Вперше теоретично обгрунтовано й експериментально підтверджено можливість одержання золокерамічної цегли наповненої каркасно-сотової структури зі зниженою температурою випалу та підвищеним вмістом золи теплової електростанції (ТЕС) у матеріалі. Експериментально досліджено вплив лугомістких домішок, золи та температури випалу на фазовий склад і властивості компонентів макроструктури (сотів, каркаса та проміжного шару) і золокерамічного матеріалу в цілому. Розроблено механізм утворення двошарових гранул у грануляторах окатування й експериментально підтверджено можливість використання рівняння кінетики гранулоутворення для розрахунку швидкості росту зольних гранул і параметрів барабанних грануляторів. Визначено оптимальні технологічні параметри виготовлення двошарових гранул для одержання золокерамічних матеріалів наповненої каркасно-сотової структури. Розроблено ресурсозберігальну технологію виготовлення золокерамічної цегли наповненої каркасно-сотової структури, що базується на нових технічних і технологічних рішеннях, спрямованих на зниження енерго- та матеріалоємності виробництва золокерамічної цегли та збільшення об'єму утилізації золи ТЕС.

Исследованы реологические свойства высококонцентрированных суспензий на основе антрацита. Показаны преимущества использования таких реагентов-стабилизаторов гидросуспензий антрацита, как карбоксиметилцеллюлоза, полиметилцеллюлоза, полиэфиркарбоксилат, которые дают возможность достичь необходимой текучести, седиментационной и агрегативной устойчивости водоугольного топлива. Рассмотрено влияние кислотно-основных свойств дисперсионной среды на стабильность суспензий антрацита.

Изучено влияние триполифосфата натрия (ТПФН) на реологические свойства суспензий угля разной степени метаморфизма. Установлено, что ТПФН обладает сильными разжижающими свойствами в отношении углей низкой степени метаморфизма, а также высокозольных углей. Выяснено, что оптимальная концентрация ТПФН как разжижающего реагента составляет 0,07 - 0,1 г в расчете на 100 г угля.

Вивчено колоїдно-хімічні та реологічні властивості висококонцентрованих водовугільних суспензій на основі малозольного антрациту за наявності різних хімічних реагентів і показано, що ці системи є тиксотропними та мають в'язкопластичний характер течії. Встановлено, що водовугільні суспензії на основі антрациту за використання дофену та карбонату натрію виявляють кращі реологічні характеристики порівняно з іншими хімічними реагентами. Запропоновано використання Na-КМЦ як стабілізатора для одержання водовугільних суспензій з високим вмістом твердої фази. Стабілізація суспензії відбувається не тільки завдяки адсорбції молекули полімеру на частинках вугілля, але і завдяки стеричній стабілізації в дисперсійному середовищі. Вперше одержано текучі висококонцентровані водовугільні суспензії на основі низькозольного антрациту (концентрація твердої фази складає 70 мас.%) стійкістю до 20 діб і в'язкістю до 1,5 Па Х с.

Індекс рубрикатора НБУВ: Г661-6

Рубрики:

Суспензії

Шифр НБУВ: Ж21854 Пошук видання у каталогах НБУВ