Обгрунтовано необхідність проведення антибіотикопрофілактики у хворих на рак кардіального відділу шлунка (РКШ). Визначено ефективність периопераційної та післяопераційної антибіотикопрофілактики цефотаксимом у цих хворих. Встановлено високу ефективність периопераційної профілактичної антибактеріальної терапії. Визначення показників балансу про- та антиоксидантних систем: малонового діальдегіду, супероксиддисмутази та коефіцієнта інтоксикації "К" виявило, що застосування периопераційної схеми антибіотикопрофілактики сприяє зменшенню періоду токсичного впливу антибіотика на організм пацієнта та більш швидкому зниженню рівня ендогенної інтоксикації у хворих на РКШ у ранній післяопераційний період.

Розглянуто вплив злоякісної пухлини бронхів і проксимального відділу шлунка на зміну бактеріальної флори в екосистемах легень і шлунка. Висвітлено ефективність застосування периопераційної та післяопераційної антибіотикопрофілактики цефотаксимом. Здійснено оцінку швидкості темпів зниження рівня ендогенної інтоксикації залежно від антибіотикотерапії. Встановлено, що наявність і розвиток злоякісної пухлини легень і шлунка спричинює якісні та кількісні зміни у мікробних популяціях вищезгаданих органів, формування локальних запальних вогнищ. Застосування периопераційної схеми антибіотикопрофілактики цефотаксимом у режимі монотерапії зменшує частоту післяопераційних ускладнень, підвищує ефективність хірургічного лікування хворих на рак легень і рак проксимального відділу шлунка. Доведено, що застосування периопераційної схеми антибіотикопрофілактики сприяє більш швидкому зниженню рівня ендогенної інтоксикації у прооперованих хворих онкоторакального профілю у порівнянні з післяопераційною схемою антибіотикопрофілактики. Запропоновано удосконалену схему протибактеріальної терапії, ефективну фармакологічну дозу цефотаксиму, а також методику визначення коефіцієнта інтоксикації "К" як критерія для визначення темпів зниження рівня ендогенної інтоксикації.

Проведено оцінку та адаптацію доказової бази впровадження 26 індикаторів якості надання медичної допомоги хворим на рак грудної залози. За основу взято стандартні індикатори якості, створені Центром доказової медицини при Оттавському університеті на замовлення Агентства досліджень та оцінки якості медичної допомоги (Agency for Healthcare Research and Quality - AHRQ) США. Розроблені індикатори якості можна рекомендувати для застосування у практичній діяльності спеціалізованих медичних закладів онкологічного профілю, оскільки вони сигналізують про наявні або вірогідні проблеми протягом усього діагностично-лікувального процесу.

Розглянуто питання соціально-економічних проблем ефективності функціонування онкологічної галузі системи охорони здоров'я України з позиції сучасних оціночних критеріїв. Проведено оцінювання параметрів та окремих заходів для визначення сукупності показників, що характеризують економічний бік процесу ефективності медичної діяльності галузі. Визначення часу випередження та часу подвоєння дозволяє оцінити соціально-економічний ефект скринінгової програми виявлення злоякісних новоутворень за вибраною нозологією і намітити подальші шляхи для її удосконалення.

В останнє десятиліття онкологічна ситуація у світі залишається несприятливою щодо захворюваності та поширеності раку як в економічно розвинених, так і в країнах, що розвиваються. Водночас у ході аналізу основних тенденцій у лікуванні хворих онкологічного профілю стає очевидним той факт, що в ряді країн Західної Європи та Північної Америки системам охорони здоров'я вдалося досягти спочатку стабілізації, а потім і зниження смертності від найбільш поширених злоякісних пухлин. Це пов'язано перш за все з повномасштабним впровадженням національних програм скринінгу. На сьогодні скринінг в онкології є практично єдиним методом, застосування якого сприяє зниженню рівня смертності від окремих видів злоякісних новоутворень. До теперішнього часу доцільність популяційного скринінгу злоякісних новоутворень в Україні залишається предметом дискусій у зв'язку з недостатньою інформованістю населення та лікарів, відсутністю чіткого розуміння поняття та процесу скринінгу, трудомісткістю і відносно високою вартістю скринінгових методик обстеження, недостатньо переконливими доказами необхідності його проведення стосовно деяких нозологій злоякісних пухлин. Проаналізовано доказову базу та критерії скринінгу з метою подальшої адаптації скринінгових програм в Україні.

Представлены результаты многочисленных цитологических исследований в сопоставлении с гистологическими данными у пациентов с предраковыми и раковыми заболеваниями шейки матки, проведенных украинскими учеными. Полученные результаты показали, что метод цитологической диагностики отображает суть гистологических изменений в тканях шейки матки, позволяет установить гистологический тип новообразования и является достоверным диагностическим способом. Противораковый комитет Министерства здравоохранения Украины в 1948 г. признал метод цитологической диагностики перспективным, было принято решение рекомендовать его для научной разработки и внедрения в медицинскую практику Украины. На состоявшейся проблемной республиканской конференции по цитологической диагностике рака в 1950 г. было представлено современное теоретическое обоснование метода цитологической диагностики: "не отдельные признаки клеток решают вопрос о малигнизации, а система признаков, сложный симптомокомплекс, отражающий функциональную перестройку раковой клетки". Вышеизложенные данные являются фундаментальным обоснованием метода цитологической диагностики и имеют непреходящее значение для цитологического скрининга предрака и рака шейки матки.

Сучасні методологічні підходи до оцінки державних програм соціальної спрямованості повинні грунтуватися, перш за все, на результатах їх впливу на окремі аспекти якості життя населення. Центральне місце у визначенні ступеня ефективності використання бюджетних коштів мусить зайняти узагальнюючий (інтегральний) показник ефективності виконання бюджетних програм, який би відображав підсумкові результати сумісної дії окремих чинників, що характеризують різні сторони ефективності та виражаються у певній системі показників. Досліджено особливості інструментарію оцінювання програм, побудованого на основі методів попереднього мікроімітаційного моделювання та відповідного інформаційного забезпечення проектування програм.

Програмне бюджетування онкологічної галузі спрямоване на підвищення ефективності державного сектору надання медичної допомоги населенню. Розробка державних програм повинна охоплювати та об'єднувати усі напрями протиракової боротьби. На сьогодні в Україні для жодної реалізованої програми не застосовувалися цільові індикатори і не досягалися заплановані результати. Проаналізовано особливості державних онкологічних програм, розглядаються підходи до оцінки їх ефективності. На основі дослідження зарубіжного досвіду автори уточнюють і конкретизують поняття ефективності стосовно результатів реалізації програм протиракової боротьби і досліджують аспекти ефективності. Описано підходи до оцінки ефективності бюджетних програм, що застосовуються в США, Франції. Показано, що важливою і до кінця не вирішеною проблемою в Україні залишається оцінка ефективності програм, незважаючи на велику кількість використовуваних методик. Розкрито принципи оцінки ефективності та критерії ефективності бюджетних витрат при реалізації державних програм. Виділено структурні одиниці та елементи ефективності, сформульовано умову ефективності - наявність безпосереднього взаємозв'язку між завданнями та заходами і показниками оцінки, яке показано на прикладі програми в галузі охорони здоров'я. Наведено приклади показників, які можуть бути використані на етапі планування та при оцінці ефективності онкологічних програм. Доведено, що комплексна оцінка ефективності дозволяє об'єктивно розглянути ефект вкладених державою фінансових ресурсів і визначити ефективність реалізації державної політики у пріоритетних сферах медицини.

Досліджено показники стану організації лікувально-діагностичного процесу з урахуванням локалізації та стадії злоякісного новоутворення (ЗН), статі хворих в окремих адміністративно-територіальних одиницях України. Встановлено, що 24,4 % жінок та 35,3 % чоловіків із солідними злоякісними пухлинами (коди за Міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду C00 - C75), що захворіли у 2012 р., не отримали спеціального лікування. Найбільший відсоток нелікованих осіб виявлено в когорті хворих зі ЗН органів дихання (54,9 % жінок та 51,0 % чоловіків) і травлення (46,1 % чоловіків та 44,4 % жінок). Не одержала спеціальної терапії понад третина пацієнтів зі ЗН м'якої та сполучної тканини (38,1 % чоловіків та 36,6 % жінок), кісток і суглобових хрящів (37,6 % чоловіків і 31,3 % жінок), ока та головного мозку (34,3 % чоловіків та 34,9 % жінок) Також високу питому вагу мають неліковані в когорті хворих зі злоякісними пухлинами сечових (26,3 % чоловіків та 28,8 % жінок) і статевих органів (16,0 % жінок та 22,6 % чоловіків). Встановлено, що не охоплені спеціальним лікуванням від 16,4 до 21,6 % хворих із візуальними локалізаціями ЗН (губи, ротової порожнини та грудної залози), діагностика яких не становить труднощів. Такий прискіпливий аналіз інформації став можливим лише за наявності персоніфікованої бази даних хворих на рак та інформаційної технології Національного канцер-реєстру України. Отримані результати не лише відображають основні параметри організації онкологічної допомоги населенню, але й характеризують повноту та якість інформації про пацієнта, яка надходить до регіональних канцер-реєстрів. Також виявлено суттєві недоліки в організації лікувально-діагностичного процесу в Україні, а саме - цілковиту невідповідність між кількістю хворих зі ЗН, зареєстрованих на ранніх стадіях пухлинного процесу, та охопленням їх спеціальним лікуванням. Висока питома вага нелікованих хворих на рак у I - II стадії, яка в низці областей перевищує 20,0 %, може свідчити також про штучне заниження стадії задля поліпшення цього показника, який наразі є рейтинговим для онкологічної служби.

В Україні для жодної реалізованої державної програми не застосовувалися цільові індикатори оцінки як при проектуванні, так і після її виконання, унаслідок чого не досягалися очікувані результати. Викладено критеріальні показники ефективності, за якими здійснено аналіз та оцінку результатів виконання Загальнодержавної програми боротьби з онкологічними захворюваннями на період до 2016 року до початку та після закінчення програми з урахуванням усіх чинників, які впливають на її реалізацію.

Національна стратегія та програми боротьби з раком відіграють важливу роль в оптимізації системи охорони здоров'я і за умови доброї організації та забезпечення достатніми ресурсами можуть допомогти зменшити тягар раку в Україні. Розкрито принципи планування та критерії оцінки ефективності бюджетних витрат для реалізації державних онкологічних програм. Наведено приклади показників і запропоновано алгоритм, який може бути використаний як при проектуванні, так і при реалізації програм. Визначено параметри моніторингу для виявлення їхніх переваг та недоліків. Сформульовано умови, виділено структурні одиниці та елементи ефективності. Доведено, що комплексна оцінка ефективності бюджетної програми за вищезазначеними параметрами дозволяє об'єктивно оцінити ефект вкладених коштів і визначити результативність реалізації державної політики в галузі онкології як пріоритетної сфери охорони здоров'я України.

У структурі онкологічної захворюваності та смертності колоректальний рак продовжує утримувати одну з лідируючих позицій в Україні. Високий темп приросту захворюваності на колоректальний рак (КР), істотні зрушення у віковому складі пацієнтів за рахунок переважання осіб старше 60 років, помітне збільшення числа хворих із різними ускладненнями та поширенням пухлинного процесу, особливо молодого віку, високі цифри післяопераційних ускладнень і летальності, невисокі показники загального та безрецидивного виживання свідчать про необхідність нагального вирішення цього питання. В Україні вже давно назріла медико-соціальна потреба у запровадженні програми популяційного скринінгу КР. Проаналізовано фінансові аспекти, що стосуються вартості хіміопроменевого лікування місцево-поширеного КР порівняно з витратами на скринінг. Акценти у стратегії сучасної діагностики та лікування раку товстого кишечнику зроблено на доказову базу NCCN та PubMed.

Вивчення стану онкологічної допомоги населенню радіаційно забруднених областей порівняно із загальноукраїнським рівнем продемонструвало, що забезпеченість ліжками, розрахованими для лікування пацієнтів онкологічного профілю, нижча за норму в 1,4 - 2,6 раза, у зв'язку з чим понад 30 % хворих на рак лікуються у загальнолікувальній мережі. Ліжка в онкологічних стаціонарах функціонують з перевантаженням - 354 - 370 днів, замість нормативних 340 днів. Охоплення жіночого населення мамографічним скринінгом в усіх областях, окрім Волинської та Рівненської, у 1,6 - 3,0 раза нижче за середньоукраїнський рівень, у зв'язку з чим занедбаність раку грудної залози досягає 28,0 %. Охоплення цитологічним скринінгом населення контамінованих областей на 15,5 - 42,0 % нижче, ніж у цілому по Україні, що зумовлює високий рівень занедбаності раку шийки матки, який перевищує 18,0 %. Поліпшення стану протиракової боротьби в контамінованих областях має базуватися на підвищенні матеріально-технічного та кадрового забезпечення, вдосконаленні стану лікувально-діагностичного процесу.

Міжнародний досвід свідчить, що практично в жодній країні пересічний громадянин не спроможний самостійно покривати витрати на високовартісне лікування онкологічної патології. У розвинених країнах існує практика створення соціальних фондів, громадських організацій, а також довгострокових цільових державних програм. У країнах з перехідною економікою реалізація заходів соціальної політики частіше відбувається в умовах дефіциту бюджету, тому проблема підвищення ефективності використання фінансових ресурсів є завжди актуальною. Важливим аспектом виконання державних програм є не лише їх цільове витрачання, але й досягнення результативних показників.

Вивчено динамічні моделі захворюваності та смертності від злоякісних новоутворень грудної залози жіночого населення України за 20 років. Рівень ураження жіночого населення характеризується високими показниками та стабільним щорічним приростом захворюваності. В когорті хворих на рак грудної залози (РГЗ) 22,5 % становлять жінки репродуктивного та 47,1 % - працездатного віку; ризик захворіти має 5 % жіночого населення; пікових значень захворюваність на РГЗ досягає у віці 65 - 69 років. Високий рівень смертності від РГЗ та низький показник відносної 5-річної виживаності (65,1 %) значною мірою зумовлені недоліками в організації лікувально-діагностичного процесу, зокрема, 22,1 % захворювань виявляють у занедбаних стадіях, а 12,5 % хворих на РГЗ ранньої стадії і 24,6 % - занедбаної не отримують спеціального лікування. Дієвим шляхом удосконалення всіх ланок онкологічної допомоги хворим на РГЗ та перш за все профілактики, своєчасної діагностики й охоплення спеціалізованим лікуванням буде впровадження селективних скринінгових програм на державному рівні.

Вивчено динамічні моделі захворюваності на злоякісні новоутворення товстої кишки населення України за 20 років, які свідчать про стабільне зростання показника як у чоловічого, так і у жіночого населення із переважанням у чоловіків. Пікових значень захворюваність на колоректальний рак (КР) набуває у вікових групах 75 - 79 років. Найвищий рівень захворюваності на злоякісні новоутворення товстої кишки виявлено в областях південно-східного регіону, які характеризуються високим рівнем забруднення довкілля канцерогенними речовинами. Співвідношення смертність/захворюваність пересічно по Україні перебуває в межах 53,4 - 59,3 % з підвищенням його в окремих областях до 76,0 %. Суттєві недоліки в профілактиці, діагностиці та лікуванні хворих на КР призводять до того, що 27,3 - 35,0 % хворих помирають протягом року з часу встановлення діагнозу, в окремих областях цей показник перевищує 40 %. Виживаність хворих на КР безпосередньо залежить від своєчасності виявлення злоякісної пухлини, тому показник 5-річної виживаності хворих з ранніми стадіями раку у 8 - 10 разів вищий, ніж із занедбаними.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.433.34-522

Рубрики:

Пухлини прямої кишки

Шифр НБУВ: Ж100603 Пошук видання у каталогах НБУВ