Досліджено соціально-правову культуру українців в період перебування у складі Великого князівства Литовського та Польського Королівства, визначено тенденції соціально-економічного та політичного розвитку, проаналізовано еволюцію правозвичаєвої культури, закладеної в нормах "Руської Правди" та використаної у Статутах Казимира та Литовських статутах. Відзначено, що розвиток культури в українських містах з магдебурзьким правом проходив на основі побутових та шлюбно-сімейних відносин. Розкрито значення староруської мови у формуванні правової стилістики нормативних актів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х2(4УКР)4-523.72 + Т3(4УКР)44-2

Рубрики:

Історія держави і права

Історія

Шифр НБУВ: Ж68385 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено стислий огляд розвитку нормативно-правової культури Стародавньої Русі. Проведено лінгвістичне дослідження законодавчих документів (грамот, договорів та уставів) Литовської держави, створених у період перебування українських земель у складі Великого князівства Литовського. Досліджено процес становлення української ділової мови, зокрема, показано роль давньоруської мови в оформленні державних законодавчих актів і публічному житті феодального суспільства Великого князівства Литовського.

Приведен краткий обзор развития нормативно-правовой культуры Древней Руси. Проведено лингвистическое исследование законодательных документов (грамот, договоров и уставов) Литовского государства, созданных в период пребывания украинских земель в составе Великого княжества Литовского. Исследован процесс становления украинского делового языка, в частности, показана роль древнерусского языка в оформлении законодательных актов и публичной жизни феодального общества Великого княжества Литовского.

Висвітлено питання з історії та культури середніх віків, зокрема, особливості функціонування староруського звичаєвого права у Великому князівстві Литовському. З'ясовано, що підставою литовського судочинства довгий час слугувала "Руська Правда", а руська мова одержала статус державної, нею велась офіційна документація, урядування, складання грамот і законів, навчання в школах, відправлялася служба в церквах. З усіх стародавніх українських положень права, перенесених у Литву найбільш виразно окреслилось домінування положень і принципів приватноправового порядку, ідея особи, її громадянські права - давні підвалини правового побуту українських земель.

Освещены вопросы из истории и культуры средних веков, в частности, особенности функционирования старорусского обычаевого права в Великом княжестве Литовском. Выяснено, что основой литовского судопроизводства долгое время служила "Русская Правда", а русский язык получил статус государственного, им велась официальная документация, правление, составление грамот и законов, обучение в школах, проведение церковных служб. Из всех стародавних украинских положений права, перенесенных в Литву наиболее выразительно определилось доминирование положений и принципов частноправового порядка, идея личности, ее гражданские права - давние основы правового быта украинских земель.

Досліджено розвиток правової культури як соціального явища з часів виникнення державності у слов'ян до сучасного періоду функціонування суспільства. Розглянуто етапи становлення правової культури у давньоруському суспільстві, проаналізовано зв'язок даного процесу з таким джерелом права, як релігійно-правові норми. Зроблено висновок, що правова культура є особливим соціальним явищем, основою якого є право та правопорядок, загальнолюдські правові цінності. Доведено, що рівність, свобода, справедливість є характерними ознаками правової культури.

Исследовано развитие правовой культуры как социального явления со времен возникновения государственности у славян до современного периода функционирования общества. Рассмотрены этапы становления правовой культуры в древнерусском обществе, определена роль в данном процессе такого источника права, как религиозно-правовые нормы. Сделан вывод, что правовая культура является особым социальным явлением, основой которого является право и правопорядок, общечеловеческие правовые ценности. Доказано, что равенство, свобода, справедливость являются характерными признаками правовой культуры.

Досліджено статути Казимира Великого, видані в 1450 - 1460-х рр. - одну з найбільш визначних пам'яток писаного права Великого князівства Литовського та Польського королівства. Проаналізовано розвиток звичаєвого права в часи перебування українського народу у складі Великого князівства Литовського та Польського Королівства. Встановлено, що Судебник Казимира був виданий для користування на території всієї об'єднаної Литовсько-Польської держави, не суперечив місцевому праву та діяв до прийняття першого Литовського Статуту 1529 р.

Исследованы статуты Казимира Великого, изданные в 1450 - 1460-х гг. - одну из наиболее значительных памяток письменного права Великого княжества Литовского и Польского королевства. Проанализировано развитие права, основанного на обычаях, во времена пребывания украинского народа в составе Великого княжества Литовского и Польского Королевства. Установлено, что Судебник Казимира был издан для использования на территории всего объединенного Литовско-Польского государства, не противоречил местному праву и действовал до принятия первого Литовского Статута 1529 г.

Акцентовано увагу на найхарактерніших історичних фактах, правових пам'ятках, які розкривають особливості розвитку народів, суспільства та держав, а також дають механізми пояснень причин та умови їх зміни. Подано інформацію про правову систему країн, що межують з Україною, які в історичному минулому відігравали суттєвий вплив та допомагають розкрити повноту ролі, яку відігравало українське (київсько-староруське) право на нормативні документи: звичаї, традиції, Руська Правда, конституція Пилипа Орлика, гетьманські універсали тощо. Розкрито нові напрями пізнання права, нормативних актів та динаміки розвитку держав від первинних видів до формування світогляду про становлення правової держави та її ролі у розбудові громадянського демократичного суспільства з особливостями його розвитку в системі місцевого та регіонального самоврядування.

Визначено соціальні-культурні відносини України у складі Литви і Польщі у XIV - першій половині XVI ст. Зроблено висновок про те, що цей період характеризується формуванням української народності, культурним відродженням, поширенням ідей реформації та гуманізму, соціальними, національними революціями.