Досліджено характер відбиття ареальними фразеологічними одиницями об'єктивної дійсності, установлено роль соціального, психічного та лінгвістичного чинників у формуванні евфемістичних і дисфемістичних стійких виразів. З'ясовано різницю між говірковими евфімізмами й дисфемізмами, указано на основні фактори, що їх диференціюють, а також визначають розмитість межі. Визначено способи творення евфімістичних і дисфемістичних фразеологічних замінників, роль окремих компонентів у формуванні евфемістичного й дисфемістичного нашарувань. З'ясовано основні ознаки давнього та сучасного табу. Проаналізовано явища, які можуть повторно лінгвізуватися "позитивними" чи "негативними" асоціатами: смерть, інтимні стосунки й подружнє життя, фізіологічні процеси людини, її пороки й вчинки, негативні риси, інтелектуальні здібності. Розглянуто зв'язок евфімістичних і дисфемістичних надслівних ареалізмів у межах одного фразеосемантичного поля.

Вміщено евфемістичні фразеологізми, уживані в східнослобожанських і східностепових говірках. Зафіксовані стійкі вислови свідчать, що поряд з іноді "неконтрольованим вторгненням' фразеологізмів з негативною конотацією в усному діалектному мовленні використовують чимало "пом'якшених", "прикрашених" сталих виразів. Пропоновані матеріали до словника укладено за ідеографічним принципом, зафіксований матеріал поділено на семантичні поля (подружнє життя, фізіологічні процеси людини, пороки та вчинки, непривабливі риси людини, її інтелектуальні здібності, смерть), у межах яких виділено семантичні ряди. Зазначено, що лексикографічна розробка евфемістичних висловів дає змогу повніше зафіксувати культурно-мовленнєву ситуацію початку XXI ст., розкрити ціннісну орієнтацію в суспільстві.

Надано фрагмент словника евфемістичних фразеологізмів, зафіксованих у східнослобожанських і східностепових говірках. Наведено приклади стійких висловів, які характеризують сферу пороків і вчинків людини (надано 143 фразеологізми), серед яких більшу частину становлять образні вислови семантичного ряду "обманювати", "побити/бити, ударити". Серед власне евфемістичних трапляються й жаргонні фразеологізми, у яких евфемістична функція послаблена через їх згрубілість.

Розкрито аспекти дослідження лексичних і фразеологічних евфемізмів. Обгрунтовано вплив соціального та лінгвістичного чинників на евфемізацію мовлення. Розглянуто евфемістичні та дисфемістичні фразеологізми в лексикографічних працях. Охарактеризовано способи творення евфемістичних східноукраїнських фразеологізмів. Розглянуто конотативні власні назви як компоненти евфемістичних і дисфемістичних ареалізмів. Описано магію слова та фразеологічні вербалізми.

Обгрунтовано засади та запропоновано лексикографічний опис фразеологічних і паремійних одиниць на матеріалі етнографічної пам'ятки Східної Слобожанщини "Жизнь и творчество крестьян Харьковской губернии" (1898 р). За характером поданий словник можна розглядати як етнолінгвістичний, підготовлений на матеріалі прецендентних діалектологічно-етнографічних текстів-нарисів. У фразеологізмах та пареміях виразно простежується система цінних пріоритетів, їх оцінок, особливостей ментальності, а отже ці вислови є дзеркальним відображенням духовності мовців певного ареалу та періоду.

Надано фрагмент словника евфемістичних фразеологізмів, зафіксованих у східнослобожанських і східностепових говірках. Наведено приклади стійких висловів, які характеризують сферу подружнього життя, серед яких більшу частину становлять образні вислови семантичних рядів "зраджувати", "розлучитися". Серед власне евфемістичних трапляються й жаргонні фразеологізми, у яких евфемістична функція послаблена через їх певну згрубілість.

Розглянуто найбільш складні питання, пов'язані з собливостями вияву інтерференції в близькоспоріднених мовах російській і українській, запропоновано лінгвометодичний аналіз особливостей адаптації освітніх мігрантів в умовах українсько-російського білінгвізму, адже в сучасному світі неможливо знайти етнічної спільноти, яка не відчувала б на собі впливу культур інших народів. Описано й проаналізовано типологію труднощів, зумовлених особливостями міжмовної взаємодії близькоспоріднених мов, подано лінгвістичні й методичні рекомендації щодо їх подолання. Міжмовна інтерференція охоплює всі мовні рівні, а особливо це помітно на фонетичному, оскільки в цих двох мовах існують певні відмінності в системі вокалізму й консонантизму. На фонетичному рівні труднощі виявляються вже на рівні формування навичок аудіювання та говоріння. На граматичному рівні існують, наприклад, відмінності в роді й числі схожих іменників в російській і українській мовах. Інша складність полягає в тому, що деякі лексичні одиниці в цих двох мовах є однаковими за звучанням, але мають різне значення, отже, поширена й міжмовна омонімія. Нездатність розрізнити ці ознаки ризводить до багатьох помилок. Відмінності в характеристиках схожих мовних систем спостерігаються і в мовленнєвому етикеті, що також слід ураховувати під час опанування мови освітніми мігрантами. Одним із можливих помічників у подоланні перешкод є активний навчальний словник, який повинен допомогти у вивченні мови, оскільки освітні мігранти звертаються до словника насамперед як до джерела, в якому зафіксована інформація щодо конструювання висловлювань. Автори сподіваються, що рекомендації, викладені в статті, допоможуть подолати труднощі, що виникають, і зроблять процес навчання іноземних студентів другої нерідної мови більш легким і успішним.

Розглянуто найбільш складні питання, пов'язані з собливостями вияву інтерференції в близькоспоріднених мовах російській і українській, запропоновано лінгвометодичний аналіз особливостей адаптації освітніх мігрантів в умовах українсько-російського білінгвізму, адже в сучасному світі неможливо знайти етнічної спільноти, яка не відчувала б на собі впливу культур інших народів. Описано й проаналізовано типологію труднощів, зумовлених особливостями міжмовної взаємодії близькоспоріднених мов, подано лінгвістичні й методичні рекомендації щодо їх подолання. Міжмовна інтерференція охоплює всі мовні рівні, а особливо це помітно на фонетичному, оскільки в цих двох мовах існують певні відмінності в системі вокалізму й консонантизму. На фонетичному рівні труднощі виявляються вже на рівні формування навичок аудіювання та говоріння. На граматичному рівні існують, наприклад, відмінності в роді й числі схожих іменників в російській і українській мовах. Інша складність полягає в тому, що деякі лексичні одиниці в цих двох мовах є однаковими за звучанням, але мають різне значення, отже, поширена й міжмовна омонімія. Нездатність розрізнити ці ознаки ризводить до багатьох помилок. Відмінності в характеристиках схожих мовних систем спостерігаються і в мовленнєвому етикеті, що також слід ураховувати під час опанування мови освітніми мігрантами. Одним із можливих помічників у подоланні перешкод є активний навчальний словник, який повинен допомогти у вивченні мови, оскільки освітні мігранти звертаються до словника насамперед як до джерела, в якому зафіксована інформація щодо конструювання висловлювань. Автори сподіваються, що рекомендації, викладені в статті, допоможуть подолати труднощі, що виникають, і зроблять процес навчання іноземних студентів другої нерідної мови більш легким і успішним.