На підставі напрацювань у галузі теорії держави та права, положень вчення про шкоду, заподіяну правопорушенням, які висвітлені в юридичній науці, а також норм чинного законодавства України розкрито суть поняття заподіяної злочином шкоди (ЗЗШ). З використанням теоретичних розробок науки кримінального права висвітлено місце шкоди у структурі злочину як явища реальної дійсності, встановлено співвідношення ЗЗШ і суспільно небезпечних наслідків. Визначено взаємозв'язок ЗЗШ і елементів складу злочину.

На основе наработок в отрасли теории государства и права, положений учения о вреде, причиненном в результате правонарушения, освещенных в юридической науке, а также норм действующего законодательства Украины раскрыта сущность понятия причиненного вреда вследствие совершенного преступления (ПВВСП). С учетом теоретических разработок науки уголовного права показано место вреда в структуре преступления как явления реальной действительности, установлены соотношения ПВВСП и общественно опасных последствий. Определена взаимосвязь ПВВСП и элементов состава преступления.

Вивчено питання удосконалення адміністративно-правового механізму відшкодування шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням. Сформульовано поняття шкоди, яка завдається даним правопорушенням, визначено передумови та підстави її відшкодування, розкрито правову природу шкоди, завданої адміністративним правопорушенням, та правову природу такого заходу примусу як стягнення шкоди в порядку провадження у справах про адміністративні правопорушення. Подано конкретні пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України, що регулює питання відшкодування шкоди у порядку провадження в справах щодо адміністративних правопорушень.

Проведено комплексне дослідження теоретичних і практичних проблем щодо визначення та розуміння шкоди, заподіяної злочином. Проаналізовано критерії криміналізації та декриміналізації діянь, суспільну небезпеку злочину та його наслідків. З'ясовано взаємозв'язок заподіяної шкоди з ознаками та елементами складу злочину. Розглянуто особливості класифікації злочинної діяльності та індивідуалізації покарання. На підставі одержаних даних запропоновано розглядати шкідливі наслідки злочину як самостійне поняття кримінального права, обгрунтовано його зміст та ознаки. Проаналізовано поняття "соціально шкідливе діяння" та "суспільно небезпечне діяння". Запропоновано нові підходи щодо визначення критеріїв криміналізації діянь й обгрунтовано відмінне від чинного законодавства поняття малозначності діяння. Розглянуто особливості термінологічного розмежування юридичних понять, пов'язаних зі "шкодою, заподіяною злочином". Наведено пропозиції щодо зміни деяких традиційних юридичних концепцій та підвищення ефективності кримінального законодавства.

Досліджено процес становлення та розвитку адміністративно-процедурних норм в країнах світу та землях сучасної України. Розкрито вплив загальнопроцесуальної теорії та науки адміністративного права на розвиток наукової думки щодо розуміння адміністративної процедури й її співвідношення з адміністративним процесом. Обгрунтовано доцільність на сучасному етапі розвитку адміністративно-процедурного права в Україні розглядати його як частину адміністративного права. У зв'язку з цим категоріальний апарат, що розробляється адміністративним процедурним правом, повинен розроблятися з урахуванням наукових категорій, що запропоновані теорією держави та права та наукою адміністративного права. Проаналізовано думки науковців щодо ознак і видів юридичного процесу, на підставі чого визначено ознаки адміністративного процесу. Доведено необхідність напрацювання єдиних критеріїв щодо визначення елементів структури адміністративної процедури, видів адміністративних проваджень і кількості стадій в адміністративному провадженні. Запропоновано використання в юридичній науці поняття "адміністративна процедурна форма", надано його визначення та охарактеризовано елементи, які входять до його змісту. Встановлено, що специфіка адміністративного процедурного права набуває свого прояву в адміністративно-процедурному правовому режимі, який визначається як особливий порядок правового регулювання, що виникає в результаті специфічного поєднання цілей, принципів, предмета, статусу суб'єктів, методу, правових гарантій адміністративно-процедурного правового регулювання та встановлення адміністративно-процедурного правового стану.

Висвітлено теоретичні засади стратегічного управління сталим розвитком регіонів України, наведено моделі кластерного розвитку, охарактеризовано їх види, проблеми та стратегії. Розглянуто економічні механізми регулювання кластерної політики України, використання спеціальних економічних зон в даній політиці. Визначено особливості формування регіональних та міжнародних кластерів України, акцентовано увагу на ролі кластерів в розвитку трудового потенціалу регіонів. Значну увагу приділено моделюванню та діагностуванню кластерного та альтернативних напрямків розвитку регіонів України. Розкрито структуру інвестицій та наголошено на їх значенні для сталого регіонального розвитку. Запропоновано оригінальне бачення вирішення проблем клачстеризації регіонів України. Підкреслено, що застосування кластерного підходу в Україні є необхідною умовою забезпечення зайнятості та відродження вітчизняного виробництва.

Увагу приділено дослідженню проблем адміністративної відповідальності посадових осіб за порушення виборчого законодавства. На підставі аналізу процесів протидії порушенню виборчого законодавства як системної категорії із застосуванням комплексної теоретико-управлінської методології, запропоновано та визначено поняття "посадова особа", "виборче законодавство" й "адміністративна відповідальність посадових осіб за порушення виборчого законодавства". Запропоновано класифікацію суб'єктів владних повноважень, що мають право застосовувати до порушників виборчого законодавства заходи адміністративного примусу, за рівнем компетентності. Вдосконалено понятійно-категоріальний апарат у сфері протидії порушенням виборчого законодавства, зокрема такі поняття як "посадова особа", "відповідальність за порушення виборчого законодавства", "спеціальний суб'єкт правопорушення", "виборчий процес", "виборче законодавство" тощо. Сформульовано низку конкретних пропозицій та рекомендацій щодо вдосконалення чинного законодавства України, яке регулює відносини у сфері відповідальності за порушення виборчого законодавства.

Проаналізовано норми національного законодавства, які регламентують юрисдикційну діяльність адміністративних комісій. Наведено сучасні погляди науковців на адміністративну юрисдикцію та адміністративно-юрисдикційну діяльність. Показано місце адміністративних комісій у системі органів адміністративно-юрисдикційної діяльності, надано її визначення. Обгрунтовано необхідність розробки та прийняття Закону України, який би передбачав особливості утворення та організації адміністративних комісій.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х819(4УКР)072

Рубрики:

Адміністративне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х819(4УКР)112.031

Рубрики:

Адміністративне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х819(4УКР)072

Рубрики:

Адміністративне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х819(4Укр)07

Рубрики:

Адміністративне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х819(4УКР)072

Рубрики:

Адміністративне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х819(4УКР)072

Рубрики:

Адміністративне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х819(4УКР)072в

Рубрики:

Адміністративне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х819(4УКР)01-9в4

Рубрики:

Адміністративне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто окремі проблеми адміністративно-правового регулювання відповідальності посадових осіб за порушення виборчого законодавства. На основі аналізу процесів протидії порушенням виборчого законодавства як системної категорії із застосуванням комплексної теоретико-управлінської методології запропоновано і сформульовано поняття "адміністративна відповідальність посадових осіб" і "адміністративна відповідальність за порушення виборчого законодавства". Запропоновано класифікацію суб'єктів владних повноважень, які можуть застосовувати до порушників виборчого законодавства заходи адміністративного примусу, за рівнем компетентності. Удосконалено понятійно-категорійний апарат у сфері протидії порушенням виборчого законодавства, зокрема такі поняття, як "посадова особа", "відповідальність за порушення виборчого законодавства", "спеціальний суб'єкт правопорушення", "виборчий процес", "виборче законодавство" тощо. Подано характеристику відповідальності за порушення виборчого законодавства у більш ніж 20 країн світу. Увагу приділено проблемам правового регулювання передвиборної агітації, висування та реєстрації кандидатів на виборах, голосування, підрахунку голосів та встановлення результатів виборів.

Увагу приділено аналізу управлінських процедур, які використовуються в діяльності виробничих організацій. Подано сучасні погляди науковців на державне управління, управлінські відносини в предметі адміністративного права та управлінські процедури. Розкрито місце управлінських процедур у системі юридичних процедур. Подано визначення управлінських процедур і характеристику їх ознак. Розглянуто теоретико-правові засади управлінських процедур у діяльності виробничих організацій та особливості їх правового регулювання.

Визначено чинники, які негативно впливають на розвиток сучасної наукової думки щодо суб'єктів адміністративної відповідальності (САВ). Сформульовано сучасні методологічні підходи до співвідношення понять "суб'єкт адміністративної відповідальності" та "суб'єкт адміністративного порушення". З'ясовано ознаки САВ, які розкривають його процесуальну природу. Класифіковано ознаки особливого САВ за правопорушення у сфері земельних відносин залежно від юридичних наслідків, які вони породжують.

Розглянуто методологічні проблеми дослідження економіки та менеджменту, проблеми організаційно-економічної динаміки управлінської діяльності, правові проблеми управлінської й економічної діяльності, а також соціокультурні фактори розвитку економіки та менеджменту. Висвітлено теоретико-методологічні особливості формування конкурентних стратегій підприємств хлібопекарської галузі України. Обгрунтовано необхідність упровадження управлінських інновацій у морегосподарському комплексі України. Розглянуто науково-методичні засади формування механізму професіоналізації менеджменту економічної організації. Визначено роль органів державної влади та місцевого самоврядування у формуванні правового статусу іноземців як членів територіальної громади в Україні. Розкрито особливості демократичної меритократії у процесі професіоналізації управлінської діяльності в Україні.

Досліджено роль медіатора в кримінальному процесі, його місце серед інших учасників кримінального провадження й сучасний стан правового регулювання його статусу в національному законодавстві. Доведено, що медіатор, по-перше, на відміну від судді чи правозахисника, зосереджується саме на інтересах сторін і на способах їх задоволення, а не на юридичних нюансах регулювання спірного питання; по-друге, на відміну від юриста не пропонує сторонам варіантів вирішення або розв'язання спору, а лише налагоджує процес комунікації між сторонами й відновлює довіру між ними. Наявність спеціальних знань у медіатора суттєво відрізняє його від інших учасників кримінальних процесуальних відносин, що наближає його за правовим статусом до такого учасника кримінального провадження, як спеціаліст. Установлено, що медіатор як повноцінний учасник кримінальних процесуальних відносин потребує з боку законодавця чіткого визначення його правого статусу. Зроблено висновок, що процесуальний статус медіатора має передбачати такі права: право знайомитися з матеріалами кримінального провадження в тій частині, яка необхідна для якісної реалізації медіаційної процедури; право одержувати винагороду за виконану роботу й відшкодування витрат, пов'язаних із його залученням до медіаційної процедури; право заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом; право заявляти самовідвід за наявності обставин, які перешкоджають йому якісно виконувати професійні обовіязки; обов'язок нести відповідальність за розголошення відомостей, які безпосередньо стосуються суті кримінального провадження та які стали йому відомі у зв'язку з виконанням медіаційних обов'язків.