Досліджено теоретичні та практичні питання щодо вдосконалення автотранспортного обслуговування сільськогосподарських підприємств. Наведено основні результати узагальнення теоретико-методологічних засад обслуговування сільськогосподарського виробництва вантажним автомобільним транспортом. Висвітлено суть автотранспортного обслуговування й автотранспортних послуг. Розроблено класифікацію їх специфічних ознак, уточнено зміст організаційно-економічного обслуговування даного виробництва вантажним автомобільним транспортом та розкрито показники його економічної ефективності. Проаналізовано взаємозв'язки цих показників та визначено найважливіші з них за сучасних умов функціонування вантажного автотранспорту. Обгрунтовано доцільність існування формування у галузі даного обслуговування, застосування системи оплати праці від валового доходу з метою економії пального; удосконалено методику розрахунку тарифів за перевезення.

Викладено теоретичні, методичні та практичні підходи до визначення господарських рішень, організаційні механізми та процесорні технології їх прийняття з урахуванням невизначеності. Висвітлено питання виникнення та опанування економічними ризиками. Обгрунтовано сучасний економічний механізм ефективного управління за умов ринкового середовища та досягнення ефективності виробництва на базі сформованої системи антикризового управління.

Викладено теоретичні, методичні та практичні підходи до визначення господарських рішень, організаційні механізми та процесорні технології їх прийняття з урахуванням невизначеності. Висвітлено питання виникнення та опанування економічними ризиками. Обгрунтовано сучасний економічний механізм ефективного управління за умов ринкового середовища та досягнення ефективності виробництва на базі сформованої системи антикризового управління.

Викладено широковживану та спеціалізовану економічну та фінансову термінологію, що за умов сьогодення знаходить широке застосування в українській мові, а саме тлумачення сучасних економічних і фінансових термінів, категорій, понять, які найчастіше зустрічаються в науковій літературі та навчальних виданнях, таких як агресивний портфель, адміністрація, банківські інвестиції, бенкінг, власність, волатильність курсу, демпінг, дефляція, єврокредит, золотий паритет, імідж організації, імпорт, квота, консорціум, лізинг, монополія, паушальна виплата, ризик дефолту, технопарк, фінансовий консалтинг, холдинг та ін.

Викладено теоретичні, методичні та практичні питання виникнення й опанування економічними та фінансовими ризиками. Висвітлено питання стратегії управління ризиками у виробничій, інвестиційній та фінансовій діяльності підприємства з застосуванням математичного моделювання. Обгрунтовано досягнення ефективності виробництва на базі сформованої системи ідентифікації й управління ризиками.

Досліджено економічну ефективність виробництва гречки та знаходження аргументів на користь економічної доцільності вирощування даної культури, зважаючи на традиційно велике її значення для вітчизняного населення. Досліджено динаміку розвитку виробництва гречки та проаналізовано його економічну ефективність в період 2011 - 2015 рр. у Козятинському районі Вінницької області та в окремому підприємстві даного регіону - ТОВ "АРЧІ". Розглянуто різні точки зору щодо економічної доцільності виробництва гречки в умовах сьогодення. З'ясовано, що вигідність чи невигідність вирощування даної культури для сільгоспвиробника обумовлюється низкою факторів, серед яких, на думку автора, основними є: природно-кліматичні, організаційні, технічні, агрономічні, логістичні. Доведено, що виробництво гречки є економічно доцільним в умовах сьогодення. Перспективами подальших досліджень у даному напрямі є пошук шляхів підвищення економічної ефективності виробництва гречки та шляхів розвитку даного напрямку за умови інтеграції національної економіки у світову.

Мета роботи - формування наукового підгрунтя та окреслення основних напрямків для розробки стратегії розвитку підприємств - виробників продукції лікарського рослинництва. Конкретизовано основні види продукції, що виробляються з лікарської рослинної сировини в умовах сьогодення; виявлено та узагальнено основні напрямки діяльності у сфері лікарського рослинництва, що сформувалися впродовж багатьох століть; окреслено окремі варіанти стратегій підприємств - виробників продукції лікарського рослинництва та наведено приклади реалізації окремих видів стратегій в умовах практичної діяльності. Представлено розроблений автором понятійний апарат лікарського рослинництва. Особливу увагу приділено представленню лікарського рослинництва у вигляді окремої сфери діяльності, для чого визначено її об'єкт, суб'єкт, мету та основні функції. Подальші наукові дослідження в даному напрямі будуть спрямовані на розробку ефективної стратегії розвитку підприємств - виробників лікарського рослинництва для того, щоб дана сфера зміцнила свої позиції на ринку та зайняла чільне місце в сукупності галузей національної економіки.

Проаналізовано особливості та окремі тенденції імпорту-експорту лікарських рослин в Україні для формування стратегії розвитку лікарського рослинництва в межах подальших наукових досліджень. Здійснено аналіз імпорту лікарських рослин до України, в ході якого виявлено, що для 2016 - 2017 рр. характерним є поступове збільшення обсягів імпорту лікарських рослин в Україну. Виконаний аналіз експорту лікарських рослин із України показав, що середньорічний показник коливається на рівні 3 тис. тонн продукції. Найбільшими експортерами вітчизняної продукції лікарського рослинництва є такі країни, як Польща, Великобританія, Латвія та Німеччина. Загалом, короткий аналіз особливостей та окремих тенденцій експорту-імпорту українських лікарських рослин свідчить про те, що обсяги експорту переважають обсяги імпорту, і в цьому є певний потенціал, можливостям реалізації якого будуть присвячені подальші дослідження.

Мета роботи - опрацювання сутності економічної ефективності виробництва лікарських рослин і лікарської рослинної сировини, проведення розрахунків ефективності їх виробництва та виявлення факторів, які стримують її підвищення. Зокрема, в межах цієї публікації економічну ефективність виробництва лікарських рослин і лікарської рослинної сировини розглянуто на прикладі виробництва таких рослин, як ромашка лікарська, шавлія та меліса, що користуються значним попитом із боку переробників і кінцевих споживачів. Ті виробники, що вдало налагодили виробництво та збут продукції, мають рентабельність виробництва ромашки лікарської на рівні 100 %. Це за умови, що з 1 га буде зібрано 600 кг квітки, 100 кг пилку й пелюстки, 200 кг соломи та 50 - 60 кг насіння, та за умови успішної реалізації. Що стосується економічної ефективності виробництва шавлії й меліси у 2018 р., то тут можна зазначити досить високий рівень рентабельності - 167 та 170 % відповідно. Загалом варіювання рівня рентабельності виробництва лікарських рослин залежить від збільшення заготівель високорентабельних видів. Під час дослідження ефективності лікарського рослинництва, а саме виробництва лікарських рослин і лікарської рослинної сировини, коротко розглянуто проблематику етапів цього виробництва: безпосередньо вирощування лікарських рослин; виробництво лікарської рослинної сировини; збут сировини чи готового кінцевого продукту. Загалом, досліджуючи питання економічної ефективності виробництва лікарських рослин і лікарської рослинної сировини, виявлено дві основні, на наш погляд, характерні ознаки цієї сфери в умовах сьогодення. З одного боку - високий рівень рентабельності, що обумовлює привабливість цього виробництва, з другого боку - низка факторів, які стримують розвиток цього напрямку діяльності в Україні.

Досліджено всі складові виробничої собівартості на прикладі вирощування озимої пшениці та окреслено можливі напрями зниження витрат задля підвищення економічної ефективності виробництва. Досліджено виробничу собівартість та її вплив на ефективність виробництва озимої пшениці. У межах даної публікації розраховано витрати, що мають місце протягом усього циклу виробництва пшениці озимої, а саме: на основний обробіток ірунту; на заготівлю посівного матеріалу; на посівну; на підживлення; на захист посівів; на збирання врожаю. Розрахунки здійснювалися за інформацією фермерського господарства, що здійснює свою діяльність на Київщині. Виявлено, що найбільша питома вага в структурі витрат припадає на такі статті, як витрати на захист посівів пестицидами, на основний обробіток грунту, на підживлення мінеральними добривами та на насіннєвий матеріал. Найменші витрати припадають безпосередньо на внесення насіння в грунт і збирання врожаю. Виявлено, що виробництво пшениці озимої характеризується високою ефективністю на більших площах, оскільки це дозволяє реалізувати врожай зернотрейдерам за вищою ціною, ніж це було б за менших обсягів. Останнє дозволяє досягти в рази вищої рентабельності. Перспективою подальших досліджень у даному напрямі є пошук шляхів зменшення виробничих витрат із метою підвищення економічної ефективності.

Викладено теоретичні, методичні та практичні підходи до визначення господарських рішень, організаційні механізми та процесорні технології їх прийняття з урахуванням невизначеності. Висвітлено питання виникнення та опанування економічними ризиками. Обгрунтовано сучасний економічний механізм ефективного управління в умовах ринкового середовища та досягнення ефективності виробництва на базі сформованої системи антикризового управління.

Здійснено грунтовний аналіз сучасного стану і динаміки розвитку виробництва нішових зернових і зернобобових сільськогосподарських культур. Проведено діагностику аналізу рівня та динаміки виробництва досліджуваних культур у світі в розрізі країн-виробників, а також основних їх експортерів та імпортерів. Обгрунтовано стратегічні напрями вирощування зернових і зернобобових нішових культур.

Розглянуто стратегічні напрями розвитку лікарського рослинництва, яке базується на фундаментальних положеннях стратегічного управління, комплексному аналізі вітчизняного виробництва лікарських рослин із діагностуванням його сучасного стану й тенденцій розвитку, виявленні ефективних зарубіжних інструментів стратегічного розвитку лікарського рослинництва, аналізі рівня концентрації й монополізації ринку лікарських рослин. Обгрунтовано теоретико-методичні й практичні положення щодо стратегічного розвитку лікарського рослинництва, які дозволять реалізувати максимально комплексний, всеохоплюючий підхід і створити соціально-значиму, високодохідну, експортоорієнтовану галузь в сукупності галузей національної економіки, а також створити максимально сприятливі умови для виробників, заготівельників і переробників лікарських рослин, включаючи ефіроолійні й пряні.

Обґрунтовано теоретико-методологічні та науково-практичні положення щодо формування Стратегії розвитку лікарського рослинництва. Розкрито вагоме соціально-економічне значення лікарських рослин в умовах сьогодення. Доведено правомірність виокремлення лікарського рослинництва в самостійну галузь у складі аграрного сектору. Запропоновано впровадження багаторівневої стратегії для ефективного розвитку галузі та сформовано авторське бачення ієрархії стратегій, в якості моделі стратегічного розвитку виробництва лікарських рослин рекомендовано використати комбінацію стратегій зростання, концентрації та диверсифікації. Обґрунтовано доцільність використання Стратегії інструментів стратегічного управління - шкіл дизайну, позиціювання та підприємництва в процесі побудови науково-методичної платформи. Розкрито взаємозв'язок лікарського рослинництва з цілями сталого розвитку та регенеративного землеробства. Визначено економічну сутність поняття "нішева диверсифікація". Виокремлено специфічні ознаки нішевих культур, переваги та недоліки їх виробництва. Доведено, що поряд із регенеративним землеробством, сталим розвитком і нішевою диверсифікацією одним із базисних елементів методологічної платформи розвитку лікарського рослинництва може виступити парадигма інклюзивного зростання. Оцінено динаміку виробництва лікарських рослин, виробничого потенціалу галузі, висвітлено тенденції експорту- імпорту лікарських рослин. Виконано: оцінку концентрації та монополізації українського ринку лікарських рослин, оцінку комплексу внутрішніх і зовнішніх факторів, які впливають на розвиток досліджуваної галузі в Україні шляхом SWOT-аналізу, оцінку найбільш успішних прикладів реалізації Стратегії розвитку лікарського рослинництва у світі. Представлено концептуальне бачення механізмів і інструментів формування Стратегії розвитку галузі, одним із яких є оптимізація сівозмін із введенням лікарських культур. Розроблено Стратегію розвитку лікарського рослинництва в Україні на засадах сталого розвитку та державно-приватного партнерства.

Розкрито господарське значення нішевих сільськогосподарських культур. Висвітлено теоретичні основи формування лікарського рослинництва як перспективного напряму нішевого виробництва. Здійснено детальний аналіз сучасного стану та динаміки розвитку виробництва нішевих сільськогосподарських культур. Проведено діагностику аналізу рівня та динаміки виробництва досліджуваних культур у світі в розрізі країн-виробників, а також основних їх експортерів та імпортерів. Представлено спробу обґрунтувати стратегічні напрями виробництва нішевих культур. Увагу приділено моделюванню структури сівозмін із введенням лікарських рослин.

Розглянуто проблеми сучасного стану економіки розвитку. Висвітлено сутність і періодизацію економічного розвитку, основні показники економічного зростання. Подано інформацію про теорії економіки розвитку, економічний націоналізм, модель лінійних етапів зростання, теорії міжнародної залежності. Розкрито роль змін у розвитку відкритих соціально-економічних систем.

Викладено теоретичні, методичні та практичні питання щодо економічних і фінансових ризиків. Висвітлено стратегії управління ризиками у виробничій, інвестиційній та фінансовій діяльності підприємства з застосуванням математичного моделювання. Розкрито можливості досягнення ефективності виробництва на базі сформованої системи ідентифікації та управління ризиками. Подано інформацію про види фінансових ризиків, методику побудови функції корисності, метод "дерева рішень" і метод коригування норми дисконту.

Розкрито актуальність розвитку виробництва нішевих культур загалом і нішевих зернових, зокрема. Господарську цінність і економічний потенціал нішевих зернових культур розглянуто на прикладі такої культури як овес. Розкриваючи потенціал вівса, окреслили його переваги в агрономічній, екологічній і економічній площині. Обгрунтовано, що господарська цінність вівса та економічна привабливість його виробництва значною мірою зумовлюється його багатофункціональністю. Досліджено динаміку виробництва вівса в Україні у розрізі сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств і господарств населення. Проаналізовано динаміку показників економічної ефективності виробництва вівса у сільськогосподарських підприємствах України. Окреслено перспективи розвитку виробництва нішевих зернових культур.

Викладено теоретичні, методичні та практичні підходи до визначення господарських рішень, організаційні механізми та процесорні технології їх прийняття з урахуванням невизначеності. Висвітлено питання виникнення та опанування економічними ризиками, обґрунтовано сучасний економічний механізм ефективного управління в умовах ринкового середовища та досягнення ефективності виробництва на базі сформованої системи антикризового управління.