Наведено дані про мохоподібні 308-ми видів, які відносяться до 129-ти родів і 60-ти родин. Розглянуто їх екологічні особливості, шляхи поширення, визначення таксонів різних рангів, а також характеристики за морфологічними й анатомічними ознаками гаметофіту і спорофіту.

Приведены данные о мохоподобных 308-ми видов, относящихся к 129-ти родам и 60-ти семействам. Рассмотрены их экологические особенности, пути распространения, определения таксонов разных рангов, а также характеристики по морфологическим и анатомическим признакам гаметофита и спорофита.

Описано природні умови та рослинний покрив Українських Карпат і Львівщини, наведено перелік рідкісних і зникаючих видів у флорі Чорногірського та Свидовецького масивів. Виявлено антропогенні зміни рослинного покриву Львівщини, висвітлено питання охорони його деяких видів (367 одиниць). Обгрунтовано методичні рекомендації щодо організації та проведення навчальної практики з ботаніки студентів біологічних факультетів класичних університетів. Запропоновано методику укладання біоморфологічного опису квіткової рослини й теми індивідуальних завдань. Розроблено ключі для визначення основних систематичних груп вищих рослин і лишайників, наведено опис представників мохоподібних, російсько-українськиий словник термінів, а також перелік городніх, польових, деревних, трав'яних покритонасінних, вищих спорових рослин, грибів-макроміцетів і лишайників.

Описаны природные условия и растительный покров Украинских Карпат и Львовской области, изложен перечень редких и исчезающих видов в флоре Черногорского и Свидовецкого массивов. Выявлены антропогенные изменния растительного покрова Львовской области, освещены вопросы охраны его некоторых видов (367 единиц). Разработаны методические рекомендации по организации и проведению учебной практики по ботанике студентов биологических факультетов классических университетов. Приведена методика биоморфологического описания цветочного растения и темы индивидуальных заданий. Даны ключи для определения основных систематических групп высших растений и лишайников, описание представителей мохообразных, русско-украинский словарь терминов, а также перечень огородных, полевых, древесных, травяных покрытосеменных, высших споровых растений, грибов-макромицетов и лишайников.

Наведено відомості про шлях становлення фізіології рослин у Львівському університеті, про витоки, які передували виокремленню кафедри в самостійну одиницю. Увагу приділено ролі окремих вчених у вивченні фізіологічних процесів у рослин. Розкрито сучасний стан навчальної та наукової роботи кафедри фізіології та екології рослин, її досягнення та перспективи розвитку.

Наведено біографічні матеріали, розглянуто головні напрями науково-дослідної діяльності та подано список наукових праць видатної дослідниці, українського ботаніка-бріолога Купави Остапівни Уличної.

Наведено результати індикаційних досліджень за допомогою епіфітних мохоподібних. На підставі обчислення індексу чистоти повітря та бріоіндикаційного картування виявлено й окреслено чотири зони забруднень. З'ясовано залежність між видовим складом, частотою трапляння, проективним покриттям епіфітної бріофлори та рівнем забруднення повітря. Визначено індикаторні види для кожної з зон. Виконано порівняння з ліхеноіндикаційними даними.

The results of indication studies of epiphytic bryoflora are presented. Four isotoxis zones are divided and mapped using the atmosphere purity index (IAP). The connection between species composition, frequency of occurrence, cover of epiphytic mosses and degree of air pollution is determined. The indicator species for every zone are identified. The comparison of bryological and lichenogical is presented.

Досліджено листяні мохи Шацького національного природного парку та вивчено особливості їх розподілу за головними типами субстрату. Виділено екологічні групи за відношенням до головних чинників середовища. На досліджуваній території виявлено п'ять типів життєвих форм мохів: дернисті, подушкові, килимові, плетивні та дендроїдні.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е5 д(4УКР)

Рубрики:

Ботаніка

Шифр НБУВ: Ж28852/б. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е522.2*801.636

Рубрики:

Bryophyta Мохоподібні (бріофіти)

Шифр НБУВ: Ж28852/б. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено епіфітні мохи центральних частин міст Львів й Івано-Франківськ та вивчено особливості їх поширення у прикореневій та стовбуровій частині форофітів. Виділено екологічні групи мохів стосовно головних чинників середовища, визначено їх життєві форми та стратегії, здійснено оцінку видів за ступенем урбанофільності.

Надано стислий опис 20 іменних колекцій судинних рослин, бріологічних, ліхенологічних, мікологічних, фікологічних колекцій, які наявні в Гербарії Львівського національного університету ім. Івана Франка (LW). Представлені збори охоплюють період від 1850-х до 1940-х років і налічують близько 25 000 зразків.

Наведено результати дослідження особливості синантропної флори території центральної щільної забудови міста Львова, яку становлять 184 види із 145 родів, що належать до 56 родин і 6 відділів рослин, включаючи мохоподібні. Проаналізовано структуру синантропної флори території дослідження. Виділено дві фракції: апофітну - 98 видів судинних рослин (63,6 %) і 30 видів (100 %) мохоподібних (геміапофіти - 20 (66,7 %) й евентапофіти - 10 (33,3 %)), а також адвентивну - 56 видів судинних рослин (36,4 %) (із них археофітів - 31 (55,4 %) і кенофітів - 25 (44,6 %). Серед судинних рослин за способом занесення переважають ксенофіти й аколютофіти, за ступенем натуралізації - епекофіти. Розглянуто основні екологічні особливості синантропних видів в умовах антропогенно змінених екотопів, такі як відношення видів до вологості, освітлення, трофності субстрату, терморежиму. Щодо екологічного спектра, то спільними рисами для флори судинних рослин і мохоподібних є переважання мезотрофів, ксеромезофітів і помірнотеплолюбних видів, субгеліофітів і геліофітів. Бріофіти вирізняються ширшим спектром пристосування до освітлення та вологості. Міські умови лімітують поширення наамперед мохоподібних-епіксилів, частково епіфітів і епігейних видів, а збільшення кількості антропогенних екотопів проявляється у значному збільшенні частки епілітних видів бріофітів.

На території залізниці у м. Львів виявлено 409 видів мохоподібних і судинних рослин, серед яких 6 % становлять природний компонент флори, а 94 % - синантропний. Екологічний аналіз надав змогу виявити широкий спектр гідро-, геліо-, термо- і трофоморф. За ценотичною приуроченістю серед бріофітів переважають евритопні (36,6 %), серед судинних - синантропанти (34,4 %). У бріофітному покриві за життєвою формою домінують килимова (41,5 %) й дернинна (39 %), а подушкова (12,2 %) надає змогу виживанню за екстремальних умов залізничного полотна. Серед судинних рослин переважають трав'яні рослини (87,9 %), а серед життєвих форм за К. Раункієром домінують гемікриптофіти (41,7 %) і терофіти (30,9 %). Виявлено такі риси синантропної флори: переважання апофітної фракції (65 %), адвентивна фракція (35 %) виділена лише для судинних рослин, наявність значної кількості аколюкофітів й епекофітів. Найбільше видове різноманіття зафіксували у смугах уздовж колій, а також на ділянках недіючих залізниць. Виявлення та вчасне фіксування високоінвазійних видів підтверджує необхідність детальніших досліджень техногенно трансформованих екотопів.

Наведено список видів рослин на території залізничних колій у м. Львів, який охоплює 409 видів (41 вид мохоподібних і 368 види судинних рослин), що належать до 275 родів, 86 родин із шести відділів: Marchantiоphyta, Bryophyta, Equisetophyta, Polypodiophyta, Pinophyta, Magnoliophyta. Проаналізовано особливості систематичної та фракційної структур флори, характеру розподілу видів у різних екотопах залізниці. Показано, що у процесі заростання територій залізниці переважають мохоподібні-апофіти (92,7 %), серед яких 52,6 % евентапофітів - 47,4 % геміапофітів. Серед судинних рослин також домінують апофіти (57,6 %), але активно проникають адвентивні види (37,2 %), серед яких 57,7 % становлять кенофіти і 42,3 % - археофіти. Незначна кількість у флорі індигенофітів: мохоподібних - 7,3 % і судинних рослин - 5,2 %. Серед досліджених типів екотопів рослини найчастіше обирають для поселення територію прилеглих до залізниці смуг (77,5 %), трапляються на насипах і в канавах (52,5 %), а також на залізничному полотні (40,7 %). Виявлено низку рослин, проникнення і поширення яких є небезпечним для природних екосистем.

Вивчено синантропну флору м. Львів. Виявлено 663 види судинних рослин, які належать до 382 родів і 103 родин із 4 відділів. У списку найбільш насичених синантропними видами родин є: Asteraceae (15,2 %), Rosaceae (7,4 %), Poaceae (7,2 %), Fabaceae (6,8 %), Brassicaceae (6,5 %), Lamiaceae (4,8 %), Scrophulariaceae (3,8 %), Polygonaceae (3,2 %), Caryophyllaceae (3 %), Chenopodiaceae (3 %). Серед провідних родів у складі синантропної флори переважають такі як: Bromus Scop. (1,7 % видів), Vicia L., Geranium L. (по 1,5 %), Amaranthus L., Trifolium L. (по 1,4 %), Chenopodium L., Potentilla L. і Veronica L. (по 1,2 %), Aster L., Atriplex L., Epilobium L. і Rumex L. (по 1 %). 31 родина представлена виключно апофітами, а 37 - лише адвентивними видами. У складі синантропної флори апофітна фракція охоплює 334 види (50,4 %), а адвентивна - 329 видів (49,6 %), із яких 227 видів - кенофіти і 102 - археофіти. Найбільша кількість адвентивних видів трапляється вздовж доріг, залізничних сполучень, біля смітників, на закинутих місцях, на присадибних ділянках. За ступенем натуралізації домінує група епекофітів (49,8 %), за способом проникнення: ергазіофітів - 40,4 %.

Висвітлено діяльність професора І. Вакарчука - Героя України, відомого українського фізика та громадського діяча, ректора Львівського національного університету ім. І. Франка, на посаді міністра освіти і науки України. У виступах, доповідях та інтерв'ю 2007 - 2010 рр. відображено концептуальні засади освітніх реформ в Україні, аналіз реального стану організації та фінансування освіти, окреслено перспективи розвитку. У бібліографічному покажчику відображено науковий та науково-публіцистичний доробок І. Вакарчука за період роботи у Міністерстві.

Проведено аналіз історичних досліджень мишоподібних гризунів (Muridaе, Arvicolidaе) на території Тернопільської області. У вивченні мишоподібних гризунів виділено три етапи: загальнофауністичний (1740 - 1940 рр.), популяційний (40 - 80-ті роки XX ст.) і етап сучасних досліджень (з кінця XX ст.). Опрацьовано наукові праці за останні 250 років, а також дані з "Літописів природи" про об'єкти природно-заповідного фонду Тернопільської області. За перший період накопичено спорадичні дані про видовий склад і господарське значення мишоподібних гризунів. Для другого періоду характерні грунтовніші дослідження, сконцентровані на проблемах систематики й поширення мишоподібних гризунів, екологічних особливостей, які до того часу були досліджені тільки поверхнево. Для третього періоду характерні праці, що стосуються з'ясування динаміки чисельності й біотопного розподілу мишоподібних гризунів. Показано, що систематичне вивчення мишоподібних гризунів Тернопільщини найкраще представлене в останні десятиліття і здійснюється, в основному, науковими працівниками об'єктів ПЗФ. У результаті аналізу багаторічних досліджень праць учених для території Тернопільщини складено список із 14 видів мишоподібних гризунів: родина Muridae: Micromys minutus Pall., Apodemus agrarius Pall., Rattus norvegicus Berk., Mus musculus L., Sylvaemus tauricus Melchior., S. sylvaticus L., S. uralensis Pall.; родина Arvicolidae: Myodes glareolus Schr., Arvicola amphibius L., Terricola subterraneus Selys-Longchamps, Microtus oeconomus Pall., M. agrestis L., M. arvalis Pall.; родина Sminthidae: Sicista betulina Pall. Важливим є проведення нових досліджень для уточнення видового складу, локалітетів популяцій, імовірних змін біотичного різноманіття мишоподібних гризунів унаслідок антропогенної трансформації середовища, а також застосування сучасних методів еколого-фауністичних досліджень на території Тернопільської області.

Для високогір'я Чорногірського й Мармароського хребтів за результатами власних досліджень, матеріалами Гербаріїв ЛНУ ім. Івана Франка (LW) і Державного природознавчого музею НАН України (LWS), а також літературних джерел встановлено 27 видів, що належать до офіційних списків мохоподібних, які потребують охорони. Всі 27 видів виявлено у високогір'ї Чорногірського масиву (п'ять видів маршанціофітів і 22 бріофітів), натомість у високогір'ї Мармароського хребта - п'ять видів із відділу Bryophyta. За останні роки знайдено види Scapania helvetica Gottsche, S. verrucosa Heeg, Hamatocaulis vernicosus (Mitt.) Hedenas, Pohlia elongata Hedw. Серед регіонально-рідкісних на території Чорногори із 29 видів підтверджено локалітети чотирьох бріофітів: Hygrohypnum duriusculum (De Not.) D. W. Jamieson, Lescuraea radicosa (Mitt.) Monk., Sciuro-hypnum reflexum (Starke) Ignatov et Huttunen., Syntrichia virescens (De Not.) Ochyra, а для високогір'я Мармаросів із 13 регіонально-рідкісних лише один - Cephalozia pleniceps (Aust.) Lindb (Marchantiophyta). За останні роки на Чорногірському і Мармароському хребтах у групі аркто-альпійського елементу флори мохоподібних Українських Карпат із 76 видів підтверджено чотири види з відділу Marchantiophyta: Barbilophozia sudetica (Nees ex Huebener) L. Soderstr., De Roo et Hedd., Gymnomitrion concinnatum (Lightf.) Corda, Moerckia blyttii (Morch) Brockm., Scapania subalpina (Nees ex Lindenb.) Dumort., і 13 - із відділу Bryophyta: Blindia acuta (Hedw.) Bruch et Schimp., Grimmia incurva Schwagr., Hymenoloma crispulum (Hedw.) Ochyra, Hypnum callichroum Brid., H. vaucheri Lesq., Kiaeria blyttii (Bruch et Schimp.) Broth., K. starkei (F.Weber and Mohr) Hag., Oligotrichum hercynicum (Hedw.) Lam. et DC., Philonotis seriata Mitt., Polytrichastrum alpinum (Hedw.) G. L. Sm., P. sexangulare (Brid.) G. Sm., Tortella tortuosa (Hedw.) Limpr., Tortula hoppeana (Schultz) Ochyra. Дослідження мохоподібних високогір'я Чорногірського і Мармароського хребтів показало істотні зміни у видовому складі цієї групи рослин. За останнє десятиліття не знайдено низки рідкісних видів, як зі статусом офіційно рідкісних, так і з регіональним. Подальше детальне вивчення видового складу мохоподібних високогір'я, стану популяцій видів дасть можливість розробити науково обгрунтовані рекомендації щодо збереження рідкісних видів.