Індекс рубрикатора НБУВ: Х892-2

Рубрики:

Цивільно-процесуальне право

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х892.19(4Укр)-3

Рубрики:

Цивільний процес окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Дисертацію присвячено проблемам принципу змагальності сторін як конституційної засади судочинства, досліджено його історичний розвиток та чинне законодавство. Проаналізовано суть та місце цього явища в системі принципів цивільного процесу. Наведено нове визначення поняття даного принципу. Проведено порівняльний аналіз зарубіжного законодавства, розроблено новий механізм його реалізації. Досліджено сучасну практику судочинства у цивільних справах. Сформульовано рекомендації щодо удосконалення правового регулювання принципу змагальності в процесуальному законодавстві України.

Розглянуто функціонування та стилістичну роль власного імен і заголовного персонажа історичної повісті О. Назарука "Роксоляна", його роль у побудові часопросторової парадигми твору.

Мета роботи - вивчення ролі локально-темпоральної лексичної парадигми у "Фронтових поезіях" О. Т. Гончара. Предмет аналізу - функціональне навантаження, особливості уживання, стилістичні конотації, експресивний, образний потенціал, варіативність компонентів часопросторової лексичної парадигми. Уживання тих чи інших лексем залежить від тематики твору, авторського задуму, що й зумовлює функціонування певних лексем, організацію особливостей цього лексичного пласту. Використання кожної лексеми є чітко продуманим, кожна з них ілюструє широкий спектр образних трансформацій, а також тісну взаємодію з іншими лінгвістичними й екстралінгвістичними факторами. Результати семантичного аналізу локально-темпоральної лексичної парадигми свідчать про наявність значного конотативного потенціалу з активованим стилістичним, експресивним компонентом практично у кожної з лексем, що максимально поглиблює його узуальне значення. Встановлено діапазон, насиченість і перспективи образних трансформацій, залежність компонентів парадигми не лише від лінгвоментальних стратегій автора, а й від екстралінгвістичних факторів. Висновок полягає в тому, що часопросторова лексична парадигма виконує текстоутворюючу, характеристичну, хронотопічну, експресивну, виразову функції, сприяє розкриттю підтексту й авторської концепції.

Розглянуто особливості творення автором хронотопу дороги як одного з чинників утворення жанру історичної прози. Проаналізовано лексеми на позначення руху, описано характер їх функціонування у контексті. Продемонстровано їх конотативні можливості і стилістичну роль у створенні різноманітних художньо-образних ефектів.

Проаналізовано суть поняття транснаціональної корпорації (ТНК), досліджено критерії щодо визначення компанії транснаціональною, класифіковано методи оцінювання її ефективності та параметри взаємодії держави та ТНК. Аналітично досліджено умови функціонування корпоративного капіталу в економіці України з використанням результатів оцінювання провідних рейтингових агентств. Обгрунтовано необхідність створення українських ТНК. Здійснено моделювання ключових загроз щодо їх функціонування в Україні методом аналізу ієрархій. За результатами дослідження визначено роль ТНК у проблемі трансфертного ціноутворення як такій, що виникає в процесі взаємодії, та доведено їх схильність до фінансово-економічних зловживань і латентного трансферу коштів. Сформульовано рекомендації з удосконалення механізму державного регулювання взаємодії національної економіки з ТНК та розроблено механізм цієї взаємодії на основі партнерства.

Досліджено мовностилістичні засоби створення художнього простору в жанрі історичної драми, особливості побудови просторової парадигми, зумовлені картиною епохи, авторською концепцією персонажів і цілого твору.

Проведено дослідження епізоотичної ситуації приватного ставка с. Вільховатка Полтавської області з паразитарного захворювання на аргульоз. Епізоотична ситуація виявилася неблагополучною, у дволіток окуня було виявлено паразитоносійство зяброхвостого рачка аргулюса Argulus foliaceus. На окремих рибах числом 5 виявилося від 3 до 5 паразитів. Екстенсивність інвазії склала 25 %, інтенсивність інвазії - 3 - 5 паразитів на рибу. Застосоване лікування у вигляді внесення свіжогашеного вапна із розрахунку 100 кг/га водного дзеркала виявилося терапевтично ефективним та економічно обгрунтованим. Під час використання свіжогашеного вапна для лікування аргульозу орендар ставка заощадив на 1 грн витрат - 18, 69 грн прибутку.

Мета роботи - вивчення ролі темпоральної лексичної парадигми в історичному романі В. Малика "Князь Ігор". Проаналізовано функціональне навантаження, варіативність компонентів темпоральної лексичної парадигми. Вживання тих чи інших лексем залежить від тематики твору, авторського задуму, що й зумовлює функціонування певних лексем, організацію особливостей цього лексичного плату. Використання кожної лексеми є чітко продуманим, кожна з них ілюструє широкий спектр образних та експресивних трансформацій, а також тісну взаємодію з іншими лінгвістичними та екстралінгвістичними факторами. Результати семантичного аналізу темпоральної лексичної парадигми свідчать про наявність значного конотативного потенціалу з активованим стилістичним, експресивним компонентом практично у кожної з лексем, що максимально поглиблює його узуальне значення. Встановлено діапазон, насиченість і перспективи образних трансформацій, залежність компонентів парадигми не лише від лінгвоментальних стратегій автора, а й від екстралінгвістичних факторів. Висновок: темпоральна лексична парадигма виконує текстоутворювальну, характеристичну, хронотопічну, експресивну, виразову функції, сприяє розкриттю підтексту й авторської концепції.

Досліджено темпоральну лексику у "Повісті врем'яних літ". Предмет аналізу - функціональне навантаження, особливості вживання, стилістичні функції, експресивний, образний потенціал темпоральної лексики. Продемонстровано діапазон уживання темпоральних лексем, їх залежність від авторської стратегії та від історичного контексту. Встановлено, що темпоральна лексика виконує текстоутворюючу, хронотопічну, експресивну функції, сприяє розкриттю авторської концепції.

Мета роботи - вивчення особливостей функціонування та стилістичної ролі власного імені заголовного персонажа історичної повісті В. Малика "Князь Ігор", його ролі у побудові часопросторової парадигми твору. Проаналізовано функціональне навантаження, особливості вживання, стилістичні конотації, образний потенціал, варіативність компонентів заголовка. Вживання власного імені заголовного персонажа залежить від тематики твору, авторського задуму, що й зумовлює функціонування певних варіантів заголовка. Кожне використання заголовного імені є чітко продуманим; воно ілюструє широкий спектр образних і експресивних трансформацій, а також тісну взаємодію з іншими лінгвістичними й екстралінгвістичними факторами. Результати дослідження функціонування власного імені заголовного персонажа демонструють його прагматичну спрямованість у контексті твору, свідчать про наявність значного конотативного потенціалу з активованим стилістичним, експресивним компонентом, що максимально поглиблює експресію заголовка, його значення для створення художнього хронотопу. Основний висновок полягає в тому, що власне ім'я заголовного персонажа виконує текстоутворювальну, хронотопічну, експресивну, виразову функції, сприяє розкриттю підтексту й авторської концепції.

Розглянуто специфіку творення хронотопу дороги як одного з чинників утворення жанру історичної прози. Проаналізовано функціональне навантаження, особливості вживання, стилістичні конотації, образний потенціал, варіативність лексем на позначення руху. Дорога тісно пов'язана з художнім локусом і пронизує найрізноманітніші шари тексту, сполучається з іншими художньо-образними засобами та організовує весь текст. Кожне вживання лексеми на позначення руху є чітко продуманим: воно ілюструє широкий спектр образних і експресивних трансформацій, а також тісну взаємодію з іншими лінгвістичними й екстралінгвістичними факторами. Результати дослідження хронотопу дороги демонструють його прагматичну спрямованість у контексті, свідчать про наявність значного конотативного потенціалу з активованим стилістичним, експресивним компонентом, що максимально поглиблює експресію лексем на позначення руху, їх значення для створення хронотопу дороги. Висновок полягає в тому, що лексеми на позначення руху виконують текстоутворювальну, хронотопічну, експресивну, виразову функції, сприяють розкриттю авторської концепції.

Досліджено лексичні засоби створення художнього хронотопу в жанрі історичної прози. Об'єкт дослідження - лексичний масив "Повісті врем'яних літ", предмет - топонімічний простір і безонімні просторові номінації відомого давньоруського літопису. Проаналізовано особливості побудови просторової домінанти, зумовлені картиною епохи, духом часу, авторською концепцією. Мета роботи - продемонструвати діапазон уживання, особливості функціонування і стилістичну роль просторової лексичної парадигми. Компоненти парадигми пов'язані з темою, ідеєю, авторською концепцією твору; вони виконують текстоутворюючу, хронотопічну, експресивну функції, ілюструють широкий спектр образних та експресивних трансформацій, а також тісну взаємодію з іншими лінгвістичними та екстралінгвістичними факторами. Використано статистичний, описовий методи, метод систематизації. Результати дослідження функціонування просторової лексичної парадигми у "Повісті врем'яних літ" демонструють її прагматичну спрямованість у контексті твору, свідчать про наявність значного конотативного потенціалу з активованим стилістичним, експресивним компонентом, що максимально поглиблює експресію компонентів парадигми та їх значення для створення художнього хронотопу. Основний висновок полягає в тому, що саме історичний жанр підпорядковується законам реалістичного письма, і це зумовлює використання реального топонімікону і реальних безонімних просторових номінацій з метою правдивого відтворення історичної правди.

Досліджено особливості функціонування і стилістичної ролі онімної лексики і безонімних номінацій як актуалізатора історичного часу і простору, встановлено їх роль у створенні художнього хронотопу видатної пам'ятки давньої української літератури - "Слова о полку Ігоревім".

Вивчено особливості функціонування і стилістичної ролі заголовка у романі В. Малика "Горить свіча", його ролі у розкритті авторської концепції. Проаналізовано функціональне навантаження, особливості вживання, стилістичні конотації, образний потенціал заголовних лексем, уживання яких залежить від тематики твору, авторського задуму. Кожне використання заголовних лексем є чітко продуманим, ілюструє широкий спектр образних та експресивних трансформацій, а також тісну взаємодію з іншими лінгвістичними й екстралінгвістичними факторами.

Мета роботи - визначення ролі хрононімів у жанрі історичної прози. Матеріалом дослідження послужив роман І. С. Нечуя-Левицького "Князь Єремія Вишневецький". Предметом аналізу є функційне навантаження, особливості вживання, стилістичні конотації, експресивний, образний потенціал, варіативність хрононімів. Уживання тих чи інших лексем залежить від тематики твору, авторського задуму, що й зумовлює особливості функціонування певних хрононімів, організацію цього лексичного пласту у контексті художнього твору. Використання кожного хрононіму є чітко продуманим, кожен з них ілюструє широкий спектр експресивних і образних трансформацій, а також тісну взаємодію з іншими лінгвістичними та екстралінгвістичними факторами. Результати семантичного і стилістичного аналізу хрононімів свідчать про наявність значного конотативного потенціалу з активованим стилістичним, експресивним компонентом практично у кожного з хрононімів, що максимально поглиблює його узуальне значення. Встановлено діапазон, насиченість і перспективи образних трансформацій, залежність компонентів хрононімічної парадигми не лише від лінгвоментальних стратегій автора, а й від екстралінгвістичних факторів. Основний висновок полягає в тому, що хрононіми виконують текстоутворюючу, характеристичну, хронотопічну, експресивну, виразову функції, сприяють розкриттю підтексту й авторської концепції.