Ликворные кисты супраселлярной локализации составляют около 10 % от всех итракраниальных арахноидальных кист. В современной литературе описаны различные методы хирургического лечения (микрохирургическая или эндоскопическая кистостомия, имплантация шунтирующей системы). Тем не менее, выбор наиболее эффективного метода остается открытой проблемой. Цель работы - изучение особенностей клинических проявлений и анализ результатов наиболее распространенных хирургических вмешательств. Работа основана на анализе результатов хирургического лечения 51 ребенка с супраселлярными ликворными кистами. В 13 случаях, где первично проведены операции вентрикулоперитонеального шунтирования, пришлось прибегнуть к повторным вмешательствам из-за сохраняющегося объемного воздействия со стороны кисты. В 24 случаях микрохирургических и 27 случаев эндоскопических операций достигнут регресс неврологической симптоматики. Однако эндоскопические операции менее продолжительны и сопровождаются меньшей кровопотерей. Выводы: принимая во внимание наименьшую травматичность эндоскопических операций и отсутствие имплантируемых устройств, эти операции следует признать оптимальным методом хирургического лечения супраселлярных ликворных кист.

Медуллобластома мозжечка являются наиболее распространенной злокачественной опухолью у детей. Освещены результаты лечения, вопросы прогнозирования и качества жизни у 361 ребенка с медуллобластомой мозжечка. Цель работы - ретроспективный анализ результатов лечения медуллобластом у детей на протяжении 22-летнего периода. С 1980 по 2011 гг. в клинике лечился 361 ребенок с медуллобластомой. Они составили 18,2 % от всех гистологически верифицированных опухолей у детей. Тотальное удаление опухоли выполнено у 36,8, субтотальное - у 52, частичное - у 9,4 и биопсия - у 1,7 % больных. Ликворошунтирующая операция дополнила удаление в 25,5 % случаях. Катамнез прослежен у 74,7 % пациентов в возрасте от 1 месяца до 10 лет. Медиана выживаемости - 18 мес, 2- и 5-летняя выживаемость была 42 и 6 % соответственно. Рецидив медуллобластом диагностирован в 34,3 %. Выводы: в лечении медуллобластом необходимо добиваться максимально возможной резекции опухоли с последующей лучевой и химиотерапией. Результаты лечения медуллобластом напрямую зависят от объема удаления опухоли, радикальность удаление увеличивает выживаемость.

Лікворні кісти є однією з ведучих причин розвитку внутрішньочерепної лікворної гіпертензії у дітей. За даними різних авторів лікворні кісти складають 1 - 3 % від всіх вогнещевих уражень головного мозку переважно у дітей молодших вікових груп. Своєчасна діагностика та адекватна хірургічна допомога суттєво знижують рівні смертності й інвалідизації дітей з такою патологією. Мета роботи - оцінити інформативність і ефективність використання ультразвукових методів візуалізації в діагностиці та хірургічному лікуванні дітей з пара- та інтравентрикулярними лікворними кістами головного мозку. Дослідження основано на результатах обстеження і хірургічного лікування 166-ти дітей з пара- та інтравентрикулярними лікворними кістами головного мозку. Оцінено ефективність використання ультразвукових методів візуалізації під час діагностики та хірургічного лікування дітей з пара- та інтравентрикулярними лікворними кістами головного мозку. Висновки: застосування ультразвукових методів візуалізації є достатньо безпечним та у поєднанні з іншими методами нейровізуалізації високоінформативним методом діагностики, інтраопераційної навігації та післяопераційного контролю у дітей молодшої вікової групи.

Відносно висока частота розвитку постгеморагічної гідроцефалії, вираженого неврологічного дефіциту та часто низької якості життя у подальшій перспективі зумовлює необхідність вивчення особливостей внутрішлуночкових крововиливів (ВШК), розробки диференційованого лікування новонароджених з даною патологією. Мета роботи - покращання результатів лікування прогресуючої гідроцефалії внаслідок перинатальних ВШК із розробкою алгоритму хірургічного лікування та методики прогнозування перебігу захворювання. Дослідження засновано на результатах обстеження та хірургічного лікування 237-ми дітей з прогресуючою гідроцефалією, викликаною перинатальними ВШК новонароджених. Розроблено та застосовано раціональну хірургічну тактику в разі прогресуючої постгеморагічної гідроцефалії, що забезпечило зниження частоти дисфункцій лікворошунтуючих систем з 21,9 до 9,4 %, інфекційно-запальних ускладнень - з 18,2 до 10,7 %, смертності - з 8,2 до 1,5 %. Висновки: застосований алгоритм хірургічного лікування покращив результати лікування постгеморагічної гідроцефалії, що надало змогу досягти хорошої та задовільної якості життя у віддаленому періоді у 79,6 % пацієнтів. Прогнозування результатів перебігу гідроцефалії, зумовленої перинатальними ВШК, базується на врахуванні загальноприйнятих клінічних і лабораторних показників.

Протеїни протягом багатьох років перебувають у центрі інтенсивних досліджень. Кератини - високоспеціалізовані фібрилярні протеїни, які дедалі більше використовуються для створення біоматеріалів медичного та біотехнологічного призначення. Досліджено вплив різних чинників на ефективність екстракції кератинів із вовняних волокон різної морфологічної будови. Встановлено, що дитіотреїтол є ефективнішим відновником, ніж 2-меркаптоетанол, а час екстракції в діапазоні 24 - 72 год і тип вовняних волокон суттєво не впливають на її ефективність. Результати електрофорезу за денатурувальних умов показали, що екстраговані кератини розподіляються на 2 поліпептидні ланцюги із молекулярною масою в діапазоні 40 - 50 кДа та протеїни з молекулярною масою 10 - 30 кДа. Обраний спосіб екстракції забезпечує одержання мікрофібрилярних протеїнів із вовняних волокон. Одержані результати надають змогу вдосконалити методи і запропонувати нові схеми отримання кератинів, які послугують базою для створення біопрепаратів функціонального призначення.

Розширено наукове уявлення щодо певних особливостей етіопатогенезу пара- та інтравентрикулярних лікворних кіст. На основі зіставлення результатів клініко-діагностичного дослідження та результатів хірургічного лікування дітей з пара- й інтравентрикулярними лікворними кістами розроблено покази та протипокази для екстра- й інтракраніального дренування ліквору. Обгрунтовано ефективні та малоінвазивні методи доопераційної діагностики пара- та інтравентрикулярних лікворних кіст. Визначено покази й обмеження для застосування ендоскопічного інтракраніального дренування пара- та інтравентрикулярних лікворних кіст. Доведено пріоритетність ендоскопічних хірургічних втручань для подолання синдрому внутрішньочерепної лікворної гіпертензії за вказаної патології в післяопераційному періоді.

Наведено наукову інформацію про будову волоса, структурні та функціональні особливості кератинів і методи їх екстрагування з волокон природного походження. Обгрунтовано важливість проведення екстракції кератинів через розрив дисульфідних зв'язків і переведення кератину в розчинну форму зі збереженням ковалентних зв'язків. З'ясовано, що така екстракція сприяє збереженню нативних властивостей цих білків, а це забезпечує їх подальше застосування як біоматеріал функціонального призначення. Зокрема, йдеться про такі властивості як стійкість кератинів до дії хімічних і біологічних чинників завдяки дисульфідним зв'язкам, висока частота яких забезпечує велику кількість хімічних модифікацій цих білків, котрі впливають на їхні фізико-хімічні властивості, а також про подібність кератинів до позаклітинного матриксу біологічних тканин, що забезпечує високу біосумісність і низьку цитотоксичність препаратів на основі кератинів. Отримані таким чином і ліофілізовані препарати кератину під час підбору певного розчинника можуть збиратись у фібрилярні структури. Проаналізовано деякі методи екстракції кератинів, їх ефективність і електрофоретичні профілі отриманих екстрактів. Аналіз наукових джерел свідчить, що цілеспрямовану екстракцію кератинів здійснюють методами, які базуються на реакціях окиснення, відновлення та сульфітолізу. Реакції окиснення кератинів є необоротними та полягають в окисненні цистеїнових залишків до цистеїнової кислоти з утворенням кератоз. Натомість у разі використання відновників отримують кератеїни. У результаті сульфітолізу, що є оборотним процесом, утворюється S-сульфонат-аніон. Розглянуто перспективні напрями застосування екстрагованих кератинів. Перший напрям стосується біомедичних технологій, від яких залежатиме ефективність лікування патологій волоса. Другий напрям полягає у створенні біоматеріалів на основі кератинів із широким спектром застосування, а саме: тканинна інженерія, репаративна медицина, текстильна й аграрна промисловість, косметологія, виробництво очисного обладнання. Третій напрям пов'язаний із можливістю застосування кератинів для ідентифікації особи. Такі пошуки матимуть позитивний вплив на розвиток антропологічних досліджень і судово-медичної експертизи. Цьому сприяє висока стійкість білків волосся до несприятливих умов навколишнього середовища.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш6(0)943.21-445.1 я43

Рубрики:

Художня література (твори)

Шифр НБУВ: ВА820488 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Визначено оптимальні параметри для екстрагування кератинів із вовняних волокон і волоса людини, які забезпечують максимальне одержання регенерованого протеїну. Вперше досліджено ефективність солюбілізації кератину з морфологічно відмінних вовняних волокон за дії таких чинників, як температура, pH і тривалість екстракції. З'ясовано, що в разі заміни у складі екстракційної суміші 2-меркаптоетанолу (2-МЕ) на дитіотреїтол (ДТТ) суттєво підвищувалася ефективність екстракції кератинів із вовни, а натрію метабісульфіту - з волосся. Вперше запропоновано стабілізувати одержані методом кастингу плівки на основі регенерованого кератину водяною парою. Виявлено зміни в їх структурі залежно від використання як пластифікатора гліцеролу та показано їх біосумісність у адсорбційному тесті. На основі кератину вовни одержано біосорбент, який ефективно зв'язує іони Плюмбуму та Кадмію. Показано, що ефективність адсорбції важких металів біосорбентом залежить від pH водних розчинів. Виявлено, що хімічна обробка істотно підвищує адсорбційну ємність біосорбентів, яка в модельних системах за однакових умов вища для іонів Плюмбуму, ніж для іонів Кадмію. Зазначено, що одержані дані відкривають нові перспективи у дослідженні структурно-функціональних характеристик солюбілізованих кератинів і їх потенційному використанні в біомедицині.

Мета роботи - провести аналіз результатів хірургічного лікування астроцитом мозочка у дітей молодшого віку, встановити чинники, які визначають прогноз перебігу захворювання. Проаналізовано результати хірургічного лікування 112 дітей з астроцитомами мозочка. Всіх пацієнтів було прооперовано в Інституті нейрохірургії ім. акад. А. П. Ромоданова НАМН України у 1980 - 2019 рр. Хлопчиків було 59,8 %, дівчаток - 40,2 %. Вік дітей становив від 3 міс до 3 років. Видалення пухлини виконано 106 пацієнтам: у 58 - тотально, у 31 - субтотально, у 16 - частково. Одному хворому проведено біопсію новоутворення. Дифузну диференційовану астроцитому (низькозлоякісну (II ступінь злоякісності) виявлено у 94 (83,9 %) пацієнтів, низькодиференційовану дифузну (високозлоякісну (III ступінь)) - у 18 (16,1 %). У мозочку астроцитоми найчастіше розташовувалися по середній лінії (77 (68,7 %) випадків). У 59 (52,7 %) випадках астроцитоми мали кістозний компонент, у 53 (47,3 %) - були солідними. Післяопераційна летальність за 30 років спостереження становила 15,2 %. Показники виживання у найближчий післяопераційний період були статистично значущо (p = 0,03) кращими за тотального видалення пухлини у порівнянні з частковим. За дифузної диференційованої астроцитоми мозочка середня тривалість катамнезу становила 6,7 року, гарну якість життя відзначено у 39,4 % пацієнтів. У віддалений період спостережень померло 7,3 % дітей. У разі низькодиференційованої дифузної астроцитоми мозочка середня тривалість катамнезу становила 4,3 року, задовільну якість життя відзначено у 68,0 % пацієнтів, погану - у 22,0 %, вегетативний стан - у 10,0 %. У віддалений період померло 20,0 % дітей. Мікроскопічними особливостями астроцитом мозочка є експансивно-інфільтративний характер поширення та наявність зон неоангіоматозу. Висновки: ступінь диференціювання дифузних астроцитом мозочка та радикальність їх видалення корелюють з якістю і тривалістю життя пацієнтів. Відзначено тенденцію впливу ступеня злоякісності астроцитоми на показники загального та безрецидивного виживання дітей молодшої вікової групи.