Вперше в українському релігієзнавстві висвітлено системне дослідження феномену релігієзнавчої експертизи. Визначено, що сутність релігієзнавчої експертизи - сукупність ознак у конкретних державно-конфесійних відносинах, зумовлених інституціональними, територіальними та функціональними способами організації цих відносин. На цій основі запропоновано різноманітні стратегії проведення релігієзнавчої експертизи. Експертом у релігієзнавчій експертизі є особа, яка має спеціальні знання в галузі релігієзнавства, володіє методами дослідження суспільно-історичної природи релігії, механізмів її соціальних зв'язків із політичними, правовими, економічними, духовними системами суспільства, особливості їх впливу на віруючих. Міжнародними принципами проведення релігієзнавчої експертизи є принципи: об'єктивності, толерантності, загальнолюдськості. Релігієзнавчу експертизу проведено в межах конституційного, адміністративного, кримінального, цивільного та господарського процесів.

Здійснено релігієзнавче дослідження релігійної безпеки, церкви як соціальної інституції, релігії у її функціональних виявах, релігійних почуттів, їх презентації в житті суспільства та особистості. Розглянуто вплив релігійного чинника на сучасні соціальні процеси.

Розкрито зміст й особливості впровадження механізмів GR-діяльності в системі публічного управління в Україні. Проаналізовано сучасні визначення та представлено авторське визначення поняття Government Relations. Розроблено практичні рекомендації органам виконавчої влади щодо шляхів впровадження механізмів GR-діяльності. Охарактеризовано європейські практики інституціоналізації груп інтересів.