекомендоване як патогенетична терапія в комплексному лікуванні дітей із гастроезофагеальною рефлюксною хворобою. Одержані дані свідчать як про ефективність, так і про високий рівень безпеки й переносимості урсодезоксихолевої кислоти, зокрема препарату Укрлів суспензія, при тривалому застосуванні з метою профілактики рецидивів захворювання.

Обгрунтувано та оцінено ефективності включення мікротаблетованого ферментного препарату Ерміталь 10 000 в комплексну терапію дітей з функціональними та органічними гастродуоденальними захворюваннями. Наведено результати досліджень функціонального стану підшлункової залози у дітей з поєднаною патологією органів травлення. Одержані дані свідчать про ефективність і високий рівень безпеки та переносимості препарату Ерміталь 10 000 як замісної ферментної терапії при відносній панкреатичній недостатності у дітей.

Мета дослідження - вивчення функціонального стану печінки, порушень вуглеводного та ліпідного обмінів у дітей із діагностованою неалкогольною жировою хворобою печінки (НАЖХП) та екзогенно-конституціональним ожирінням. Обстежено 67 дітей віком від 7-ми до 17-ти років. Основну групу (n = 34) становили діти, у яких було діагностовано НАЖХП, до групи порівняння (n = 33) ввійшли пацієнти з діагностованим ожирінням без порушень функцій печінки, контрольну групу становили здорові діти (n = 10). З'ясовано, що перебіг НАЖХП у дітей у більшості випадків є безсимптомним. Жирова дегенерація печінки в дітей не завжди характеризується вираженим синдромом цитолізу. Структурно-функціональні зміни в печінці у разі НАЖХП можуть спричиняти виражені метаболічні наслідки у вигляді гіперглікемії, гіперінсулінізму, інсулінорезистентності з формуванням атерогенної дисліпідемії, що проявляється в основному підвищенням концентрації тригліцеридів і зниженням фракції загального холестерину ліпопротеїдів високої щільності вже в дитячому віці.