Індекс рубрикатора НБУВ: И362

Рубрики:

Розробка газових і газоконденсатних родовищ

Шифр НБУВ: Ж23665 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: И362

Рубрики:

Розробка газових і газоконденсатних родовищ

Шифр НБУВ: Ж23665 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проблема контролю та попередження обводнення покладів родовищ України набуває все більшої актуальності. Вирішення даної проблеми є одним із напрямків збільшення вуглеводневилучення з виснажених газових родовищ в умовах авктивного водонапірного режиму. Експлуатація видобувних свердловин ускладнюється накопиченням рідини на вибої, що призводить до значних ускладнень в процесі їх роботи та подальшого передчасного припинення фонтанування. Обводнення свердловин зумовлює необхідність виконання робіт з інтенсифікації винесення рідини з вибою на поверхню чи ізоляції припливу пластових вод. Враховуючи значні залишкові запаси защемленого водою газу, актуальним є удосконалення існуючих та розробляння нових технологій дорозробки виснажених родовищ в умовах інтенсивного обводнення з метою забезпечення максимальних коефіцієнтів вилучення вуглеводнів. Узагальнено вітчизняні та зарубіжні технології розробки родовищ в умовах прояву пружноводонапірного режиму та проаналізовано основні недоліки та переваги існуючих методів інтенсифікації припливу вуглеводнів в умовах обводнення газових та газоконденсатних свердловин. Проаналізовано основні фактори, що визначають причини та характер обводнення продуктивних пластів та шляхи його попередження. За результатами аналізу лабораторних та експериментальних досліджень встановлено механізм поведінки защемленого пластовою водою газу, однак не достатньо вивчене питання визначення локалізації залишкових запасів вуглеводнів. Враховуючи вищенаведене, обгрунтовано необхідність створення і використання постійно діючих геолого-технологічних моделей (ПДГТМ), що забезпечить більш повне вилучення залишкових запасів газу з виснажених родовищ в умовах інтенсивного просування пластової води в продуктивні пласти. В разі адаптації тривимірної моделі до фактичних даних історії розробки та відтворення динаміки прориву пластової води в експлуатаційних свердловинах з'являється можливість визначення найбільш перспективних зон та ділянок родовища, колектори яких характеризуються високими фільтраційно-ємнісними властивостями та значними залишковими запасами газу. Використання постійно діючої геолого-технологічної модель родовища дає змогу напрацювати можливі шляхи довилучення залишкових запасів газу із защемлених пластовою водою зон, вдосконалити існуючі технології розробки та забезпечити максимальні коефіцієнти вуглеводневилучення.

Індекс рубрикатора НБУВ: И362

Рубрики:

Розробка газових і газоконденсатних родовищ

Шифр НБУВ: Ж23665 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Для дослідження ефективності технологій вторинного видобутку вуглеводнів шляхом нагнітання невуглеводневих газів в продуктивні поклади проведено дослідження з використанням основних інструментів гідродинамічного моделювання Eclipse та Petrel компанії Schlumberger. На основі постійно діючої геолого-технологічної моделі Гадяцького нафтогазоконденсатного родовища проведено дослідження процесу нагнітання діоксиду вуглецю в поклад горизонту В-16 з метою сповільнення надходження пластової води в газонасичені інтервали та витіснення залишкових запасів природного газу. За результатами моделювання розробки покладу горизонту В-16 Гадяцького нафтогазоконденсатного родовища встановлено високу технологічну ефективність нагнітання діоксиду вуглецю на межі газоводяного контакту. При нагнітанні діоксиду вуглецю забезпечується підтримання пластового тиску в покладі на значно вищому рівні порівняно з розробкою на виснаження, що обумовлює збільшення видобутку конденсату. Висока розчинність діоксиду вуглецю в пластових флюїдах забезпечує підвищення рухомості конденсату, що вже випав в пласті, та водночас зменшує рухомість пластової води. Завдяки високим витіснювальним властивостям діоксиду вуглецю проявляється висока ефективність його використання як агенту нагнітання з метою регулювання надходження пластової води в продуктивні поклади та підвищення кінцевого коефіцієнта вуглеводневилучення. Прогнозний коефіцієнт вилучення газу на момент прориву діоксиду вуглецю в останню із видобувних свердловин збільшується на 3,22 % за величиною залишкових запасів газу, а коефіцієнт вилучення конденсату при цьому зростає на 1,29 %. Практична реалізація систем оптимізації розробки родовищ вуглеводнів за таких умов дозволить підвищити їх видобувні можливості та, відповідно, збільшити кінцеві коефіцієнти вуглеводневилучення.

Охарактеризовано особливості визначення запасів газу щільних колекторів із застосуванням методу матеріального балансу, оскільки достовірність визначення початкових запасів вуглеводнів відіграє важливу роль у плануванні подальшої розробки родовища та впливає на темпи розробки, обсяги буріння, будівництво наземних комунікацій, капітальні інвестиції та ін. На прикладі тривимірної синтетичної 3D моделі газового покладу розраховано різні сценарії розробки в залежності від варіанту розповсюдження фільтраційно-ємнісних властивостей колектора за площею покладу. Аналізуючи отримані результати, автори повною мірою підтвердили зроблене припущення, про те, що суттєва неоднорідність колекторських властивостей пластів значно впливає на характер залежності приведеного середнього пластового тиску від накопиченого видобутку газу з родовища та призводить до значної похибки в визначенні початкових дренованих запасів газу. На пізніх стадіях розробки змінюється кут нахилу прямої Рпл/z, що обумовлює можливість оцінки достовірних запасів в значно більшому об'ємі. Використання залежності приведеного середнього пластового тиску від накопиченого видобутку газу для оцінки дренованих запасів газу щільних колекторів забезпечить об'єктивну оцінку запасів газу тільки за умов щільної сітки свердловин та значних відборів газу. Це свідчить про те, що період ДПР таких покладів буде суттєво подовжений в порівнянні з покладами родовищ із традиційними колекторами. У більшості випадків, терміни розробки для отримання коректних запасів перевищують терміни планування, тож саме цей фактор вносить суттєву похибку при проектуванні системи розробки родовища на етапі складання проектного документу. Через це на ранніх стадіях розробки під час аналізу результатів розрахунків при визначенні дренованих запасів газу допускається похибка, яка може складати більше 50 % від істинних дренованих запасів газу. За результатами проведених досліджень зроблена оцінка можливої величини похибки, яка допускається в результаті оцінки запасів газу щільних колекторів за методом падіння пластового тиску. Згідно з результатами моделювання розробки родовища величина похибки може складати до 25 % від достовірних початкових запасів газу в моделі. Дане відхилення суттєво перевищує допустимі межі, що може призвести до прийняття некоректних рішень щодо подальшої розробки родовища.

Індекс рубрикатора НБУВ: И131,7

Рубрики:

Буріння свердловин

Шифр НБУВ: Ж23665 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Сировинна база родовищ вуглеводнів України характеризується погіршенням якості і структури запасів у часі та супроводжується збільшенням частки важковидобувних запасів, розробка яких на сьогоднішній день здійснюється дуже низькими темпами. В найближчій перспективі видобуток вуглеводнів в Україні буде пов'язаний не стільки із введенням у розробку нових родовищ, скільки із збільшенням кінцевих коефіцієнтів вилучення старих та виснажених родовищ. Для встановлення ефективності впровадження вторинних та третинних технологій розробки родовищ України проведено дослідження технології нагнітання діоксиду вуглецю на прикладі Гадяцького нафтогазоконденсатного родовища. Результати проведених досліджень з використанням основних інструментів гідродинамічного моделювання свідчать про те, що у випадку впровадження технології нагнітання діоксиду вуглецю в поклад горизонту В-16 стабілізуються темпи видобутку рідких вуглеводнів. Завдяки високій розчинності діоксиду вуглецю в рідких вуглеводнях досягається збільшення об'єму конденсату, що забезпечує умови для його фільтрації. На основі результатів досліджень здійснено розрахунок прогнозного коефіцієнта вилучення конденсату. На момент прориву діоксиду вуглецю до видобувних свердловин кінцевий коефіцієнт вилучення конденсату становить 7,92 % відносно залишкових запасів, а при розробці на виснаження - 6,68 %. Згідно з результатами моделювання встановлено, що у випадку впровадження технології нагнітання діоксиду вуглецю в поклад горизонту В-16 кінцевий коефіцієнт вилучення конденсату збільшується на 1,24 %. Практична реалізація вторинних та третинних технологій розробки виснажених нафтогазових родовищ України в широкому розумінні проблеми дозволить суттєво інтенсифікувати процес видобутку вуглеводнів та вийти на світовий рівень вирішення поставленої проблеми.

Аналізуючи промислові дані та результати численних досліджень, встановлено, що коефіцієнт вилучення природного газу з газоконденсатних покладів, для яких характерний активний водонапірний режим розробки, складає близько 50 - 60 %. Зважаючи на величину залишкових запасів газу, защемлених пластовою водою, існує необхідність в удосконаленні існуючих технологій озробки родовищ та напрацюванні оптимальних шляхів підвищення вуглеводневилучення за таких умов. Для дослідження ефективності вторинного видобутку вуглеводнів шляхом нагнітання невуглеводневих газів в продуктивні поклади проведено додаткові дослідження з використанням гідродинамічного моделювання. На основі цифрової тривимірної моделі газоконденсатного покладу проведено дослідження процесу нагнітання діоксиду вуглецю та азоту на початковому газоводяному контакті з метою сповільнення просування пластової води в продуктивні поклади та витіснення залишкових запасів природного газу. Дослідження виконано для різної тривалості періоду нагнітання невуглеводневих газів у продуктивний поклад. За результатами статистичної обробки розрахункових даних визначено оптимальні значення тривалості періоду нагнітання азоту та діоксиду вуглецю. Згідно з результатами розрахунків оптимальне значення тривалості періоду нагнітання азоту на момент його прориву у видобувні свердловини становить 8,04 місяців, а для діоксиду вуглецю - 16,32 місяців. Кінцевий коефіцієнт газовилучення для оптимального значення тривалості періоду нагнітання азоту в продуктивний поклад складає 58,11 %, та 61,98 % - для діоксиду вуглецю. На основі результатів моделювання встановлено найбільшу технологічну ефективність використання діоксиду вуглецю для нагнітання в продуктивний поклад на межі початкового газоводяного контакту. Завдяки розчинності діоксиду вуглецю в пластовій воді досягається значно ефективніше блокування просування пластової води в газонасичені горизонти та забезпечується значно вищий кінцевий коефіцієнт вилучення газу порівняно з використанням азоту к агенту нагнітання.

З використанням сучасних інструментів гідродинамічного моделювання проведено дослідження процесу нагнітання азоту в газоконденсатні поклади поблизу початкового контуру газоносності з метою регулювання фронту руху пластової води в умовах прояву водонапірного режиму. Розрахунки основних технологічних показників розробки продуктивного покладу проведено для тривалості періоду нагнітання азоту на рівні 5, 6, 8, 10, 12, 14 місяців. Результати моделювання свідчать, що при нагнітанні невуглеводневого газу забезпечується підтримання пластового тиску в покладі на значно вищому рівні порівняно з розробкою на виснаження. При цьому вдається створити додатковий гідродинамічний та фільтраційний бар'єри на початковому газоводяному контакті, завдяки яким відбувається ефективне блокування надходження пластової води в газонасичені горизонти. Згідно з результатами проведених досліджень встановлено, що у випадку впровадження технології нагнітання азоту видобуваються значно менші об'єми пластової води порівняно з розробкою на виснаження. Використання азоту як агенту нагнітання дозволяє сповільнити процес переміщення газоводяного контакту та попередити защемлення залишкових запасів природного газу. На основі результатів розрахунків встановлено оптимальне значення тривалості періоду нагнітання азоту, за межами якого коефіцієнт газовилучення змінюється незначно. Оптимальне значення тривалості періоду нагнітання становить 8,04 місяців. Прогнозний коефіцієнт вилучення газу для оптимального значення періоду нагнітання азоту складає 58,11 %. При розробці газоконденсатного покладу на виснаження кінцевий коефіцієнт вилучення газу дорівнює 34,6 %. Результати проведених досліджень свідчать про високу технологічну ефективність нагнітання азоту на початковому газоводяному контакті з метою регулювання процесу надходження пластової води в газоконденсатні поклади та підвищення кінцевого газовилучення.

Проблема глобального потепління і зміни клімату вимагає глобальних зусиль для зниження негативного впливу на атмосферу. Уловлювання діоксиду вуглецю є ключовою стратегією в досягненні цілей щодо зниження забруднення навколишнього середовища. Зниження забруднення атмосфери можливо досягнути шляхом скорочення частки викопного палива в енергетичному балансі, впровадження технологій виробництва електроенергії з поновлюваних джерел та підвищення енергоефективності виробництв. Важливим кроком на шляху до декарбонізації є впровадження технологій уловлювання діоксиду вуглецю на великих промислових підприємствах. Ці технології передбачають уловлювання діоксиду вуглецю під час спалювання вугілля або газу та його транспортуванням до місця захоронення з наступним його зберіганням без контакту з атмосферою. Найбільш поширеними є технології уловлювання діоксиду вуглецю після спалювання, до спалювання та із спалюванням збагаченого киснем палива. Діоксид вуглецю, що виділяється з димових газів,може бути використаний в комерційних цілях як сировина для харчової та хімічної промисловості. Перспективним напрямом утилізації великих об'ємів діоксиду вуглецю є його нагнітання у виснажені нафтогазові родовища з метою підвищення їх вуглеводневилучення. Використовуючи основні інструменти гідродинамічного моделювання, проведено дослідження з підвищення вуглеводневилучення Гадяцького нафтогазоконденсатного родовища в умовах прояву водонапірного режиму. На основі результатів проведених досліджень встановлено, що у випадку впровадження технології нагнітання діоксиду вуглецю в поклад горизонту В-16 досягається підвищення кінцевого коефіцієнта вилучення газу на 2,95 %, а конденсату на - 1,24 % від заликових запасів вуглеводнів. Результати проведених досліджень свідчать про значні перспективи використання діоксиду вуглецю в нафтогазовому секторі Українив рамках всього процесу декарбонізації енергоємного виробництва.

Достовірність визначення технологічних показників розробки відіграє важливу роль в подальшій розробці родовища, оскільки впливають на темпи розробки родовища, обсяги буріння, величину капітальних вкладень, будівництво наземних комунікацій тощо. Тому вибір методики прогнозування технологічних показників є вирішальнимуприйнятті інвестиційних рішень. Для прогнозування технологічних показників розробки газових і газоконденсатних родовищ розроблено значну кількість методик, серед яких основними є методики інтегрування диференціальних рівнянь неусталеної фільтрації флюїдіву неоднорідному за фільтраційно-ємнісними властивостями пористому середовищі, послідовна зміна стаціонарних станів та екстраполяція основних закономірностей динаміки фактичних даних. Наведені вище методики характеризуються різним ступенем достовірності розрахункових значень та певними технологічними обмеженнями. Для оцінюваннявеличини можливої похибки, яка допускається під час проєктування розробки родовищ вуглеводнів,проведено дослідження загальноприйнятих методик, які широко використовуються в нафтогазовій галузі. За результатами проведених досліджень встановлено, що найбільшу точність та достовірність прогнозних показників розробки забезпечує програмний комплекс Petroleum Experts IPM suite, оскільки враховує фільтраційно-ємнісні властивості колектора, фазові перетворення складних пластових вуглеводневих систем та закономірності руху флюїду стовбуром свердловини. Результати проведених досліджень дають підстави стверджувати, що використання основних інструментів гідродинамічного моделювання відповідно до світової практики проєктування розробки родовищ вуглеводнів дозволить підвищити ефективність видобування залишкових запасів вуглеводнів на завершальній стадії розробки, які формують основний потенціал для нарощування власного видобутку в Україні.

З використанням основних інструментів гідродинамічного моделювання досліджено процес нагнітання діоксиду вуглецю в поклад на межі початкового газоводяного контакту з метою сповільнення надходження пластової води в газонасичені горизонти. Розрахунки проведено для різних значень тривалості періоду нагнітання діоксиду вуглецю (12, 14, 16, 18, 21, 24 місяці). За результатами проведених досліджень встановлено, що завдяки впровадженню технології нагнітання діоксиду вуглецю забезпечується підтри-мання пластового тиску в покладі на значно вищому рівні порівняно з розробкою на виснаження. Результати моделювання свідчать, що зі збільшенням тривалості періоду нагнітання діоксиду вуглецю зменшується тривалість періоду експлуатації видобувних свердловин до моменту його прориву у видобувні свердловини. На основі результатів проведених досліджень встановлено залежність накопиченого видобутку вуглеводнів від тривалості періоду нагнітання діоксиду вуглецю в продуктивний поклад. При збільшенні тривалості періоду нагнітання невуглеводневого газу зменшується накопичений видобутку газу та конденсату, а також різко скорочуються об'єми видобутку пластової води. Результати проведених досліджень свідчать про високу технологічну ефективність використання діоксиду вуглецю як агенту нагнітання для регулювання процесу надходження пластової води в продуктивні поклади. За результатами проведених досліджень визначено оптимальне значення тривалості періоду нагнітання діоксиду вуглецю в поклад, яке на момент його прориву до ряду видобувних свердловин становить 16,3 місяців. Коефіцієнт вилучення газу для наведеного значення тривалості періоду нагнітання становить 61,98 %. Результати проведених досліджень свідчать про високу технологічну ефективність нагнітання діоксиду вуглецю в поклади, що розробляються в умовах прояву водонапірного режиму з метою регулювання процесу обводнення продуктивних покладів та підвищення кінцевого їх вуглеводневилучення.

Для вдосконалення існуючих технологій розробки родовищ в умовах прояву водонапірного режиму проведено додаткові дослідження з використанням основних інструментів гідродинамічного моделювання Eclipse та Petrel компанії Schlumberger. На основі результатів проведених досліджень встановлено, що за наявності значної неоднорідності продуктивних покладів необхідно забезпечити більшу щільність сітки нагнітальних свердловин для ефективного блокування просування пластової води у порівнянні з розробкою однорідних покладів за таких же умов. Такий результат досліджень пояснюється випереджаючим просуванням фронту пластової води та невуглеводневого газу по найбільш високопроникних пропластках газоконденсатного покладу. За результатами проведених досліджень визначено максимальне значення кількості нагнітальних свердловин для нагнітання діоксиду вуглецю в однорідний і неоднорідний поклади з метою зниження активності водонапірної системи та забезпечення стабільної експлуатації видобувних свердловин протягом тривалішого періоду розробки продуктивних покладів. Максимальне значення кількості нагнітальних свердловин на момент прориву діоксиду вуглецю до видобувних свердловин становить 6,41 (6) свердловин для однорідного покладу та 7,74 (8) свердловин для неоднорідного покладу. Прогнозний коефіцієнт вилучення газу для наведеного максимального значення кількості нагнітальних свердловин в однорідній моделі становить 65,05 %, а в неоднорідній моделі - 55,56 %. При розробці на виснаження кінцеві коефіцієнти вилучення газу для однорідної та неоднорідної моделей становлять 51,72 % і 49,44 %, відповідно. Результати досліджень свідчать про технологічну ефективність впровадження технології нагнітання діоксиду вуглецю на межі початкового газоводяного контакту з метою регулювання надходження пластових вод в газонасичені горизонти та збільшення кінцевого коефіцієнта вилучення газу за таких умов.

Екологічна проблема на сьогодні є вкрай гостро вираженою у зв'язку з неефективним використанням енергетичних ресурсів. Питання врегулювання екологічних проблем неодноразово піднімалися світовою спільнотою, що усвідомлює можливі наслідки для людського існування. Зменшити навантаження на навколишнє середовище можна шляхом застосування на великих енергоємних підприємствах, що працюють на викопному паливі, технологій уловлювання діоксиду вуглецю. Повномасштабне впровадження таких технологій вже розпочато в США, Канаді та багатьох країнах Європи. Уловлений діоксид вуглецю утилізується у виснажених нафтогазових покладах, водоносних горизонтах, вугільних пластах, океанах тощо. Варто зазначити, що використання діоксиду вуглецю для підвищення вуглеводневилучення виснажених нафтогазових родовищ характеризується підтвердженою ефективністю. Закачування техногенного діоксиду вуглецю в продуктивні поклади за різними технологічними схемами дає змогу підвищити кінцеві коефіцієнти вуглеводне вилучення та зменшити навантаження на навколишнє середовище. Реалізація таких проєктів вимагає пошуку шляхів транспортування техногенного діоксиду вуглецю до місця його утилізації. Діоксид вуглецю можна транспортувати трубопроводами, автомобільним, залізничним та морським транспортом тощо. Метод транспортування діоксиду вуглецю залежить виключно від відстаней та об'ємів транспортування. Зважаючи на те, що на більшості виснажених родовищ вуглеводнів вже впроваджувалися вторинні технології розробки, існуючу інфраструктуру можна використати в рамках процесу декарбонізації енергетичного сектору України. В даному випадку діоксид вуглецю є корисним продуктом, а реалізація такого роду проєктів дозволить значно знизити вартість модернізації енергоємних підприємств та зменшити рівень шкідливих викидів в атмосферу.

Індекс рубрикатора НБУВ: И362

Рубрики:

Розробка газових і газоконденсатних родовищ

Шифр НБУВ: Ж25772 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Шифр НБУВ: Ж25772 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Переважна більшість родовищ вуглеводнів України розробляється на виснаження та перебувають на завершальній стадії розробки в умовах спадного видобутку. На поточний час стан сировинної бази свідчить про те, що основний потенційний резерв для стабілізації та нарощеннявидобутку становлять залишкові запаси виснажених родовищ. До перспективних напрямів підвищення ефективності розробки родовищ нафти і газу відносять впровадження вторинних та третинних методів видобутку вуглеводнів. Однією з найбільш успішних технологій в області вторинного видобутку вуглеводнів є технологія нагнітання діоксиду вуглецю. Для дослідження ефективності технологій нагнітання діоксиду вуглецю проведено дослідження з використанням інструментів цифрового моделювання наприкладі Гадяцького нафтогазоконденсатного родовища. За результатами проведених досліджень встановлено, що у випадку нагнітання діоксиду вуглецю в поклад горизонту В-16 підтримується пластовий тиск на вищому рівні порівняно з розробкою на виснаження та забезпечуються стабільні умови експлуатації видобувних свердловин. Завдяки впровадженню технології нагнітання діоксиду вуглецю забезпечується сповільнення процесу надходження пластової води в продуктивні поклади та забезпечується ефективне витіснення залишкових запасів вуглеводнів з порового простору. Результати проведених досліджень свідчать про те, що у випадку реалізації досліджуваної технології прогнозний коефіцієнт вилучення газу збільшується на 3,22 %, а коефіцієнт вилучення конденсату на 1,29 % порівняно з розробкою на виснаження. За результатами проведених досліджень встановлено високу технологічну ефективність впровадження технологій нагнітання діоксиду вуглецю. Реалізація сучасних технологій розробки родовищ вуглеводнів України можливе за умови інвестування, що дозволить інтенсифікувати процес видобутку вуглеводнів та, відповідно, підвищити кінцеві коефіцієнти вуглеводневилучення.

Об'єкт дослідження - технології уловлювання техногенного діоксиду вуглецю та шляхи його утилізації. Негативні наслідки глобального потепління, які проявляються змінами клімату, таненням льодовиків та підйомом рівня океану вимагають глобальних зусиль для зниження негативного впливу на атмосферу. Досягнути цього можливо шляхом скорочення частки викопного палива в енергетичному балансі, впровадження технологій виробництва електроенергії з поновлюваних джерел та підвищення енергоефективності виробництв. Теперішнє суспільство в повній мірі залежить від викопного палива, а перехід на альтернативні енергоефективні джерела енергії потребує великих коштів та часу, тому необхідно невідкладно приймати радикальні міри щодо сповільнення росту концентрації діоксиду вуглецю в атмосфері. Для зменшення негативного впливу на навколишнє середовище енергоємні підприємства, що характеризуються високим показником промислових викидів парникового газу, облаштовують технологіями уловлювання діоксиду вуглецю. Ці технології передбачають уловлювання діоксиду вуглецю в ході спалювання вугілля або газу та його транспортуванням до місця захоронення з наступним його зберіганням без контакту з атмосферою. Діоксид вуглецю, що виділяється з димових газів, може бути використаний в комерційних цілях, як сировина для харчової та хімічної промисловості. Перспективним напрямом утилізації великих об'ємів діоксиду вуглецю є його використання в нафтогазовій галузі. Результати багаточисленних досліджень свідчать про технологічну ефективність нагнітання діоксиду вуглецю у виснажені нафтогазові родовища з метою підвищення їх вуглеводневилучення. Впровадження технологій нагнітання діоксиду вуглецю за різними технологічними схемами дозволить знизити концентрацію шкідливих викидів в атмосферу та підвищити ефективність розробки залишкових запасів вуглеводнів.

Індекс рубрикатора НБУВ: И362

Рубрики:

Розробка газових і газоконденсатних родовищ

Шифр НБУВ: Ж73616 Пошук видання у каталогах НБУВ