Розглядається семантико-синтаксична валентність як найпоказовіший різновид синтаксичної сполучуваності, з'ясовуються семантичні типи дієслівних предикатів і зумовлені їх валентністю класи іменникових синтаксем, простежується інтерпретація синтаксичних трансформацій речень із дієслівними предикатами, проводиться детальный розгляд особливостей лівобічної і правобічної дієслівної валентності, висвітлюються закономірності реалізації валентного потенціалу лексико-граматичних груп дієслів.

Досліджено реченнєві конструкції з імпліцитною суб'єктною синтаксемою (РКІСС). Проаналізовано семантичні типи предикатів, що формують РКІСС.

Розглянуто функційні особливості локативної семантичної залежності (ЛСЗ) у структурі простого речення та семантичні типи предикатів, що формують локативну семантичну залежність; визначено диференційні особливості ЛСЗ.

Розглянуто проблемні питання функційного синтаксису, репрезентовано концепцію теорії синтаксичних залежностей, обгрунтовано виділення формально-синтаксичної та семантико-синтаксичної залежностей у реченнєвих структурах. Диференційовано функційні типи формально-синтаксичної залежності в простому елементарному та неелементарному (ускладненому) реченнях.

Наведено результати першого теоретичного дослідження семантико-синтаксичних залежностей у сучасному українському мовознавстві. З позицій функційно-категорійної граматики цілісно проаналізовано семантико-синтаксичні залежності в реченні як основній синтаксичній одиниці. Визначено субстанційні семантико-синтаксичні залежності в базових простих реченнях. З'ясовано вихідні предикатні семантико-синтаксичні залежності в складнопідрядних конструкціях. Охарактеризовано похідні предикатні семантико-синтаксичні залежності в простих неелементарних реченнях. Простежено особливості семантико-синтаксичних взаємозалежностей у складносурядних структурах.

Охарактеризовано компонентний склад реченнєвої конструкції S + P + L. Окреслено проблематику семантико-синтаксичної структури речення, особливості її семантико-синтаксичної організації, функціонування компонентного складу. Визначено семантико-синтаксичні відношення та проаналізовано семантичні залежності, зумовлені лексичним значенням предиката. Доведено вирішальне значення теорії залежності для детальної характеристики всіх компонентів, які формує семантика окремого предиката (присудка), у формально-синтаксичній і семантико-синтаксичній структурах речення. Установлено, що в дослідженні синтаксичної системи мови, зважаючи на суттєві відмінності двох структур однакових речень, зокрема формально-синтаксичної та семантико-синтаксичної, варто сконцентрувати увагу на синтаксичній (формально-синтаксичний аспект речення) та семантичній (семантико-синтаксичний аспект речення) залежностях. За результатами дослідження зроблено висновок, що типовою реченнєвою моделлю, у якій функціонує предикат зі значенням "іти" є реченнєва конструкція S + P + L. Дієслівний предикат із семантикою "іти" формує реченнєві конструкції з суб'єктною, локативною, адресатною і об'єктною семантичними залежностями.

Розкрито особливості предикативної взаємозалежності у формально-синтаксичній структурі речення. Окреслено проблематику формально-синтаксичної структури речення, її граматичну організацію, функціонування компонентного складу. Вказано, що дослідження формально-синтаксичної структури речення охоплює власне-синтаксичні ознаки речення, формально-синтаксична структура простого речення сформована відповідним синтаксичним зв'язком і виділюваними на його основі компонентами. В синтаксичній конструкції реченнєві компоненти функціонують на основі певного типу формально-синтаксичної залежності. Специфіка взаємозалежності полягає в тому, що вона поєднує два компоненти, які однаковою мірою передбачають один одного. Взаємозалежність утворює найпоширеніший різновид простого речення - двоскладне речення і здатна створювати речення незалежно від наявності інших синтаксичних залежностей. Двобічний напрямок формально-синтаксичної залежності відмежовує предикативний зв'язок від інших типів синтаксичного зв'язку. За результатами дослідження зроблено висновок, що у формально-синтаксичній структурі речення підмет і присудок є граматично взаємозалежними. Предикативна взаємозалежність між підметом і присудком формує структурну основу речення.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш141.14-212.5

Рубрики:

Українська мова

Шифр НБУВ: ДС49727 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Перше комплексне дослідження семантико-синтаксичних залежностей у сучасному українському мовознавстві. Із позицій функційно-категорійної граматики обґрунтовано теоретичні засади вивчення синтаксичних залежностей. Цілісно проаналізовано семантико-синтаксичні залежності в реченні як основній синтаксичній одиниці. На основі класів предикатів визначено предикатно зумовлені субстанційні семантико-синтаксичні залежності в базових простих елементарних реченнях. З’ясовано вихідні предикатні семантико-синтаксичні залежності у складнопідрядних конструкціях із детермінантними підрядними частинами та систематизовано прислівні семантико-синтаксичні залежності у складнопідрядних реченнях із прислівними підрядними частинами. Охарактеризовано похідні предикатні семантико-синтаксичні залежності у простих семантично неелементарних реченнях, що сформовані внаслідок згортання детермінантної підрядної частини складнопідрядного речення. Простежено особливості семантико-синтаксичних взаємозалежностей у складносурядних конструкціях із семантичними й асемантичними сполучниками.