Вивчено поширеність недиференційованої дисплазії сполучної тканини серед хірургічних хворих, доведено значущість морфологічних змін сполучної тканини апоневрозу в розвитку неспроможності передньої черевної стінки. Визначено фенотипічні критерії діагностики дисплазії сполучної тканини апоневрозу, можливість її клінічного виявлення та критерії прогнозування ризику розвитку післяопераційних гриж. Обгрунтовано необхідність розмежування понять грижа та грижова хвороба. Створено алгоритм патогенетичного підходу до вибору методу реконструктивно-відновлювальних операцій на передній черевній стінці. Експериментально, морфологічно та клінічно доведено можливість і необхідність комбінації ало- та гетеропластичних матеріалів під час пластики черевної стінки. Розроблено спосіб інтропераційної профілактики грижоутворення.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р715.76

Рубрики:

Хірургічна патологія жіночих статевих органів

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено результати хірургічного лікування хворих на неспецифічний виразковий коліт за останні 13 років в клініці хірургії і проктології ДЗ "ЗМАПО МОЗ України". Обгрунтовано необхідність розширення показань до хірургічного лікування таких хворих за відносними показаннями як основного резерву покращання безпосередніх і віддалених функціональних результатів оперованих пацієнтів з виразковим колітом. Післяопераційні ускладнення переважали у пацієнтів, оперованих за абсолютними показаннями (23,0 %). У групі пацієнтів, оперованих за відносними показаннями, післяопераційні ускладнення зустрічалися в 15,3 %. Серед оперованих хворих 39 (75,0 %) пацієнтів мали гарні та задовільні результати.

Розглянуто питання ефективності та комплаєнтності терапії метаболічного синдрому та ожиріння. Визнано необхідність мультидисциплінарного підходу до лікування та використання метаболічної хірургії.

Жировая ткань (ЖТ) играет важную роль в развитии ожирения, метаболического синдрома, опухолевых и других заболеваний, однако морфологические особенности различных видов ЖТ до настоящего времени окончательно не определены. Цель исследования: выявить морфологические особенности ЖТ сальника и подкожной жировой клетчатки (ПЖК) у лиц с нормальным индексом массы тела. Для этого гистологическими, гистохимическими и морфометрическими методами изучены морфологические особенности ЖТ сальника и ПЖК у 12 лиц с нормальным индексом массы тела. Установлено наличие белой ЖТ и в сальнике, и в ПЖК, которая характеризуется следующими морфометрическими особенностями: площадь и периметр адипоцитов в ЖТ ПЖК достоверно больше по сравнению с соответствующими показателями в сальнике; площадь и периметр ядер адипоцитов достоверно не отличаются. В ЖТ сальника достоверно большее количество адипоцитов по сравнению с ЖТ ПЖК; в адипоцитах сальника выявлено достоверно большее содержимое жира по сравнению с адипоцитами ПЖК. Паренхиматозно-стромальный коэффициент достоверно преобладает в ПЖК, а трофический индекс достоверно больший в ЖТ сальника. Полученные данные могут быть использованы в качестве научно обоснованных нормативов в научной и практической деятельности.

Досліджено проблеми хірургічного лікування пацієнтів з метаболічним синдромом (МС) та ожирінням (Ож). Результати клініко-експериментального, морфологічного досліджень дали змогу патогенетично обгрунтувати нові підходи до вирішення цієї проблеми, розробити й удосконалити методики оперативного втручання та періопераційної реабілітації для поліпшення їх ефективності. Поширеність МС та Ож у хворих хірургічного стаціонару (що становить 26,2 %), особливості стану пацієнтів із цією патологією зумовили актуальність дослідження та впровадження баріатричного напряму вітчизняної хірургії. Встановлено, що зміни вуглеводного обміну, продукції прозапальних цитокінів, кортизолу прогресують у міру збільшення ступеня Ож та при вісцеральній формі Ож. Визначено морфологічну основу біохімічних змін у пацієнтів з МС та Ож. Доведено прогресуючу метаболічну агресивність великого чепця за умов збільшення ступеня Ож, що підтверджено: підвищенням кількості клітин-продуцентів ФНП-α та ІЛ-6; зниженням можливості до експресії рецепторів інсуліну та підсиленням до кортизолу. Тобто морфологічно обгрунтовано доцільність виконання симультанної циторедукції вісцерального жиру, вивчено її метаболічний ефект, доведено необхідність використання. Упроваджено методику лапароскопічної гастроплікації, визначено її метаболічний і клінічний ефекти, можливість та ефективність використання як базового, підготовчого й корегувального етапів лікування пацієнтів з МС та Ож. Розроблено нову модифікацію гастроплікації для корекції раніше виконаної недостатньої резекції стінки шлунка; нові модифікації операцій SADI та BPD-DS, у яких етап подовжньої резекції шлунка замінено плікацією (SADI-Р та BPD-DS-P). Встановлено можливість деплікації шлунка, експериментально обгрунтовано методику її профілактики шляхом виконання комбінованої гастроплікації з локальним використанням аломатеріалів. Розроблено алгоритм вибору методу хірургічного втручання, періопераційної реабілітації пацієнтів з МС та Ож.

У дослідженні акцентовано увагу на необхідності та важливості реабілітаційних утручань у пацієнтів, які мали коронавірусну хворобу (COVID-19) різного ступеня тяжкості. Наведено переконливі докази як на підставі власних досліджень, так і з урахуванням даних сучасної медичної науки щодо ефективного впливу різних засобів відновного лікування на перебіг COVID-19. Відомо, що метою комплексної реабілітації пацієнтів із COVID-19 є покращання симптомів задишки, зняття тривоги, зменшення ускладнень, мінімізація інвалідності, збереження функцій і покращання якості життя. Мета дослідження - установлення методичного підгрунтя та ключових аспектів комплексного використання засобів реабілітації в пацієнтів із COVID-19. Методи дослідження - аналіз науково-методичної літератури, абстрагування, синтез і узагальнення. Установлено, що фізична реабілітація (ФР) є необхідною складовою частиною лікування пацієнтів, яка передбачає вплив на різні ланки патогенетичних зрушень. Доведеною ефективністю володіє фізична активність пацієнтів, яка призначається відповідно до функціонального стану та фізичних можливостей, є довготривалою й вимагає від пацієнта самодисципліни. Основою реабілітаційної програми є підбір суворо дозованого фізичного навантаження з переважанням активних елементів, мета яких - розширення рухового режиму пацієнта, збільшення його мобільності, адаптація до професійних і побутових навантажень, профілактика ускладнень. Проведено аналіз інших компонентів відновного лікування (фізіотерапевтичного впливу, корекції харчування, психологічної реабілітації), які в поєднанні з фізичною терапією надають змогу отримати максимально повноцінний результат. Установлено, що реабілітаційні втручання є актуальними на різних етапах перебігу хвороби. Підбір складників, дозування маніпуляції, вибір методик здійснюються індивідуально, враховуючи тяжкість і період хвороби, наявність супутньої патології, фізичний стан пацієнта. Ефективною є комбінація різних методів фізичного впливу, які мають взаємопотенціювальну дію.