Розглянуто організаційні засади котролю та ревізії, наведено методику контрольно-ревізійної роботи, проаналізовано особливості організації проведення ревізії господарсько-фінансової діяльності промислового підприємства. Наведено зразок звіту про контрольно-ревізійну роботу, а також з'ясовано порядок подання термінових донесень за виявленими порушеннями фінансової дисципліни. Висвітлено загальні питання щодо направлення матеріалів ревізій до правоохоронних органів.

Охарактеризовано загальні принципи оподаткування та податкового обліку (ПО) на підприємствах і у підприємницькій діяльності. Проаналізовано особливості визначення показників системи оподаткування безпосередньо на його об'єктах. Показано відмінності фінансового та податкового обліку, наведено напрями їх узгодження. Особливу увагу приділено вирішенню ситуаційних завдань, пов'язаних з веденням ПО безпосередньо на об'єктах. Описано системи визначення платників податків, об'єктів оподаткування та показників податкових розрахунків. Розглянуто чинні ставки оподаткування податків, податкову звітність і терміни її подання відповідним податковим органам.

Охарактеризованы общие принципы налогообложения и налогового учета (НУ) на предприятиях и в предпринимательской деятельности. Проанализированы особенности определения показателей системы налогообложения непосредственно на его объектах. Показаны отличия финансового и налогового учета и приведены направления их согласования. Особое внимание уделено решению ситуационных задач по ведению НУ непосредственно на объектах. Описаны системы определения плательщиков налогов, объектов налогообложения и показателей налоговых расчетов. Рассмотрены действующие ставки налогообложения налогов, налоговая отчетность и сроки ее подачи соответствующим налоговым органам.

Представлена установка и процесс нанесения газоциркуляционного покрытия на поверхности рабочих лопаток турбины ГТД.

На підставі узагальнення зарубіжного досвіду розроблено теоретичні та науково-практичні рекомендації щодо механізму організаційно-економічного регулювання використання та розвитку інтелектуального потенціалу. Розглянуто теоретичні засади дослідження даного потенціалу, удосконалено категоріальний апарат. Обгрунтовано важливу роль інтелектуального потенціалу в економічному зростанні України. Визначено та проаналізовано основні компоненти його використання та розвитку, систематизовано чинники за фазами та рівнями інтелектуального потенціалу. Проведено інтегральну оцінку рівня цього потенціалу за регіонами України, а також їх ранжування та групування за результатами розрахунків. Запропоновано напрями вдосконалення системи стимулювання інтелектуально-інноваційної активності робітників підприємств.

Висвітлено теоретико-методологічні засади обліку в системі оподаткування. Розкрито загальні принципи податкових обліку, розрахунків і звітності. Розглянуто особливості визначення показників системи оподаткування. Показано відмінності фінансового та податкового обліку та визначено напрями їх узгодження. Увагу приділено вирішенню проблем податкового обліку безпосередньо на об'єктах оподаткування. Обгрунтовано систему визначення сплати податків, об'єктів оподаткування та їх обліку, податкових розрахунків, а також податкову звітність і терміни її подання відповідним органам.

Освещены теоретико-методологические основы учета в системе налогообложения. Раскрыты общие принципы налогового учета, расчетов и отчетности. Рассмотрены особенности определения показателей системы налогообложения. Показаны отличия финансового и налогового учета и определены направления их согласования. Уделено внимание решению проблем налогового учета непосредственно на объектах налогообложения. Обоснованы система определения уплаты налогов, объектов налогообложения и их учета, налоговых расчетов, а также налоговая отчетность и сроки ее подачи в соответствующие органы.

Викладено основи ядерної фізики та дозиметрії. Охарактеризовано джерела іонізуючого випромінювання, що застосовуються в медицині, ядерній енергетиці й інших галузях господарства. Висвітлено історію й основні напрями розвитку радіаційної гігієни. Розкрито особливості проведення заходів, спрямованих на захист персоналу, пацієнтів і населення в цілому від надмірного впливу іонізуючого випромінювання. Наведено радіаційно-гігієнічні вимоги до рентгенівських кабінетів, відділень променевої терапії та радіонуклідної діагностики. Подано інформацію про методи визначення питомої активності об'єктів навколишнього середовища (продуктів харчування та води). Описано механізми біологічної дії іонізуючого випромінювання. Увагу приділено токсикології радіоактивних речовин. Розглянуто проблеми ліквідації та запобігання радіаційним і ядерним аваріям.

Висвітлено актуальну проблему використання харчових композицій, що включають детоксиканти, декорпоранти й антиоксиданти рослинного походження, з метою мінімізації променевих навантажень. У експерименті на лабораторних тваринах встановлено, що застосування цих домішок сприяє зменшенню накопичення радіоцезію в організмі та прискорює його виведення. Експериментально доведено доцільність і нешкідливість використання запропонованої харчової композиції.

Висвітлено деякі питання впливу наслідків Чорнобильської катастрофи на здоров'я підлітків, які народилися в 1986 - 1987 рр. та піддалися опроміненню внутрішньоутробно та на першому році життя. Подано стислий огляд літератури про несприятливу дію малих доз на плід, дані статистики про частоту патології підлітків та патології вагітності. Констатовано високий рівень загальної захворюваності підлітків. Захворювання щитовидної залози та деякі інші види патології зустрічаються частіше серед підлітків, які проживають на забруднених територіях, у порівнянні з контрольними.

Акцентовано, що проміжною ознакою національної безпеки є те, що вона містить сукупність правових і державних гарантій, таких, як: захист від внутрішніх і зовнішніх загроз; стійкість до несприятливих зовнішніх факторів і забезпечення внутрішніх і зовнішніх умов існування держави, що гарантують можливість сталого всебічного розвитку. На основі цього запропоновано розглядати державне управління у сфері національної безпеки як комплекс теоретичних, методологічних, регулятивних, політичних, дипломатичних, інформаційно-аналітичних, організаційних, адміністративних, науково-технічних та інших заходів, що застосовуються органами влади у внутрішній і зовнішній політиках для забезпечення реалізації безпеки країни щодо захисту її державних кордонів, територіальної недоторканності, реалізації її політичних, торговельно-економічних та інших національних інтересів, а також відновлення її цілісності. Доведено, що особлива увага у Європейському Союзі також приділяється розвитку можливостей швидкого реагування на екологічні й енергетичні проблеми, кіберзлочинність, посилення міжетнічних, міжконфесійних та інших конфліктів шляхом усунення процедурних, фінансових і політичних факторів, що перешкоджають розгортанню бойових дій, ускладнюють формування військ і знижують ефективність військових операцій у рамках спільної політики безпеки й оборони. Обґрунтовано, що нині широко обговорюється формат взаємодії євроатлантичного та євразійського просторів безпеки, розробка шляхів реформування основних безпекових інститутів, таких, як: Рада Безпеки Організації Об'єднаних Націй, Організація Північноатлантичного договору, Європейський Союз. Між інститутами існує співпраця, спрямована на охоплення якомога ширшого кола проблем безпеки й уникнення дублювання функцій суб'єктів забезпечення національної безпеки щодо їх усунення. Акцентовано на дієвості системи управління національною безпекою Німеччини, яка знайшла власний підхід до управління безпекою, який має суттєві відмінності від тих систем, що наявні у країнах із розвинутою президентською владою. Сутність його полягає в тому, що завдання, функції та відповідальність із питань управління безпекою розпорошені різними управліннями та структурами. Виділено ключові напрями модернізації структур інформаційно-аналітичної сфери, спрямовані на підвищення результативності функціонування системи стратегічних комунікацій сфери національної безпеки, зокрема: оптимізація та підвищення ступеня продуктивності використання каналів комунікації й ефективніше управління їх розвитком; продукування стійких механізмів взаємодії направлено-орієнтованих аудиторій і структур комунікаційних каналів, що дасть змогу розв'язати суперечності у системі національної безпеки; впровадження процесного моніторингу результативності комплексних досліджень інформаційного простору національної безпеки. Розроблено модель удосконалення організаційно-правових засад формування механізмів забезпечення національної безпеки України відповідно до стандартів провідних країн Європейського Союзу, що відрізняється системним поєднанням суб'єкто-організаційних дій у п'яти площинах: формування комплексної системи законодавчого забезпечення у сфері національної безпеки України; здійснення аналітичного моніторингу й оцінки ефективності діяльності органів національної безпеки; становлення демократичного цивільного контролю; підвищення рівня стратегічного планування; забезпечення належного рівня ефективності інформаційної безпеки в Україні.