Здійснено всебічний аналіз поетики та жанрової системи ранньої прози М.Горького 1890-х рр. у зіставленні з традиціями реалізму та романтизму та з "високою" модерністською літературою, а також белетристикою кінця XIX - початку XX ст. Установлено, що твори письменника являють собою "нову" літературу, свідомо орієнтовану на найширшу аудиторію. Зауважено, що з творчістю модерністів твори письменника зближуються завдяки його прагненню до переоцінки цінностей, відображення філософської проблематики, взаємопов'язаної з осмисленням типу сильної особистості, співвіднесеної з ніцшеанською "надлюдиною", а також наявність певних характерних рис поетики символізму, а саме: міфопоетичності образів, мета- та інтертекстуальності; важливої ролі образів-символів і мотивів, імпресіоністичності та синестетичності художньої мови. За результатами дослідження виявлено певні риси масової літератури, зокрема, тиражування прийомів і конструкцій, своєрідну "серійність", явну риторичність, схематичність окремих творів.