Досліджено структуру дисципліни "Мистецтво балетмейстера" за основними темами лекційного та практичного матеріалу, які дають змогу опанувати хореографічну грамотність, розвинути образне мислення, візуальне бачення хореографічного твору, сформувати у студентів уміння працювати із виконавцями різних рівнів підготовки. Проаналізовано опорні теоретико-практичні компоненти структури дисципліни: музика, що є базисом для втілення хореографічного руху, пластичний мотив та хореографічна лексика. Зроблено висновок, що теоретичні поняття є базисом для можливості практичного втілення та вдосконалення вмінь і навичок студентів у процесі створення хореографічних форм танців.

Исследована структура дисциплины "Искусство балетмейстера" по основным темам лекционного и практического материала, что дают возможность овладеть хореографической грамотностью, развивать образное мышление, визуальное видение хореографического произведения, сформировать у студентов умения работать с исполнителями разных уровней подготовки. Проанализированы опорные теоретико-практические компоненты структуры дисциплины: музыка, которая является базисом для воплощения хореографического движения, пластический мотив и хореографическая лексика. Сделан вывод, что теоретические понятия представляют собой базис для возможности практического воплощения и усовершенствования умений и навыков студентов в процессе создания хореографических форм танцев.

Досліджено зображення Перуна у слов'янських літературах ХХ ст. Подано інформацію про мотив скам'яніння у казках південних слов'ян. Детально розглянуто назви водяних демонів у польській романтичній літературі. Розглянуто образи демонів у слов'янських літературах.

Проаналізовано особливості процесу модернізації художньої мови національної балетної вистави у 60 - 80 роках ХХ ст. під впливом соціокультурних процесів, що відбувалися в країни. Акцентується на творчості генерації композиторів (А. Кос-Анатольського, М. Скорика, В. Кирейка, Л. Дичко, Є. Станковича), які стимулювали появу нових балетмейстерів (М. Трегубова, А. Шекери, А. Рубіної і ін.) й танцівників. Наголошено на важливості композиторської неофольклорної методології, яка полягає в фольклоризації звукового матеріалу.

Викладено основні терміни дисципліни "Мистецтво балетмейстера", зокрема розкрито зміст понять "композиція твору", "архітектоніка", "сюжет", "фабула", "танцювальна музика". Охарактеризовано специфіку хореографічної форми "сюжетний танець" і методологію роботи балетмейстера під час її створення. Проаналізовано виразні засоби хореографічної форми, які слугують матеріалом у постановці сюжетного танцю. Стисло подано окремі історичні аспекти історії хореографічного мистецтва та режисури. Висвітлено особливості побудови хореографічного контрапункту. Наведено приклади тем музичного супроводу, які використовують на практичних уроках.

Простежено історію походження та становлення професійного танцю, зокрема акцентувана увага на тому, що він походить із ремесла. Розглянута виконавська танцювальна культура загалом та розвиток професіоналізму у виконавській майстерності, який в подальшому призвів до виникнення поняття "академізм", критерії специфіки танцювально-пластичної мови. Окреслений історичний шлях театралізації танцю, етапи диференціації танцю від народного до професійного.

Пріоритетним напрямом роботи кафедри хореографії Рівненського державного гуманітарного університету є підготовка компетентного конкурентоспроможного фахівця у галузі хореографічного мистецтва, здобуття студентом професійних компетентностей в сфері виконавського мистецтва, балетмейстерської, викладацької, методичної діяльності, початкової, профільної, фахової передвищої мистецької освіти. Навчально-методичний посібник «Хореографічні нариси XXI століття: поліаспектний навчально-методичний абрис» сформований у відповідності до компонент освітньо-професійної програми, яка розроблена експертною групою кафедри хореографії Рівненського державного гуманітарного університету. Освітньо- професійна програма «Хореографія» заснована на компетентнісному підході підготовки здобувачів вищої освіти бакалаврського та магістерського рівнів у галузі знань 02 «Культура і мистецтво» зі спеціальності 024 «Хореографія». Метою створення навчально-методичного посібника є допомога студентам у самостійному опрацюванні окремих тем освітніх компонент. Дане видання допоможе студенту оволодіти інструментарієм для його подальшого застосування у сферах танцювального виконавства та балетмейстерської діяльності, сформує здатність розв’язувати складні спеціалізовані задачі та практичні проблеми в хореографії, мистецькій освіті, виконавській діяльності, що передбачає застосування певних теорій та методів хореографічного мистецтва. Теоретико-методичний аспект видання зорієнтований на досягнення програмних результатів навчання за освітніми компонентами ОП з урахуванням концепції сталого розвитку України й використанням інноваційних технологій та методик у галузі хореографії. Вагому роль у формуванні освітнього контенту відіграв особистий багаторічний досвід роботи викладачів кафедри хореографії РДГУ, регулярні стажування у вітчизняних та світових практиків.

Дисертацію присвячено дослідженню української національної балетної вистави як прояву етнонаціональної ідентифікації хореографічної культури. Розглянуто трансформацію художньої мови в історичній динаміці від ґенези до жанрово-стильових моделей 80-х pp. XX ст. Висвітлено коло питань, пов'язаних із жанровим становленням, умовами формування канонічних зразків, взаємодією музичного, театрального і хореографічного першоджерел у синтезі художньої мови української національної балетної вистави. Надано дефініції понять "українська національна балетна вистава", "національний балетмейстерський стиль", "національний виконавський стиль". Простежено складові компоненти та рівні локалізації художньої мови: знаково-символічний, виражальний, образно-висловлювальний, технічний. Розглянуто еволюцію художньої мови в українській національній балетній виставі з точки зору творчого процесу та отриманого образу-результату - авторської і виконавської рефлексії (певна специфіка мислення), безпосередньо творчої дії, форми існування хореографічного твору. На підставі комплексного аналізу балетних вистав 20 - 80-х років XX ст. визначено наступні функції художньої мови у структурі жанру: виражальна, емоційно-образна, знаково-символічна, образно-тематичного контрасту. Саме трансформація функцій художньої мови забезпечує зміни у жанрово-стильовому форматі балетної вистави.