Досліджено генезис, проблематику та поетику російської пікарески 1920 - 1930-х рр. Висвітлено еволюцію даного жанру, базуючись на матеріалі російських шахрайських повістей та шахрайських романів XVII - XIX ст., а також пікарески радянського періоду, представленої як досить дослідженими вітчизняною наукою ("Мастер и Маргарита" М.Булгакова, дилогія І.Ільфа та Є.Петрова, "Походження Невзорова, или Ибикус" О.Толстого) так і мало вивченими шахрайськими творами 1920 - 1930-х рр. (оповідання, повісті та романи Арк.Аверченка, Ю.Берзіна, М.Булгакова, А.Бухова, І.Еренбурга, В.Іванова, М.Ройзмана, Свена (І.Кремльова)). Розглянуто історичний аспект наукового вивчення жанрів шахрайської повісті та шахрайського роману, розкрито суть терміна "пікареска". Здійснено періодизацію функціонування пікарески в російській авантюрній прозі XX ст. Проаналізовано причини кризи жанру наприкінці 1920 - 1930-х рр. З використанням матеріалу радянської пікарески розглянуто важливі етапи жанрової трансформації, охарактеризовано новаторські риси жанрового конфлікту, установлено типологію героїв радянської шахрайської прози та виявлено конкретно-історичні типи.