Досліджено клінічні, інструментальні та лабораторні характеристики перебігу стабільної стенокардії навантаження (ССН) II-III функціональних класів за наявності синдрому пролабування метрального клапана (ПМК) та їх динаміку в процесі лікування. Доведено наявність у таких хворих клініко-патогенетичних і структурно-функціональних особливостей, серед яких провідну роль відіграють подовження електричної систоли серця, порушення ритму серця, зміна геометрії лівого шлуночка, зниження варіабельності ритму серця, ендотеліальна і діастолічна дисфункція, гіпомагнійемія. Доведено, що комбіноване лікування з використанням на фоні базової терапії ритмокору і корвітину/кверцетину стримує ішемічне пошкодження міокарда, покращує функцію ендотелію, підвищує толерантність хворого до фізичного навантаження, має позитивний вплив на діастолічну функцію ЛІІІ, усуває гіперсимпатикотонію. Розроблено клініко-діагностичний алгоритм, який враховує наявність синдрому ПМК та регламентує диференційований підхід до лікування.

Наведено дані щодо порушень серцевого ритму у хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) у поєднанні із синдромом пролабування мітрального клапана. У таких пацієнтів переважали синусова тахікардія, передсердна та шлуночкова екстрасистолія, фібриляція передсердь, пароксизмальні тахікардії. З урахуванням основних патогенетичних механізмів розвитку аритмій запропоновано включити до базової терапії таких пацієнтів препаратів магнію, зокрема - вітчизняного препарату Ритмокору. Доведено антиаритмічну, антиішемічну та мембраностабілізувальну дію препарату. Також відмічено позитивний вплив Ритмокору на рівень магнію у крові та скорочення тривалості інтервалу QT. Корекція аритмічного синдрому має важливе прогностичне значення стосовно зниження ризику виникнення життєво небезпечних порушень серцевого ритму у пацієнтів на ІХС, яка перебігає із синдромом пролабування мітрального клапана.

Представлено результати дослідження електрокардіографії, холтерівського моніторування та варіабельності серцевого ритму в 134 хворих на стабільну стенокардію напруження II - III функціонального класів із супутнім синдромом пролабування мітрального клапана. Доведено наявність у таких хворих дисфункції вегетативної нервової системи з переважанням активності її симпатичного відділу зі схильністю до суправентрикулярної та шлуночкової екстрасистолії, та безбольової ішемії міокарда.

Обстежено 57 хворих (114 очей) на есенціальну артеріальну гіпертензію (АГ) II ступеня з відкритокутовою глаукомою з метою виявлення причинно-наслідкових зв'язків між судинними ураженнями у разі АГ та розвитком глаукоми, встановлення ролі антигіпертензивного лікування у прогресуванні глаукоматозного процесу. Відзначено, що найбільш частими клінічними ознаками комбінації гіпертензії з глаукомою є запаморочення, серцебиття, тахікардія, шум у вухах, головний біль, задишка, зниження працездатності, швидка втома, мерехтіння комах перед очима, відчуття напруження в очах. Зазначені симптоми спостерігають у хворих з тривалістю гіпертензії довше 5-ти років та з гіпертензивними церебральними кризами в анамнезі. Поєднання гіпертензивної хвороби та відкритокутової глаукоми супроводжується підвищенням рівня ендотелінемії і розвитком "over dipper" - профілю гіпертензії, за якого потенціюються симптоми глаукоми і прогресує втрата зорової функції. Такі зміни, які часто призводять до значної втрати зору або й сліпоти, спостережено у 41,7 % хворих з давністю гіпертензії понад 5-ти років та кризовим її перебігом.

Наведено літературні дані про вроджені синдроми в кардіології. Розглянуто питання стосовно вроджених синдромів, а саме, синдрому подовженого інтервалу QT, синдрому Марфана, синдрому Бругада, WPW-синдрому, а також синдромів некомпактності лівого шлуночка, Кавасакі. Наведено діагностичні критерії та диференційну діагностику подібних за клінічною картиною хвороб і синдромів. Зазначено основні підходи до медикаментозного та хірургічного лікування серцево-судинних ускладнень. Розглянуто патологічні стани, які створюють коморбідність і мульгиморбідність щодо основного захворювання, що вимагає розмежування та уточнення ролі цих станів у перебігу поєднаної патології.

Вперше подано клініко-лабораторні та інструментальні особливості перебігу стабільної стенокардії навантаження III функціонального класу із супутнім синдромом пролабування мітрального клапана (ПМК). Розроблено критерії ранньої діагностики поєднання стенокардії із синдромом ПМК. Доведено, що наявність синдрому ПМК суттєво впливає на перебіг стабільної стенокардії напруги та набуває низки нових клінічних, електрокардіографічних, ехокардіографічних та біохімічних ознак.

Подано результати застосування препарату ритмокор у хворих на стабільну стенокардію напруги II - III функціонального класу із супутнім синдромом пролабування мітрального клапана. Позитивна динаміка клінічних показників, ЕКГ-ознак, а також даних інструментальних методів дослідження впевнено довела кардіотрофічний, антиаритмічний, вегетотропний та мембраностабілізувальний ефекти магнієвої терапії.

Наведено результати лікування 65-ти хворих на стабільну стенокардію навантаження II - III функціональних класів із супутнім синдромом пролабування мітрального клапана. Доведено позитивну динаміку кардіопротекторного, гіполіпідемічного, помірного антиаритмічного та антиішемічного ефектів препарату кверцетин у разі включення його в терапію стабільної стенокардії навантаження із супутнім синдромом пролабування мітрального клапана.

Проведено обстеження 103 хворих на стабільну стенокардію II - III функціональних класів, в тому числі 67 хворих із синдромом пролабування мітрального клапана (СПМК), а 36 - без нього. За допомогою клініко-інструментальних та лабораторних методів дослідження вивчено особливості перебігу стабільної стенокардії за наявності СПМК. У більшості хворих на ІХС із СПМК виявлено дефіцит магнію. Встановлено залежність між дефіцитом магнію та розвитком основних клінічних симптомів пролабування стулок мітрального клапана. Одержано позитивний ефект препарату "Ритмокор" у поєднанні з базовою терапією. Зафіксовано зменшення кількості нападів стенокардії та числа додатково вживаних таблелок нітрогліцерину, підвищення в крові рівня магнію та зниження ендотеліну-1, покращання електричної стабільності міокарда.

Обстежено 90 хворих на нейроциркуляторну дистонію (НЦД) з кардіальним і астеноневротичним синдромами середнього ступеня тяжкості. За допомогою клінічних та лабораторно-інструментальних методів дослідження вивчено вплив нового вітчизняного препарату Кардапан на клінічний перебіг НЦД. Встановлено, що застосування Кардапану позитивно впливає на нервово-психічну активність пацієнтів, долає відчуття тривоги, напруження, нормалізує сон, попереджує біль голови та підвищує працездатність хворих. Терапевтична ефективність Кардапану складає 88,9 % проти 71,1 % у контрольній групі. Препарат Кардапан рекомендується для лікування хворих на НЦД.

Висвітлено актуальні питання викладання внутрішньої медицини у вищому навчальному закладі на сучасному етапі. Наведено нові методики підвищення ефективності викладання даної дисципліни, які спрямовані на покращання підготовки студентів-випускників. В навчальний процес впроваджено нові принципи кредитно-модульної системи, які розроблені відповідно до стандартів переходу медичної освіти у вищих навчальних закладах України на засадах кредитно-модульної системи. Уведено в методику виконання знань та вмінь студентів, принципів доказової медицини, що суттєво підвищує професійну орієнтацію студентів.

Наведено результати клініко-інструментального, лабораторного дослідження, електрокардіографії, холтерівського моніторингу ЕКГ та варіабельності серцевого ритму у 45 хворих на нейроциркуляторну дистонію з кардіальним або астеноневротичним синдромами. Доведено наявність у таких хворих дисфункції вегетативної нервової системи. Встановлено достатньо високу ефективність комбінованого фармпрепарату Кардапан - капсули виробництва ОАТ "ХФЗ Червона зірка". Його застосування призводить до усунення надмірного впливу симпатичного відділу вегетативної нервової системи та підвищення толерантності до фізичних навантажень хворих. Препарат Кардапан може бути використаний під час лікування хворих з ураженнями серцево-судинної системи та розладами нервово-психічної сфери. Цей препарату зазначеної категорії хворих не лише доцільний, достатньо ефективний, але й безпечний у разі тривалого вживання.

Розкрито гуманістичні основи формування духовних цінностей майбутніх лікарів, окреслено основні шляхи гуманізації освітнього процесу у медичному ВНЗ і доведено, що важливою умовою досягнення цієї мети є підготовка нової генерації науково-педагогічних кадрів.

В Україні, як і в країнах Європи та Америки, хронічна серцева недостатність (ХСН) залишається однією з найактуальніших проблем кардіології. У хворих з перенесеним інфарктом міокарда (ІМ) вона залишається провідним фактором розвитку несприятливих серцево-судинних подій і призводить до зниження якості життя. Ендотеліальна дисфункція - одна з головних ланок формування некомпенсованої серцевої недостатності (СН) у постінфарктному періоді. Альтернативним напрямком у її лікуванні є цитопротекція, в основі якої лежить застосування гемодинамічно нейтральних препаратів, які є енергетичним субстратом і володіють властивостями утворення та зберігання макроергічних сполучень у кардіоміоцитах [2]. Мета роботи - встановлення ефективності кардіопротекторного лікування хворих з декомпенсованою СН у постінфарктному періоді, застосовуючи янтарну кислоту та препарати аргініну, шляхом аналізу показників ST2 і NT-proBNP у даного контингенту хворих. Обстежено 60 хворих із діагнозом Q-QS ІМ, в яких зафіксовано декомпенсовану ХСН II А - Б стадії за класифікацією В. Х. Василенка та М. Д. Стражеска, III - IV ФК (за NYHA). Хворі були сформовані у 4 групи залежно від отриманих методів лікування. Концентрацію NT-proBNP і рівень ST-2 у сироватці крові визначено шляхом імуноферментного аналізу. Дані, отримані під час проведення даного дослідження є надзвичайно важливими для розуміння основних ланок патогенезу виникнення декомпенсованої СН в умовах перенесеного ІМ і надають можливість появі іншого, нового підходу до лікування такого контингенту хворих. У пацієнтів із декомпенсованою СН, що виникла після перенесеного гострого ІМ, базисна терапія з додаванням препаратів аргініну та янтарної кислоти сприяє зниженню рівня в крові NT-proBNP і ST2 після завершення лікування.