Проаналізовано ритмо-метричну організацію творів Василя Стуса. Внаслідок дослідження комунікаційних механізмів та особливостей взаємодії між ритмо-метрикою та іншими рівнями текстової структури визначено провідні тенденції та принципи моделювання творів силабо-тонічної, тонічної та силабічної метрики, що засвідчують оригінальність манери віршоскладання поета. Розглянуто проблему співвідношення поезії та прози у творах прозового запису та верлібрах автора з позиції структуральної семіотики. Особливу увагу приділено дослідженню процесу деструктуралізації віршової форми у верлібровій творчості Стуса, здісненому на різних рівнях текстової структури - лексичному, інтонаційно-синтаксичному, логіко-синтаксичному, ритмічному.