Висвітлено проблему лікування складних ушкоджень ліктьового суглоба (СУЛС), зокрема, переломів дистального метаепіфізарного відділу плечової кістки (ДМЕВПК) і переломовивихів (ПВ). Запропоновано концепцію лікування СУЛС на основі застосування принципу функціональності. Удосконалено діагностику СУЛС, що дозволило забезпечити диференційований підхід у виборі методів лікування таких ушкоджень. Розроблено методику функціонального консервативного лікування СУЛС, способи остеосинтезу «низьких» переломів ДМЕВПК і осколкових переломів головки променевої кістки, а також пристрій для лікування ушкоджень і профілактики контрактур ліктьового суглоба. На математичній моделі ліктьового суглоба вивчено розподіл напружено-деформованих станів у ДМЕВПК у разі його переломів за умов виконання остеосинтезу. Експериментальними дослідженнями на моделі ПВ ліктьового суглоба у лабораторних тварин (білі щури) підтверджено сприятливий вплив ранніх рухів в ушкодженому суглобі й ефективність запропонованого варіанту місцевої протизапальної терапії (розчин, що місить димексид). Зазначено, що у роботі використано матеріали 407-ми клінічних спостережень пацієнтів із травматичними ушкодженнями ліктьового суглоба, з яких детально проаналізовано 217 випадків із СУЛС (128 - з переломами ДМЕВПК, 89 - з ПВ). Розкрито відмінності ушкодження з різним ступенем втрати стабільності суглоба й особливості їх лікування. Удосконалено технологію лікування СУЛС. Здійснено оцінювання досягнутих результатів застосування удосконаленої та традиційної технологій лікування пацієнтів зі СУЛС, показано високу ефективність удосконаленої технології лікування.