Висвітлено проблемність трактування секуляризації як процесу формування новочасної ідентичності шляхом переходу теологічних понять у світську площину. Дослідження цієї проблеми здійснено крізь призму аналізу інтерпретацій Г. Блюменбергом та К. Льовітом генези ідеї прогресу та зв'язку між есхатологією та філософією історії. Увагу зосереджено на порівнянні підходів цих німецьких мислителів ХХ ст. до оцінки ролі християнської спадщини у формуванні новочасного розуміння історії. Розглянуто аргументацію К. Льовіта на користь секуляризації-переходу та пояснено підстави критичного підходу Г. Блюменберга до проблеми джерел Нового часу. З'ясовано, що "теорема секуляризації", незважаючи на свої слабкі сторони, є вагомим критерієм переосмислення новизни Модерну.

Досліджено сутність, витоки та наслідки секуляризації як світоглядного феномену. Встановлено, що на відміну від соціологічного аспекту секуляризації, який полягає у зміні функцій та проявів релігії у суспільстві, філософський аспект передбачає здійснення секуляризації на рівні виходу понять з теологічної площини, на рівні зміни світоглядних орієнтирів та на рівні реалізації сутності релігії, а саме християнства. Висвітлено основні історичні етапи проявів секуляризації як світоглядного феномену та виявлено, що перші секуляризаційні тенденції виникають в результаті духовної революції Осьового періоду, одержують продовження на фунті юдео-християнської традиції, а найповнішого розгортання досягають у межах філософії Модерну. Визначено антропологічні та релігійні витоки секуляризації. Зазначено, що секуляризаційний процес не є результатом науково-технічного та економічного поступу, а натомість є одним із стрижневих чинників формування специфічного духовно-інтелектуального середовища, в якому розвивається західна світоглядна парадигма, а відтак і європейська культура в розмаїтті її особливостей. Обгрунтовано, що секуляризація розкривається через процеси релятивізації метанаративів, іманентизації трансцендентного, "воплочення" Бога, нового духовного пошуку та подолання радикалізму релігійних та псевдорелігійних ідеологій.