Індекс рубрикатора НБУВ: Р627.709.2 + Р64-324

Рубрики:

Епілепсія

Психіатрія

Шифр НБУВ: Ж69358 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено зміни, що відбулись у клініці, діагностиці та лікуванні епілепсії за останні 10 років (2003 - 2013 рр.), та їх вплив на соціально-демографічний патоморфоз захворювання. На основі порівняння двох груп хворих на епілепсію із фармакорезистентним перебігом і тривалістю захворювання понад 10 років, зазначено, що особи з активною епілепсією у 2013р., за умови своєчасної діагностики захворювання та застосування протиепілептичних препаратів нового покоління, мали менш виражені психічні розлади, більш рідкісні епілептичні напади, а відтак, вищий рівень освіти, працевлаштування, кваліфікації, менший ступінь інвалідизації, а також збільшилась кількість повних сімей.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р627.709.2-1

Рубрики:

Епілепсія

Шифр НБУВ: Ж16160 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р627.709.2-3

Рубрики:

Епілепсія

Шифр НБУВ: Жс20661 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На основі лонгітюдного обстеження 404-х пацієнтів з епілепсією встановлено закономірності та типологію патоморфозу симптоматичної епілепсії у порівнянні з криптогенною й ідіопатичною епілепсією шляхом вивчення чинників, які детермінують його розвиток. Визначено наступні типи патоморфозу епілепсії: етіологічний, клінічний (з підтипами - неврологічний, психіатричний, соматичний), віковий, терапевтичний, соціально-демографічний. Типологію патоморфозу розглянуто з позиції позитивного чи негативного впливу на стан здоров'я пацієнтів різноманітних чинників, які його модифікують. Встановлено, що криптогенна епілепсія у своєму перебігу має численні спільні ознаки зі симптоматичною, що дозволило визначити спільні для обох етіологічних форм епілепсії типи патоморфозу захворювання. Вивчено вплив коморбідної патології (головного болю, гострих і хронічних соматичних захворювань, психіатричних розладів) на клінічний і терапевтичний патоморфоз епілепсії, на підставі чого запропоновано систематизацію коморбідності за симптоматичної епілепсії. Проаналізовано причини зривів ремісії та формування умовної фармакорезистентності з їх поділом на ятрогенні, астеногенні та незалежні. Для покращення віддаленого прогнозу епілепсії доведено необхідність раннього призначення адекватного лікування від початку захворювання.

На підставі вивчення залежності особистісних характеристик хворих на епілепсію з тривалістю захворювання понад 5 років від ряду чинників (етіології та тривалості захворювання, віку та статі пацієнтів, ефективності лікування) визначено особливості психологічного патоморфозу (ПП) епілепсії. Позитивний (по відношенню до здоров'я) терапевтичний ПП відмічено у хворих із повним контролем нападів. Негативний змішаний (екзо- і ендогенний) довготривалий ПП виявлено у пацієнтів із тривалим перебігом захворювання, у віковій групі більше 45-ти років, в осіб чоловічої статі, а також за справжньої псевдорезистентності до лікування.

Головні болі різного регістру були частим коморбідним розладом у хворих на епілепсію (у 41.6 %), особливо у пацієнтів із симптоматичною епілепсією. Первинні болі частіше виникали у хворих з криптогенною та ідіопатичною епілепсією, а вторинні і некласифіковані - у пацієнтів із симптоматичною епілепсією. Вторинні між- та периіктальні болі голови виникали у хворих із симптоматичною судинною, посттравматичною епілепсією та за об'ємних утворень головного мозку внаслідок порушень гемо- та ліквороциркуляції, внутрішньочерепної гіпертензії.

Головные боли разного регистра были частым коморбидным расстройством у больных эпилепсией (у 41.6 %), особенно у пациентов с симптоматической эпилепсией. Первичные боли чаще возникали у больных с криптогенной и идиопатической эпилепсией, а вторичные и некласифицированные - у пациентов с симптоматической эпилепсией. Вторичные меж- и перииктальные боли головы возникали у больных с симптоматической сосудистой, посттравматической эпилепсией и при объемных образованиях головного мозга в результате нарушений гемо- и ликвороциркуляции, внутричерепной гипертензии.

Мета роботи: вивчити особливості клініки, діагностики, лікування, перебігу та прогнозу симптоматичної судинної епілепсії у хворих із тривалістю захворювання понад 5 років, а також окреслити особливості патоморфозу судинної епілепсії у порівнянні з хворими із іншою етіологією захворювання. Симптоматична судинна епілепсія у осіб старшого віку мала непрогредієнтний перебіг від початку захворювання із нечастими епілептиформними порушеннями на електроенцефалографі. Розвиток судинної епілепсії на тлі дисциркуляційної енцефалопатії не залежав від клінічної стадії останньої.

Цель работы: изучить особенности клиники, диагностики, лечения, хода и прогноза симптоматической сосудистой эпилепсии у больных с длительностью заболевания свыше 5 лет, а также очертить особенности патоморфоза сосудистой эпилепсии в сравнении с больными с другой этиологией заболевания. Симптоматическая сосудистая эпилепсия у лиц старшего возраста имела непрогредиентное течение от начала заболевания с нечастыми эпилептиформными нарушениями на электроэнцефалографе. Развитие сосудистой эпилепсии на фоне дисциркуляционной энцефалопатии не зависело от клинической стадии последней.

До психіатричної коморбідності у разі епілепсії відноситься широкий спектр психічних порушень (афективних, особистісних, когнітивних, психотичних), які у частини хворих з часом набувають навіть більшого значення, ніж власне епілептичні напади. У разі епілепсії характер і ступінь когнітивного дефіциту може варіювати в широких межах від пацієнта до пацієнта, а в одного і того ж хворого - і в періодах між нападами. Протягом тривалого спостереження (у середньому 8,5 +- 3,0 року) 404-х пацієнтів з епілепсією (середній вік - 36,8 +- 8,4) був проаналізований зв'язок розвитку когнітивних розладів (КР) із етіологією епілепсії, віком її початку і тривалістю, статтю пацієнтів, відповіддю на лікування.

Класифікацію захворювань проводять із метою забезпечення єдності методичних підходів до вивчення нозологічних одиниць і для можливості зіставлення матеріалів досліджень на міжнародному рівні. Надано стислий аналіз затверджених у вересні 2017 р. нових класифікацій епілепсій і типів епілептичних нападів, що були розроблені Міжнародною протиепілептичною лігою (МПЕЛ). Ключові моменти для перегляду класифікації епілепсій такі: МПЕЛ пропонує переглянуті основи класифікації епілепсії, призначені для використання разом із класифікацією типів нападів; рівні діагностики: тип нападу, тип епілепсії (вогнищева, генералізована, комбінована - генералізована та вогнищева, невідома) та епілептичний синдром; етіологічний діагноз слід розглянути при першому зверненні пацієнта і впродовж кожного кроку на діагностичному шляху; діагноз епілепсії в пацієнта може класифікуватись більше ніж за однією етіологічною категорією (епілепсія структурна, генетична, інфекційна, метаболічна, імунна, невідомої етіології); термін "доброякісний" замінюється термінами "самообмежений" та "фармакочутливий", які слід використовувати у випадках, коли ці терміни можуть бути відповідно застосовані; терміни "енцефалопатія розвитку" й "епілептична енцефалопатія" використовуються повністю або частково у випадках, коли ці терміни можуть бути відповідно застосовані. При визначенні епілепсії клініцист може зупинитися на будь-якому рівні діагностики. Комісія МПЕЛ зазначила, що попередні класифікації епілептичних нападів були засновані на анатомічному принципі з поділом нападів на скроневі, лобні, тім'яні, потиличні, діенцефальні і стовбурові. У сучасних дослідженнях змінено погляди на патофізіологічні механізми і показано, що епілепсія є захворюванням мережі (network), а не лише симптомом локальної патології мозку. І хоча розуміння мережевого походження нападів дуже швидко розвивається, комісія вважає його недостатнім, щоб слугувати основою наукової класифікації епілептичних нападів, яку на даному етапі назвали робочою (операційною). Усі напади поділено на генералізовані, фокальні і з невідомим початком. Усі вони можуть мати моторні прояви або проходити без них. Фокальний напад може переходити в білатеральний тоніко-клонічний. Атонічні, клонічні, тонічні, міоклонічні епілептичні напади можуть бути як фокальними, так і генералізованими. Доданий новий термін "некласифікований напад". Введено нові терміни для генералізованих типів нападів: "абсанс із міоклонією повік", "міоклонічний абсанс", "міоклоніко-атонічний напад" і "міоклоніко-тоніко-клонічний напад". Обговорено нову термінологію, визначення і нові концепції, розроблені МПЕЛ. Підкреслено необхідність своєчасного впровадження нових класифікацій (2017 р.) у клінічну практику в Україні. Робочою групою Української протиепілептичної ліги запропоновані основні напрямки цього процесу.

Цель работы - на основании изучения результатов исследований, представленных в источниках научной информации за последние годы, проанализировать современное состояние научных данных о внезапной неожиданной смерти при эпилепсии (ВНСЭП), ее определении и классификации, факторах риска, эпидемиологических данных, патофизиологии, валидности предложенных биомаркеров, результатах патологоанатомических исследований, мероприятиях по профилактике ВНСЭП, а также представить собственные наблюдения летальных случаев с их классификацией. Проведенные за последние годы многочисленные исследования продемонстрировали высокое медицинское и социальное значение проблемы внезапной неожиданной смерти при эпилепсии, частота которой у больных эпилепсией в 20 раз выше по сравнению с общей популяцией. Доказанная связь такой смерти с генерализованным тонико-клоническим припадком (ГТКП) свидетельствует о реальной потенциальной угрозе жизни пациентов при неблагоприятном фармакорезистентном течении заболевания. Возможными, но окончательно не доказанными, факторами риска ВНСЭП могут быть ночные приступы во время сна, отсутствие свидетелей, которые могли бы оказать помощь, положение во сне лицом вниз, мужской пол, возраст начала эпилепсии до 16 лет и ее продолжительность более 15 лет, психиатрическая коморбидность, употребление одновременно нескольких антиэпилептических препаратов (АЭП) или отсутствие какого-либо лечения, симптоматическая этиология эпилепсии, использование ламотриджина при идиопатической эпилепсии. Окончательно патофизиология ВНСЭП не известна. Предложенные клинические, генетические, электрофизиологические, радиологические биомаркеры ВНСЭП для идентификации лиц с повышенным риском внезапной смерти также не имеют достаточной доказательной базы. Возможные профилактические мероприятия заключаются в ночном слежении за пациентом с помощью акустических и биосенсорных приборов, специальных смарт-часов, в применении кислородной маски во время или сразу после ГТКП. Существует необходимость информирования пациентов, прежде всего лиц с неудовлетворительной приверженностью к лечению, о возможности внезапной смерти для улучшения их комплаенса. Основным профилактическим мероприятием считается поиск эффективного лечения с наилучшим контролем припадков и минимальными побочными действиями АЭП. На данном этапе только этот путь имеет доказательную базу по снижению риска ВНСЭП. Представлены собственные наблюдения смертельных случаев, отвечающие критериям разных типов ВНСЭП.

Цель работы - на основании изучения результатов исследований, представленных в источниках научной информации за последние годы, проанализировать современное состояние научных данных о внезапной неожиданной смерти при эпилепсии (ВНСЭП), ее определении и классификации, факторах риска, эпидемиологических данных, патофизиологии, валидности предложенных биомаркеров, результатах патологоанатомических исследований, мероприятиях по профилактике ВНСЭП, а также представить собственные наблюдения летальных случаев с их классификацией. Проведенные за последние годы многочисленные исследования продемонстрировали высокое медицинское и социальное значение проблемы внезапной неожиданной смерти при эпилепсии, частота которой у больных эпилепсией в 20 раз выше по сравнению с общей популяцией. Доказанная связь такой смерти с генерализованным тонико-клоническим припадком (ГТКП) свидетельствует о реальной потенциальной угрозе жизни пациентов при неблагоприятном фармакорезистентном течении заболевания. Возможными, но окончательно не доказанными, факторами риска ВНСЭП могут быть ночные приступы во время сна, отсутствие свидетелей, которые могли бы оказать помощь, положение во сне лицом вниз, мужской пол, возраст начала эпилепсии до 16 лет и ее продолжительность более 15 лет, психиатрическая коморбидность, употребление одновременно нескольких антиэпилептических препаратов (АЭП) или отсутствие какого-либо лечения, симптоматическая этиология эпилепсии, использование ламотриджина при идиопатической эпилепсии. Окончательно патофизиология ВНСЭП не известна. Предложенные клинические, генетические, электрофизиологические, радиологические биомаркеры ВНСЭП для идентификации лиц с повышенным риском внезапной смерти также не имеют достаточной доказательной базы. Возможные профилактические мероприятия заключаются в ночном слежении за пациентом с помощью акустических и биосенсорных приборов, специальных смарт-часов, в применении кислородной маски во время или сразу после ГТКП. Существует необходимость информирования пациентов, прежде всего лиц с неудовлетворительной приверженностью к лечению, о возможности внезапной смерти для улучшения их комплаенса. Основным профилактическим мероприятием считается поиск эффективного лечения с наилучшим контролем припадков и минимальными побочными действиями АЭП. На данном этапе только этот путь имеет доказательную базу по снижению риска ВНСЭП. Представлены собственные наблюдения смертельных случаев, отвечающие критериям разных типов ВНСЭП.

Шифр НБУВ: Ж25223 Пошук видання у каталогах НБУВ