Висвітлено сучасні уявлення щодо гнійно-запальних процесів, викликаних різними збудниками і методи боротьби з ними за допомогою нового вітчизняного пробіотика А-бактерина, а також сучасних хіміотерапевтичних засобів. Докладно розглянуто властивості аерококів і продуковані ними антагоністичні речовини, що забезпечують лікувальний ефект А-бактерина. Особливу увагу приділено етіології, патогенезу, клініці та лікуванню кандидозів.

Изучены морфологические особенности тканей опухоли и прилежащей к ней интактной стенки пузыря, полученных в результате трансуретральной резекции у 18-ти больных, оперированных по поводу переходноклеточного рака в стадии pT1-2a, G1-2. В ткани опухоли выявлена диффузная лимфоцитарная инфильтрация ткани опухоли. При этом в подслизистом слое была определена значительная очаговая лимфоидная инфильтрация и даже формирование лимфоидных фолликулов. В процессе исследования участков ткани, окружающих опухоль мочевого пузыря, выявлены скопления эпителиальных клеток в просвете некоторых сосудов (вен). Сделано предположение, что попадание эпителиальных клеток в просвет венозных сосудов обусловлено проникновением ирригационной жидкости в случае повышения гидростатического давления в просвете мочевого пузыря во время трансуретральной резекции. Отмечена необходимость изучения этого процесса.

Рассмотрены морфологические особенности опухолей мочевого пузыря и предстательной железы. Раскрыто значение природы опухоли и ее морфологических характеристик как критериев определения тактики и методов лечения. Проанализированы цитологические и гистологические особенности опухолей, изложены методики подготовки материала для исследования. Особое внимание уделено цитологическому методу, который является наиболее простым, безопасным и информативным способом диагностики, не требующим сложного дорогостоящего оборудования. Показаны возможности применения цитологических методов оценки для первичной диагностики и профилактического наблюдения пациентов, страдающих раком мочевого пузыря и предстательной железы. Показано, что комбинация цитологической и гистологической оценки дает возможность установления наиболее точного диагноза. Даны современные классификации опухолей и определены основные тенденции развития их цитологической диагностики.

Досліджено суспільні відносини, у межах яких формуються соціальні інтереси внаслідок виникнення та реалізації права на ім'я. Виявлено зміст права на ім'я, способи його здійснення та захисту. Проаналізовано передумови виникнення та розвиток даного права в Україні. На підставі узагальнення різних наукових підходів до визначення поняття об'єкта цивільного права розв'язано завдання стосовно визначення правової природи імені як особистого немайнового блага. Визначено зміст суб'єктивного права на ім'я та встановлено елементи цього змісту. Запропоновано визначення суб'єктивного права на ім'я як особистого немайнового права. Виявлено межі використання імені третіми особами. Встановлено, що згода на використання імені третьою особою має природу двостороннього правочину, договору. Зроблено висновок, що надання згоди на використання імені за плату породжує майнові правовідносини. Встановлено способи та межі, а також недоліки існуючих гарантій реалізації права на ім'я. Охарактеризовано способи цивільно-правового захисту даного права.

Розкрито сучасні підходи до організації навчального процесу, підготовки матеріалів методичного забезпечення практичних занять та організації самостійної позааудиторної роботи студентів. Запропановано високотехнологічні методи обстеження та лікування хворих в урології. Розглянуто проблеми консервативної урології та оперативного лікування захворювань нирок, їх судин, сечових шляхів і чоловічих статевих органів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.695.6

Рубрики:

Пухлини сечового міхура і сечовивідного каналу (уретри)

Шифр НБУВ: Ж15869 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено субпопуляції лімфоцитів у сечі хворих із раком сечового міхура, що перебігає на тлі сечової інфекції. Досліджено 46 пацієнтів з пухлинами сечового міхура та непухлинними захворюваннями сечового міхура, які госпіталізовані в урологічний стаціонар для проведення оперативного лікування. Встановлювали рівень лейкоцитурії з використанням світлової мікроскопії шляхом підрахунку лейкоцитів в полі зору. Встановлено, що зміни чисельності субпопуляції СВ8+, СВ16+, СВ25+, СВ95+ в сечі у досліджених пацієнтів корелює зі ступенем виразності лейкоцитурії під час групування пацієнтів за рівнем диференціювання пухлин. Максимальної чисельності досягають субпопуляції CD8+, CD16+, CD25+, CD95+ у сечі пацієнтів високо- і помірнодиференційованими пухлинами сечового міхура з помірно вираженою лейкоцитурією.

Изучены субпопуляций лимфоцитов в моче больных раком мочевого пузыря, протекающим на фоне мочевой инфекции. Нами обследовано 46 пациентов с опухолями мочевого пузыря и неопухолевыми заболеваниями мочевой системы, поступившие в урологический стационар для проведения оперативного лечения. Определяли уровень лейкоцитурии с использованием световой микроскопии путем подсчета лейкоцитов в поле зрения. Установлено, что изменение численности субпопуляций СВ8+, СВ16+, СВ25+,СВ95+ в моче у исследуемых пациентов коррелирует со степенью выраженности лейкоцитурии при группировании пациентов по уровню дифференцировки опухолей. Максимальной численности достигают субпопуляции CD8+, CD16+, CD25+, CD95+ в моче пациентов с высоко- и умеренно дифференцированными опухолями мочевого пузыря с умеренно выраженной лейкоцитурией.

Вивчено можливості використання цитологічного методу в доопераційній діагностиці пухлин сечового міхура в процесі лікування. Ця задача вирішувалась методом порівняння результатів цитологічних та гістологічних досліджень, проведених у пацієнтів з пухлинами сечового міхура. В результаті проведеного дослідження пухлинні клітини були наявні у 145-ти хворих з пухлинами сечового міхура. Порівнянням результатів цитологічного та гістологічного досліджень встановлено діагноз в 89,3 % спостережень та в 73,3 % випадків визначили її гістологічний тип. Отримані дані свідчать про ефективність та важливість використання цитологічного дослідження в діагностиці пухлинних процесів сечового міхура. Отримано рекомендації використання цитологічного дослідження в клінічній практиці.

Изучены возможности использования цитологического метода в дооперационной диагностике опухолей мочевого пузыря и в процессе лечения. Поставленная задача решалась методом сопоставления результатов цитологических и гистологических исследований, проведенных у пациентов с опухолямти мочевого пузыря. В результате проведенного исследования опухолевые клетки были обнаружены в моче 145-ти больных с опухолями мочевого пузыря. При сопоставлении результатов цитологических и гистологических исследований достоверно установлен диагноз в 89.3 % наблюдений и в 73,3 % случаев определен ее гистологический тип. Полученные данные свидетельствуют об эффективности и важности использования цитологического исследования в диагностике опухолевых процессов мочевых путей. Даны рекоменации по использованию цитологического исследования в клиническеой практике.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.695.6

Рубрики:

Пухлини сечового міхура і сечовивідного каналу (уретри)

Шифр НБУВ: Ж15869 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зазначено, що Кісткові метастази є тяжким ускладненням перебігу раку передміхурової залози (РПЗ), що істотно знижує якість життя пацієнтів. Мета дослідження - оцінка клінічної ефективності використання препарату паміред (памідронова кислота) у пацієнтів, що хворіють РПЗ з метастатичним ураженням кісткової системи. Протягом 1,5 року проводили лікування 37-ми таких хворих. Для оцінки повсякденної активності пацієнтів використовували шкалу Eastern Cooperative Oncology Group (ECOG). Інтенсивність больового синдрому оцінювали за 10-бальною шкалою. Паміред вводили у вигляді внутрішньовенних інфузій по 90 мг 1 раз на місяць. Встановлено, що ефект препарату виявляється з першого місяця його використання і надалі спостерігається зниження інтенсивності больового синдрому, підвищення і стабілізація якості життя цього контингенту пацієнтів.

Отмечено, что костные метастазы являются тяжелым осложнением течения рака предстательной железы (РПЖ), что существенно снижает качество жизни пациентов. Цель исследования - оценка клинической эффективности использования препарата памиред (памидроновой кислоты) у пациентов, страдающих РПЖ с метастатическим поражением костной системы. Для оценки повседневной активности пациентов применяли шкалу Eastern Cooperative Oncology Group (ECOG). Интенсивность болевого синдрома оценивали по 10-бальной шкале. Памиред вводили в виде внутривенных инфузий по 90 мг 1 раз в месяц. Установлено, что эффект препарата начинает проявляться с первого месяца его использования и в дальнейшем наблюдается снижение интенсивности болевого синдрома, повышение и стабилизация качества жизни этого контингента пациентов.

Припущено, що супутня сечова інфекція може мати вплив на активність виявлення місцевого імунітету, призводячи до змін особливостей перебігу раку сечового міхура. Вивчено вплив запального процесу в сечових шляхах на характер інфільтрації пухлини імунними клітинами. Виконано імуногістохімічне дослідження експресії маркерів CD3+, CD4+, CD8+, CD20+, CD68+ в біоптатах, одержаних у 44-х пацієнтів з раком сечового міхура, які були розділені на групи згідно з відсутністю чи наявністю супутньої інфекції сечових шляхів. Встановлено, що Т-клітини є переважаючими серед імуноцитів, інфільтруючих поверхневий рак сечового міхура. В стромальному компоненті пухлини переважають CD4+, у той час як в епітеліальному - CD8+ Т-лімфоцити й CD68+ макрофаги. Супутня інфекція сечових шляхів не має достовірно підтвердженого впливу на інтенсивність та вибірковість інфільтрації тканини пухлини CD3+, CD4+, CD8+, CD68+ імуноцитами. Достовірне збільшення у пацієнтів з супутньою інфекцією сечових шляхів інфільтрації стромального компоненту пухлини CD20+ В-лімфоцитами з появою характерних лімфатичних фолікул є, як видно, елементом прояву хронічного інтерстиційного запалення.

Предположено, что сопутствующая мочевая инфекция может влиять на активность проявления местного иммунитета, приводя к изменениям особенностей течения рака мочевого пузыря. Изучено влияние воспалительного процесса в мочевых путях на характер инфильтрации опухоли иммунными клетками. Выполнено иммуногистохимическое исследование экспрессии маркеров CD3+, CD4+, CD8+, CD20+, CD68+ в биоптатах, полученных у 44-х пациентов с раком мочевого пузыря, которые были разделены на группы согласно с отсутствием или наличием сопутствующей инфекции мочевых путей. Установлено, что Т-клетки являются преобладающими среди иммуноцитов, инфильтрирующих поверхностный рак мочевого пузыря. В стромальном компоненте опухоли преобладают CD4+, в то время как в эпителиальном - CD8+ Т-лимфоциты и CD68+ макрофаги. Сопутствующая инфекция мочевых путей не имеет достоверно подтвержденного влияния на интенсивность и избирательность инфильтрации ткани опухоли CD3+, CD4+, CD8+, CD68+ иммуноцитами. Достоверное увеличение у пациентов с сопутствующей инфекцией мочевых путей инфильтрации стромального компонента опухоли CD20+ В-лимфоцитами с появлением характерных лимфатических фолликул является, очевидно, элементом проявления хронического интерстициального воспаления.

Припущено, що супутня сечова інфекція може мати вплив на перебіг раку сечового міхура. Метою дослідження було встановлення наявності зв'язку експресії циклооксигенази II типу (СОХ-II) ендотеліальної й індукованої NO-синтази (eNOS, iNOS) з клініко-патологічними характеристиками і наявністю супутнього запального процесу. Виконано імуногістохімічне дослідження експресії маркерів СОХ-2, eNOS й iNOS в біоптатах, одержаних у 44-х пацієнтів з поверхневим раком сечового міхура, які були розділені на групи згідно з відсутністю чи наявністю супутньої інфекції сечових шляхів. Автори не виявили вірогідного зв'язку експресії досліджених маркерів з градацією, стадією і кількістю рецидивів раку сечового міхура. Встановлено, що у пацієнтів з раком сечового міхура спостерігалося підвищення експресії СОХ-II й iNOS, тоді як рівень експресії eNOS не відрізнявся від інтактного епітелію. Експресія iNOS у пацієнтів з раком сечового міхура вірогідно зростає на тлі запального процесу, що може свідчити на користь негативної дії запалення на перебіг пухлинного процесу.

Сделано предположение, что сопутствующая мочевая инфекция может влиять на течение рака мочевого пузыря. Целью исследования было установление наличия связи экспрессии циклооксигеназы II типа (СОХ-II) эндотелиальной и индуцированной NO-синтазы (eNOS, iNOS) с клинико-патологическими характеристиками и наличием сопутствующего воспалительного процесса. Выполнено иммуногистохимическое исследование экспрессии маркеров СОХ-II, eNOS и iNOS в биоптатах, полученных у 44-х пациентов с поверхностным раком мочевого пузыря, которые были разделены на группы в соответствии с отсутствием или наличием сопутствующей инфекции мочевых путей. Авторы не обнаружили достоверной связи экспрессии исследованных маркеров с градацией, стадией и количеством рецидивов рака мочевого пузыря. Установлено, что у пациентов с раком мочевого пузыря наблюдалось повышение экспрессии СОХ-II и iNOS, тогда как уровень экспрессии eNOS не отличался от интактного эпителия. Экспрессия iNOS у пациентов с раком мочевого пузыря достоверно возрастает на фоне воспалительного процесса, что может свидетельствовать в пользу отрицательного воздействия воспаления на течение опухолевого процесса.

Метою дослідження було встановлення наявності зв'язку експресії маркерів CD95, p53, Ki-67, Bcl-2, BAX, E-кадгерину і бета-катеніну з клініко-патологічними характеристиками поверхневого раку сечового міхура і наявністю супутнього запального процесу. Виконано імуногістохімічне дослідження вказаних маркерів у біоптатах, одержаних у 44-х пацієнтів з поверхневим раком сечового міхура, які були розділені на дві групи згідно з наявністю або відсутністю супутньої інфекції сечових шляхів. У біоптатах пухлинної тканини відзначається статистично достовірне підвищення маркерів p53, Ki-67 і зниження CD95, BAX, E-кадгерину, бета-катеніну в порівнянні з контролем, що свідчить про зниження активності апоптозу, підвищення проліферації і зниження адгезивних властивостей уротелію. Автори не виявили достовірних відмінностей експресії досліджених маркерів за порівняння груп пацієнтів з поверхневим раком сехового міхура, що перебігає на тлі запального процесу чи без нього.

Целью исследования было установление наличия связи экспрессии маркеров CD95, p53, Ki-67, Bcl-2, BAX, E-кадгерина и бета-катенина с клинико-патологическими характеристиками поверхностного рака мочевого пузыря и наличием сопутствующего воспалительного процесса. Выполнено иммуногистохимическое исследование указанных маркеров в биоптатах, полученных у 44-х пациентов с поверхностным раком мочевого пузыря, которые были разделены на две группы согласно наличию или отсутствию сопутствующей инфекции мочевых путей. В биоптатах опухолевой ткани отмечается статистически достоверное повышение маркеров p53, Ki-67 и снижение CD95, BAX, E-кадгерина, бета-катенина по сравнению с контролем, что свидетельствует о снижении активности апоптоза, повышении пролиферации и снижении адгезивных свойств уротелия. Авторы не обнаружили достоверных различий экспрессии исследованных маркеров при сравнении групп пациентов с поверхностным раком мочевого пузыря, протекающего на фоне воспалительного процесса или без него.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.695.6-5

Рубрики:

Пухлини сечового міхура і сечовивідного каналу (уретри)

Шифр НБУВ: Ж15869 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено характер дії пробіотика А-бактерина, що містить штам Aerococcus viridans 167, на стан місцевого імунітету у пацієнтів з раком сечового міхура. Після інстиляції А-бактерина виявлено достовірно нижчі показники імуноклітинної інфільтрації в порівнянні з іншими групами. Зазначено, що інтенсивність імуногістохімічного забарвлення CD3, CD4 i CD8 в групах достовірно не відрізнялася. У групі пацієнтів, що одержували А-бактерин, інтенсивність експресії маркерів CD20 і CD68 була достовірно нижче в порівнянні з групою з супутньою інфекцією сечових шляхів. З'ясовано, що А-бактерин, подібно до інших пробіотиків, сприяє модуляції імунної відповіді в слизовій оболонці сечового міхура, знижуючи запальну відповідь і знижуючи імуноклітинну інфільтрацію.

Изучен характер действия пробиотика А-бактерин, содержащего штамм Aerococcus viridans 167, на состояние местного иммунитета слизистой мочевого пузыря у пациентов с раком мочевого пузыря. После инстилляции А-бактерина обнаружены достоверно низкие показатели иммуноклеточной инфильтрации по сравнению с другими группами. Отмечено, что интенсивность иммуногистохимической окраски CD3, CD4 i CD8 в группах достоверно не отличалась. В группе пациентов, получавших А-бактерин интенсивность экспрессии маркеров CD20 и CD68 была достоверно ниже по сравнению с группой с сопутствующей инфекцией мочевых путей. Выяснено, что А-бактерин, подобно другим пробиотикам, способствует модуляции иммунного ответа в слизистой оболочке мочевого пузыря, снижая воспалительный ответ и понижая иммуноклеточную инфильтрацию.

Хронічна інфекція сечових шляхів є фактором ризику, що сприяє погіршенню перебігу пухлин сечового міхура (ПСМ). Використання пробіотиків, що мають антагоністичний вплив на патогенну мікрофлору та імунокоригуючий ефект, для профілактики й лікування хронічної інфекції сечових шляхів у хворих на ПСМ, є актуальним і перспективним напрямком. Мета дослідження - вивчення антимікробного та протизапального ефекту однократної інстиляції лактобактерій і аерококів у сечовий міхур у хворих на ПСМ. 35 хворим на ПСМ в передопераційному періоді здійснювали однократну інстиляцію пробіотиків лактобактерину та а-бактерину. Контроль бактеріурії, лейкоцитурії, вмісту лактобактерій і аерококів у сечі здійснювали перед і через 1, 3, 6 й 24 год після інстиляції. Виявлено вірогідне зниження рівня бактеріурії в обох групах хворих. Вміст лактобактерій і аерококів у сечі пацієнтів поступово знижувався аж до повної елімінації через 24 год (в 1 пацієнта, який одержував лактобактерин (12,5 %), і в 9 пацієнтів, які одержували а-бактерин (40,9 %). Дослідження лейкоцитурії не виявило вірогідної динаміки протягом періоду спостереження в обох групах. Таким чином, внутрішньоміхурова інстиляція пробіотиків лактобактерину й а-бактерину призводить до пригнічення уропатогенної мікрофлори у хворих на ПСМ; у більшості пацієнтів мимовільна елімінація лактобактерій і аерококів з сечового міхура відбувається протягом 1 доби.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.695.6

Рубрики:

Пухлини сечового міхура і сечовивідного каналу (уретри)

Шифр НБУВ: Ж15785 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Цитологічне дослідження сечі (ЦДС) є високоспецифічним методом діагностики пухлин сечового міхура (ПСМ), що доповнює цистоскопію. Вивчення та виключення факторів, що обумовлюють зниження чутливості ЦДС, може сприяти збільшенню ефективності даного методу діагностики. Дослідження зв'язку ефективності цитологічної діагностики пухлин сечового міхура з наявністю супутньої інфекції сечових шляхів (ІСШ). Результати передопераційного ЦДМ 150-ти хворих на ПСМ порівнювали з даними патогістологічного дослідження. Обробку результатів проводили з використанням методів Фішера і побудови дерева класифікації (QUEST). Із 115 (76,7 %) хворих на перехідноклітинний рак в стадії Та-Тз високого (ВПКР), помірного (ППКР) і низького (НПКР) рівня диференціювання і 35-ти (23,3 %) на перехідно-клітинну папілому сечового міхура (ПП). ІСШ виявлена у 56-ти (37,3 %) пацієнтів. Із використанням ЦДМ діагноз пухлини встановлений у 134-х (89,3 %) пацієнтів, її гістологічна належність - у 110-ти (73,3 %). У групі ПП виявлений статистично вірогідний зв'язок між наявністю інфекції і кількістю помилок у діагностиці (p = 0,0020). Відносний ризик помилкового діагнозу при наявності ІСШ склав 2,39 з 0,95 % довірчим інтервалом (ДІ) [1,41; 4,09]. Відношення шансів постановки правильного цитологічного діагнозу за наявності цитологічних ознак ППКР, НПКР або відсутності інфекції склало, 11,05 із 95 % ДІ [4,64; 26,30]. Наявність ІСШ статистично значимо пов'язано з кількістю помилок у діагностиці ПСМ за даними ЦДМ. Найбільш виражений вплив ІСШ на правильність цитологічної діагностики виявлено у групі хворих з ПП. Побудовано правило для оцінювання правильності діагнозу за даними ЦДМ, відповідно до якого наявність цитологічних ознак ППКР, НПКР або відсутність ІСШ обумовлює шанси правильного діагнозу в 11 разів вище, ніж помилкового.

Процедура цитологического исследования мочи (ЦИМ) стала неотъемлемым этапом диагностики опухолей мочевого пузыря (ОМП), дополняющим цистоскопию. Изучение и исключение факторов, обусловливающих снижение чувствительности ЦИМ, может способствовать увеличению эффективности данного метода диагностики. Исследована связь эффективности цитологической диагностики опухолей мочевого пузыря с наличием сопутствующей инфекции мочевых путей (ИМП). Результаты предоперационного ЦИМ 150-ти больных ОМП сравнивали с данными патогистологического исследования. Обработку данных проводили с использованием метода Фишера и построения дерева классификации (QUEST). Переходно-клеточный рак выявлен у 115-ти (76,7 %) больных в стадии Та-Тз высокого (ВПКР), умеренного (УПКР) и низкого (НПКР) уровня дифференцирования и папиллома мочевого пузыря - у 35-ти (23,3 %). Наличие опухолевого процесса у пациентов при помощи ЦИМ удалось идентифицировать у 134-х (89,3 %) пациентов, ее гистологическую принадлежность - 110-ти (73,3 %). В группе ПП установлена статистически достоверная связь между наличием инфекции и количеством ошибок в диагностике (двустороннее значение p = 0,0020). Относительный риск ошибочного диагноза при наличии ИМП составил 2,39 с 0,95 % доверительным интервалом (ДИ) [1,41; 4,09]. Отношение шансов постановки правильного цитологического диагноза при наличии цитологических признаков УПКР, НПКР или отсутствии инфекции составило 11,05 с 95 % ДИ [4,64; 26,30]. Наличие ИМП статистически значимо связано с количеством ошибок в диагностике опухолей мочевого пузыря по данным ЦИМ. Наиболее выраженное влияние ИМП на правильность цитологической диагностики выявлено в группе больных с переходно-клеточной папилломой мочевого пузыря. Сформулировано правило для оценки правильности диагноза по данным ЦИМ, в соответствии с которым наличие цитологических признаков УПКР, НПКР или отсутствие инфекции обусловливает шансы правильного диагноза в 11 раз выше, чем ошибочного.

Мета дослідження - підвищення ефективності діагностики, лікування та прогнозування поверхневого раку сечового міхура з урахуванням впливу запального процесу на його клінічний перебіг та обгрунтуванням можливості використання пробіотиків для профілактики рецидивів. На підставі обстеження 724 хворих з перехідноклітинними пухлинами сечового міхура виявлено негативний вплив хронічної інфекції нижніх сечових шляхів на клінічний перебіг раку сечового міхура. В експерименті на щурах показано, що цистит призводить до розвитку хімічно індукованого раку сечового міхура, в той час як внутрішньоміхурове введення пробіотичного штаму Aerococcus viridans 167 зумовлює протективний ефект. На культурах клітин раку сечового міхура (лінії Rt-4, Tcc-sup) встановлено протипухлинну дію аерококів. Визначено зміни показників локального імунітету та клітинних маркерів апоптозу, проліферації, клітинної адгезії в тканині пухлини у хворих на рак сечового міхура, що перебігає на тлі інфекції сечових шляхів. Встановлено антагоністичний вплив на патогенні бактерії та імуномоделювальний ефект пробіотика Aerococcus viridans 167. Створено діагностичний алгоритм і статистичні моделі з урахуванням клініко-морфологічних параметрів (ступінь диференціювання, кількість пухлин, максимальний розмір пухлини, ступінь бактеріурії), які дозволяють підвищити ефективність цитологічної діагностики та прогнозу рецидивів поверхневого раку сечового міхура.

На сегодняшний день регионарная анестезия при радикальной цистэктомии у пациентов с раком мочевого пузыря выполняется в качестве компонента общей анестезии в условиях искусственной вентиляции легких. Цель работы - оценить безопасность и преимущества выполнения радикальной цистэктомии на фоне комбинированной спинально-эпидуральной анестезии при сохраненном самостоятельном дыхании с последующей оценкой течения послеоперационного периода. С 2008 по 2012 гг. 96-ти пациентам в возрасте 67,0 +- 6,5 года была произведена радикальная цистэктомия с расширенной тазовой лимфаденэктомией и различными видами деривации мочи с использованием комбинированной спинально-эпидуральной анестезии. Послеоперационная анальгезия включала продленную инфузию наропина 0,2 % - 6 - 8 мл/ч в комбинации с системным введением нестероидных противовоспалительных средств. Оценивали характеристики вариабельности сердечного ритма в частотной области. Развитие спинального блока сопровождалось снижением общей спектральной мощности, преимущественно спектра активности симпатического отдела (LF) - вследствие симпатической блокады, менее выраженным угнетением парасимпатического отдела вегетативной нервной системы. Плотность спектра активности подкорковых нервных центров и процессов гуморальной регуляции (VLF) достоверно не изменялась до момента седации больного. Гемодинамика характеризовалась повышением сердечного индекса на 15,9 %, снижением индекса общего периферического сосудистого сопротивления на 23,2 %. Введение гипнотиков приводило к дальнейшему уменьшению спектральной мощности в диапазоне LF и достоверному подавлению в общей спектральной мощности спектра VLF. Эти изменения вегетативного гомеостаза сопровождались снижением артериального давления, сердечного индекса на фоне недостоверного повышения индекса общего периферического сосудистого сопротивления. Применение субгипнотических доз пропофола с целью достижения медикаментозного сна обеспечивало более стабильное состояние гемодинамики и вегетативного гомеостаза по сравнению с применением бензодиазепинов. Комбинированная спектрально-эпидуральная анестезия является методом выбора анестезиологического пособия при выполнении радикальной цистэктомии. Продленная послеоперационная эпидуральная анальгезия 0,2 % наропином обеспечивает максимально раннюю активизацию пациентов, сопровождается ранним восстановлением моторики желудочно-кишечного тракта и пассажа, снижает риск развития респираторных и тромбоэмболических осложнений.