Розглянуто функції політики у прикладному аспекті, тобто політики як оперативного поняття, як царини здійснення державної влади й управління, пов'язаної з прийняттям політичних рішень, виробленням експертного та прогнозного знання, налагодженням політичної комунікації в суспільстві.

Виявлено, систематизовано й охарактеризовано основні групи історіографічних джерел з історії махновського руху. Висвітлено основні етапи розвитку історіографії повстанського руху в Україні та найпоширеніші концептуальні підходи, що визначилися в процесі історичного пошуку. З'ясовано рівень наукового осмислення історичних передумов та причин повстанського руху в Україні на чолі з Н.І. Махном. Проаналізовано ступінь вивчення характеру, рушійних сил та соціальної бази повстанського руху. Простежено особливості висвітлення в літературі проблеми співвідношення соціальних і національних гасел, глибини анархічності теорії та соціальної практики повстанців. Проаналізовано представлену в літературі періодизацію руху під керівництвом Н.І. Махна, рівень дослідженості перебігу повстання на кожному з визначених етапів, зіставлено характер тлумачення історичного значення руху різними науковими школами. Виявлено специфіку повстанського руху на підставі зіставлення його з повстаннями в Україні часів громадянської війни. Запропоновано можливі перспективні напрямки подальшої наукової розробки питань з історії махновського руху.

Розкрито сутність, соціально-творчий характер і функціональне призначення політики в контексті забезпечення сучасних варіантів модернізації держави та суспільства. Визначено основні чинники впливу політики на регулювання економічної сфери, а також її комунікативну функцію у процесах демократизації життєдіяльності соціуму. Показано значення державного управління як чинника конструктивних змін, висвітлено проблеми та парадокси вдосконалення політичних відносин у суспільствах перехідного типу. Обгрунтовано основні змістовні параметри інноваційної функції політики, розкрито її роль у випереджальному соціальному розвитку.

Показано специфіку дії економічної, управлінської, елітарно-представницької, інноваційної, прогностичної й інших функцій за умов проведення цілеспрямованої державної політики. Розкрито механізми гармонізації взаємовідносин держави та громадянського суспільства, підвищення ефективності державного управління, взаємодії політики й економіки, забезпечення авторитету в політиці як чинника раціоналізації суспільно-політичного життя, впливу ідеології сталого людського розвитку на формування моделі інноваційного розвитку. З'ясовано деструктивні чинники модернізаційного процесу в Україні, до яких віднесено низьку політичну культуру еліти, невиразність ідеологічної доктрини державотворення, несформованість інтегрованого національного політико-культурного простору, тінізація політичних і соціально-економічних відносин, надмірне розшарування населення за рівнем доходів, корупція в суспільстві, криміналізація соціуму. Проаналізовано ціннісні аспекти забезпечення політичної модернізації українського суспільства, в основі яких - відродження національної культури, системоутвірним чинником якої залишаються традиційні цінності, що органічно поєднуються з апробованими світовою практикою ліберальними цінностями.

Досліджено основні парадигми політики: соціальна, кратоцентрична, соціально-культурологічна та консенсусно-конфліктна. Проаналізовано еволюцію поглядів на політику, її природу та соціальне призначення, з'ясовано переваги і недоліки кожної з наведених наукових традицій.

Розглянуто особливості розуміння політики "policy" і "politics", відповідно до цього розмежування досліджено управлінську функцію політики. Аналіз управлінської функції політики запропоновано здійснювати у контексті вивчення реалізації державної політики, у тому числі у перехідних суспільствах. Визначено базові вектори здійснення управлінської функції політики у сучасному світі.

Проаналізовано найбільш авторитетні напрями сучасного наукового дискурсу щодо визначення сутності політики, розкрито її основні функції. Зроблено висновок, що дослідження політики як цілісного та системного феномена за сучасних умов є одним з найбільш значимих та актуальних напрямів наукових пошуків теоретичного та прикладного змісту сучасної політології. Обгрунтовано необхідність урахування під час визначення функцій політики таких її характеристик, як специфіка та розмаїття суб'єктів і об'єктів, особливості її форм, типів, різновидів, напрямів і сфер. Визначено завдання, цілі, способи та методи реалізації механізмів і ресурсів здійснення політики.

Проанализированы наиболее авторитетные направления современного научного дискурса относительно определения сущности политики, раскрыты ее основные функции. Сделан вывод, что исследование политики как целостного и системного феномена в современных уcловиях является одним из наиболее значимых и актуальных направлений научных посков теоретического и прикладного содержания современной политологии. Обоснована необходимость учитывания при определении функций политики таких ее характеристик, как специфика и разнообразие субъектов и объектов, особенности ее форм, типов, разновидностей, направлений и сфер. Определены задания, цели, способы и методы реализации механизмов и ресурсов осуществления политики.