Індекс рубрикатора НБУВ: Р627.016.25-52

Рубрики:

Розсіяний склероз (множинний склероз)

Шифр НБУВ: Жс20661 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Приведены результаты обследования 51-ти больного рассеянным склерозом (РС) и 20-ти лиц контрольной группы. Показано, что терапия иммуносупрессивными препаратами (метилпреднизолоном, дексаметазоном и синактеном-депо) является эффективной у больных РС в стадии обострения, оказывает положительное действие на динамику неврологической симптоматики и иммунных показателей. Наилучшие результаты наблюдались у больных со II и III степенью тяжести с преимущественно ремиттирующим типом течения РС. В сравнительном аспекте среди препаратов иммуносупрессивной терапии наиболее эффективной была пульс-терапия метилпреднизоном.

Ключ. слова: розсіяний склероз, втома, перекисне окиснення ліпідів, антиоксидантна система, антиоксиданти, alpha-ліпоєва кислота, тіоктова кислота, Берлітіон, амантадин
Індекс рубрикатора НБУВ: Р627.016.25-52

Рубрики:

Розсіяний склероз (множинний склероз)

Шифр НБУВ: Ж15767 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Обгрунтовано новий напрямок у вивченні розсіяного склерозу (РС), сформований на підставі сучасних уявлень про зміни у нейропсихологічному статусі даної категорії хворих. Визначено критерії ранньої діагностики досліджуваної патології. Представлено характеристику особистості хворих на РС залежно від особливостей перебігу, ступеня тяжкості, стадії та тривалості захворювання. Встановлено, що характер змін показників міннесотського багатопрофільного особистісного тесту (ММРІ) свідчить про виражені іпохондричні тенденції, з якими тісно пов'язаний депресивний синдром. Показано, що у хворих на РС відбуваються розлади когнітивних функцій: зниження короткочасної та асоціативної пам'яті, ускладнення у засвоєнні інформації, уповільння темпу сенсомоторних реакцій, труднощі абстрактного та концептуального мислення. На підставі аналізу кореляційних взаємозв'язків між показниками магнітно-резонансно-томографічного обстеження та нейропсихологічними характеристиками встановлено, що морфофункціональні зміни речовини мозку впливають на механізми розвитку когнітивної дисфункції у хворих на РС. Удосконалено комплексний підхід та впроваджено нові засоби його патогенетичного лікування. Обгрунтовано диференційований підхід щодо призначення імуносупресивної терапії у разі загострення захворювання. Показано терапевтичну ефективність довготривалого лікування імуномодулювальними препаратами: "Інтерферон-бета 1а - ребіфом" та "Флогензим".

Індекс рубрикатора НБУВ: Р627.016.2-3

Рубрики:

Енцефаломієліти

Шифр НБУВ: Ж15767 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - вивчити особливості клінічного перебігу оперізувального герпесу (ОГ) в різних вікових групах, визначити частоту розвитку післягерпетичних невралгій та методику лікування пацієнтів із цими захворюваннями. Обстежено 40 хворих з різними формами ОГ, які в 2010 р. проходили лікування в КМКЛ N 4. Вивчено анамнез захворювання, проведено клініко-неврологічне обстеження та консультацію лікаря-інфекціоніста. Огляд хворих здійснено на момент госпіталізації, на 7-му та 14-ту добу захворювання. Особливу увагу приділено динаміці регресування висипки та больового синдрому. Серед 13 осіб працездатного віку в 6 мав місце гангліоніт трійчастого (гассерового) вузла, у 1 хворого - гангліоніт вузла зовнішнього колінця з гострою нейропатією лицьового нерва, у 4 - гангліоніт на шийному рівні та по одному хворому з гангліонітом на грудному та попереково-крижовому рівнях. У 19 пацієнтів другої вікової групи (похилий вік - 61 - 75 років) переважали гангліоніти гассерового вузла. У 2 хворих мали місце гангліоніти шийної локалізації, у 1 - шийно-грудної, у 4 - грудної, у 2 - грудної та поперекової, у 1 - поперекової локалізації. Всі хворі на ОГ віком понад 75 років мали супутню соматичну патологію (ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хвороба, дисциркуляторна енцефалопатія). У цій групі герпетичні висипи у 2 хворих локалізувалися на рівні шийних сегментів і у 6 - на шкірі тулуба на рівні грудних сегментів.

Висновки: ОГ трапляється в осіб різних вікових груп. За даними, в 32 % випадків це особи працездатного віку. Найчастіше реєструють ураження гассерового вузла (40 % хворих), гангліоніт вузлів на шийному рівні (22,5 %), на грудному і частково попереково-крижовому рівнях (37,5 %). За наявності вираженого больового синдрому необхідно невідкладно розпочинати специфічну протиневралгічну терапію препаратами карбамазепіну, а у разі ураження гассерового вузла - габапентину для запобігання розвитку хронічної післягерпетичної невралгії, яку реєструють у 47,5 % хворих.

Мета роботи - вивчити вплив стресової гіперглікемії (СГ) на перебіг та функціональні наслідки у пацієнтів з цукровим діабетом (ЦД) та без нього в гострий період спонтанного супратенторіального внутрішньомозкового крововиливу (ВМК) на тлі артеріальної гіпертензії (АГ). Обстежено 75 пацієнтів із супратенторіальним ВМК, який розвинувся на тлі АГ. Залежно від наявності ЦД та рівня глюкози в крові хворих розподілено на три групи. До першої групи ввійшли 44 пацієнти без діабету, з рівнем глюкози у крові на момент госпіталізації менше ніж 7,0 ммоль/л, до другої - 18 осіб з СГ (рівень глюкози понад 7,0 ммоль/л), до третьої - 13 пацієнтів із ЦД 2 типу. Ефективність лікування оцінювали за шкалою NIHSS, модифікованою шкалою Ренкіна, індексом Бартел. Пацієнти із ЦД 2 типу та СГ (рівень глюкози 10 ммоль/л і більше) мали тяжчий неврологічний дефіцит за шкалою NIHSS та гірші томографічні показники ВМК. На 21-шу добу лікування не виявлено достовірної різниці за функціональними наслідками між групами, однак серед хворих з СГ та ЦД 2 типу частіше мали місце летальні наслідки. Висновки: ЦД 2 типу і СГ асоціюються з тяжчим перебігом ВМК та смертю в гострий період спонтанного супратенторіального ВМК в пацієнтів з АГ.

Висвітлено актуальну проблему неврології стосовно хвороби Паркінсона і вторинного паркінсонізму. Наведено сучасні погляди на етіопатогенез, клінічні вияви, диференційну діагностику та критерії діагнозу хвороби Паркінсона і синдрому паркінсонізму. Викладено основні принципи лікування синдрому паркінсонізму.

За умов реформування системи охорони здоров'я України курація хворих на розсіяний склероз є важливим напрямком надання медичної допомоги цьому контингенту хворих. Наведено принципи ведення хворих на розсіяний склероз в умовах як амбулаторно-поліклінічного рівня, так і стаціонарних. Викладено сучасні критерії діагностики розсіяного склерозу (McDonald, 2010), основні напрямки медикаментозної терапії залежно від типу перебігу, стадії загострення, принципи реабілітації.

Наведено дані клініко-неврологічного та електронейроміографічного обстеження 30-ти хворих на розсіяний склероз та оцінку терапевтичної ефективності препарату Нуклео Ц. М. Ф. Форте в комплексному лікуванні хворих на розсіяний склероз.

Обстежено 62 хворих на розсіяний склероз, з яких у 53 (85,5 %) виявлено втому різного ступеня вираженості, за даними шкали тяжкості втоми (Fatigue Severity Scale (FSS)). Пацієнтів розподілено на дві групи: в основній (n = 20) застосовували препарат цитофлавін, у контрольній (n = 33) - традиційну судинно-метаболічну терапію (пентоксифілін, пірацетам, мельдоній, вітаміни групи В). У ході проведення кореляційного аналізу виявлено достовірний прямий середньої сили зв'язок між вираженістю втоми згідно з FSS і ступенем інвалідизації за Expanded Disability Status Scale, а також між вираженістю втоми та тривалістю захворювання. Достовірної кореляції між тяжкістю втоми та стадією розсіяного склерозу, а також між вираженістю втоми та статтю не виявлено. Застосування препарату цитофлавін достовірно сприяло зменшенню вираженості втоми з 45,1 +- 4,5 до 29,0 +- 4,2 бала за модифікованою шкалою впливу втоми у хворих на розсіяний склероз.

Наведено огляд літератури, присвячений прогресивній мультифокальній лейкоенцефалопатії (ПМЛ) у хворих на синдром набутого імунодефіциту. Висвітлено диференційно-діагностичні критерії ПМЛ. Наведено власне клінічне спостереження хворої з ПМЛ на тлі синдрому набутого імунодефіциту.

Мета роботи - надати прогностичну оцінку розвитку когнітивних та емоційних порушень у хворих на розсіяний склероз (РС) залежно від локалізації вогнищ демієлінізації в головному мозку (ГМ). У дослідження було залучено хворих на PC з когнітивними розладами (n = 87), симптомом втоми (n = 92) та депресією (n = 79). Усім пацієнтам проводили магнітно-резонансне дослідження ГМ на МР-томографі з індукцією магнітного поля 1,5 Тл. Визначення когнітивного дефіциту здійснювали за допомогою Монреальської шкали оцінки когнітивних функцій (МоСА). Для виявлення втоми використовували шкалу тяжкості втоми (Fatigue Severity Scale (FSS)). Депресію визначали за допомогою шкали депресії Бека. Обробку результатів проводили за допомогою методів описової статистики; для оцінки статистичної значущості показників використовували параметричні (t-критерій Стьюдента) та непараметричні (T-критерій Вілкоксона) критерії. Для виявлення прогностичного значення одержаних даних обчислювали відношення шансів (ВШ). Наявність атрофії мозолистого тіла статистично значущо підвищувала ризик розвитку когнітивних порушень у хворих на РС (ВШ 26 (3,40 +- 198,9), p = 0,0001). Прогностична оцінка розвитку симптому втоми статистично значущо залежала від наявності атрофії мозолистого тіла (ВШ 2,82 (0,98 +- 8,11), p = 0,047), вогнищ у тім'яних частках (ВШ 2,46 (1,02 +- 5,9), p = 0,041) і зливних вогнищ (ВШ 2,58 (0,96 +- 6,97), p = 0,05), розвитку депресії і від наявності атрофії мозолистого тіла (ВШ 2,81 (1,15 +- 6,86), p = 0,021), вогнищ у скроневих частках (ВШ 5,22 (2,29 +- 11,89), p = 0,001) та зливних вогнищ (ВШ 3,45 (1,42 +- 8,41), p = 0,005). Висновки: локалізація вогнищ у ГМ має прогностичну цінність щодо розвитку когнітивних та емоційних симптомів у хворих на РС.

Описано клінічний випадок розвитку поєднаного ішемічного інсульту в каротидному та вертебробазилярному басейнах на тлі неспецифічного аортоартеріїту (хвороби Такаясу). Діагноз підтверджено даними магнітно-резонансної томографії та трансцеребральної ангіографії. Цей випадок демонструє необхідність тісної співпраці невролога та ревматолога у разі ведення пацієнтів із системними васкулітами, зокрема із неспецифічним аортоартеріїтом.