Проаналізовано властивості кремнію та його сполук, висвітлено фармакологічні аспекти їх використання, наведено мінералого-петрографічну характеристику туфів, класифікації цеолітів, смектитів. Розглянуто питання застосування цеолітових туфів у рослинництві та для меліорації грунтів. Визначено перспективи використання цеолітових туфів у тваринництві.

Проанализированы свойства кремния и его соединений, освещены фармакологические аспекты их использования, приведены минералого-петрографическая характеристика туфов, классификации цеолитов, смектитов. Рассмотрены вопросы применения цеолитовых туфов в растениеводстве и для мелиорации почв. Определены перспективы использования цеолитовых туфов в животноводстве.

Розглянуто можливості використання біофізичного методу часопролітної плазмово-десорбційної мас-спектрометрії (ПДМС) для визначення стану молекул біологічно активних речовин (БАР) у сумішах та органічних субстратах різного походження. З метою підвищення ефективності аналізу, інформативності мас-спектрів та об'єктивності їх інтерпретації вивчено ряд особливостей, притаманних процесу десорбції/іонізації у ПДМС. Встановлено, що для оптимізації мас-спектрометричного аналізу необхідно враховувати та доцільно використовувати наступні фактори: можливість утворення гомо- та гетерокластерних асоціатів іонів у газовій фазі, вплив органічних кислот, матриць, речовин із радіопротекторними властивостями. Проаналізовано стан і характер змін у часі молекул БАР у ряді лікувально-профілактичних препаратів, багатокомпонентних модельних сумішах, вуглекислотних екстрактах з лікарських рослин, екстрактах, що містять мікотоксини. Доведено доцільність та ефективність використання методу для визначення хімічної сумісності інгредієнтів у комплексних препаратах і теоретичного обгрунтування їх складу.

У ході доклінічних досліджень розробленої експериментальної серії нового комплексного антигельмінтика "Трематозол" визначено хімічну сумісність активно діючих компонентів, взятих під час конструювання лікарської форми препарату у вигляді емульсії. Лабораторними дослідженнями, проведеними за допомогою методу часопролітної плазмово-десорбційної мас-спектрометрії, з'ясовано, що суміш двох основних активно діючих компонентів - оксиклозаніду та пірантелу памоату - є хімічно сумісною та може бути одночасно використаною у складі пропонованої лікарської форми нового антгельмінтного препарату "Трематозол".

Індекс рубрикатора НБУВ: П817.33 + Е60*551.7*715.7

Рубрики:

Дезінфікуючі засоби у ветеринарній медицині

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж72108 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: П841-276

Рубрики:

Ветеринарна мікробіологія

Шифр НБУВ: Ж72108 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: П817.33 + П873.216-8

Рубрики:

Дезінфікуючі засоби у ветеринарній медицині

Туберкульоз тварин

Шифр НБУВ: Ж72108 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: П855.616 в733.5

Рубрики:

Інсектицидні та акарицидні засоби

Шифр НБУВ: Ж72108 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е0*551.7-642 + Е0*725.133

Рубрики:

Загальна біологія

Шифр НБУВ: Ж69212 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено результати мас-спектрометричних досліджень композицій солей полігексаметиленгуанідину (ПГМГ) з ліпідами. Полімерні похідні гуанідину, в тому числі й ПГМГ, зазвичай застосовують як дезінфектанти. Мас-спектрометричний аналіз сумішей показав, що стійкі міжмолекулярні комплекси олігомерів ПГМГ із ліпідами не утворюються. У дослідах використано лецитин і холестерол, які входять до складу цитоплазматичних мембран. Дослідження проведено за допомогою методу MALDI-TOF MS. Запропоновано модель зв'язування полікатіона ПГМГ із мембраною клітини. У разі його адсорбції на негативно зарядженій бактеріальній мембрані може мати місце як електростатична взаємодія, так і утворення петлеподібних структур. Такий стереохімічний механізм забезпечує міцність адсорбції досліджуваного полікатіона на мембрані. У поєднанні з іншими деструктивними чинниками, це й спричинює руйнування цитоплазматичної мембрани мікроорганізму дезінфектантами, виготовленими на основі солей ПГМГ.

Наведено дані про хімічну сумісність ряду органічних і неорганічних препаратів (ніклозамід, празиквантел, сірка, натрію сульфат) та їх сумішей за допомогою методу часопролітної плазмово-десорбційної мас-спектрометрії. Виявлено інтенсивні піки квазімолекулярних іонів антигельмінтиків у комплексних препаратах ніклозамід + сірка та ніклозамід + натрію сульфат у співвідношенні 1:5, а також празиквантел + сірка в співвідношеннях 1:5 і 1:10. Це дозволяє використовувати дані композиції інгредієнтів у препаратах для хіміопрофілактики цестодозів.

Представлено результати вивчення флокулянтних властивостей похідних гуанідину. Досліджено дію препаратів полігексаметиленгуанідину (ПГМГ) різного аніонного складу. Встановлено, що для повного очищення стічних вод необхідне одночасне використання ПГМГ і коагулянтів. Солі ПГМГ з органічними кислотами можуть бути екологічно безпечнішою альтернативою більш токсичному ПГМГ хлориду. Оскільки ПГМГ, крім властивостей флокулянту, підсилює дію коагулянтів і має високу біоцидну активність, то він є перспективним засобом для одночасного очищення та знезараження стічних вод тваринницьких ферм, свинокомплексів, пташників, підприємств агропереробки.

Розглянуто вплив різних концентрацій полігексаметиленгуанідину гідрохлориду на іонну провідність бішарової фосфоліпідної мембрани, що слугує за модель нативної мембрани мікроорганізмів. Визначено його мінімальну концентрацію, за якої провідність мембрани зазнає змін, - 0,2 мг/л. Також встановлено концентрацію, що не пошкоджує моношарову субкультуру фібробластів курячого ембріона та захищає її від ураження вірусом ринопневмонії коней. Одержані результати свідчать про незворотний характер взаємодії молекул полігексаметиленгуанідину гідрохлориду зі штучними ліпідними мембранами та плазматичними мембранами фібробластів.

Наведено результати мас-спектрометричних досліджень олігомерного складу солей полігексаметиленгуанідину (ПГМГ). Зазвичай полімерні похідні гуанідину використовують як дезінфектанти, проте в деяких випадках вони здатні підсилювати проліферативну активність клітин, можуть використовуватись у біотехнології для регуляції росту мікроорганізмів, а також стимулювати проростання насіння сільськогосподарських культур. Визначено будову чотирьох типів олігомерів ПГМГ лінійної структури, що відрізняються складом кінцевих груп. Ідентифікація за допомогою методу мас-спектрометрії складу і будови різних зразків ПГМГ надасть змогу краще зрозуміти механізми їх біологічної активності. У дослідженнях використано такі варіанти методу мас-спектрометрії, як MALDI-TOF-MS і TOF-PDMS. Встановлено, що аніонний склад солей ПГМГ має суттєве значення за іонізації в PDMS і неістотно впливає на якість мас-спектрів, одержаних за методом MALDI.

Визначено чинники, від яких залежить чутливість мікроорганізмів до полігексаметиленгуанідину (ПГМГ). Випробувано солі ПГМГ хлорид, валерат, малеат, сукцинат. Об'єктами досліджень були штами Esherichia coli, Staphylococcus aureus, Bacillus cereus, Leptospira interrogans, Paenibacillus larvae, Mycobacterium bovis, M. avium, M. fortuitum, Aspergillus niger і деякі оболонкові віруси. Виявлено, що головною "мішенню" для молекул полікатіону ПГМГ є фосфоліпіди цитоплазматичної мембрани. Диференційна чутливість мікроорганізмів до препарату, в першу чергу, визначається загальною часткою ліпідів у мембрані та доступністю їх фосфатних груп. Спостерігаються наступні тенденції: збільшення відносної частки кислих ліпідів і більший негативний поверхневий електричний потенціал мембрани, а також зменшення розмірів жирнокислотних ланцюгів ліпідів призводять до зростання чутливості мікроорганізмів. Має важливе значення тип аніону в солях ПГМГ, зокрема, біоцидна активність ПГМГ хлориду в цілому більша ніж у солей ПГМГ з органічними кислотами. Досліджено та проаналізовано доцільність комбінування ПГМГ в полікомпонентних засобах для дезінфекції з іншими біоцидами. Визначено, що зазвичай таке поєднання не призводить до суттєвого зростання чутливості протестованих мікроорганізмів. Переважна більшість видів патогенних мікроорганізмів може бути швидко знешкоджена водними розчинами ПГМГ в концентраціях, менших за 1 %.

Розглянуто фундаментальні та прикладні аспекти впливу полімерних похідних гуанідину, зокрема солей полігексаметилегуанідину (ПГМГ), на біологічні системи організмового і біоценотичного рівнів інтеграції. Досліджено екологічні особливості та біофізичні механізми дії ПГМГ. Установлено, що дезінфектанти на основі ПГМГ не становлять суттєвої загрози для макроорганізмів та екосистем. Визначено токсичність для безхребетних та хребетних тварин, у т. ч. для гідробіонтів, для вищих і нижчих рослин. Вирішено проблему щодо застосуванням солей ПГМГ у підготовці питної води, встановлено, що їх залишкові кількості, за відсутності додаткового очищення, виявляють токсичну дію. Виявлено, що ПГМГ модулює проліферативну активність клітин еукаріот. Вперше досліджено таку властивість ПГМГ як набуття клітинами після їх обробки препаратом резистентності до вірусів. З'ясовано, що спричинювані ПГМГ ефекти в першу чергу пов'язані з його дією на цитоплазматичні мембрани клітин, а головною "мішенню" є її фосфоліпіди. Визначено потенційні загрози під час потрапляння ПГМГ в екосистеми і коефіцієнти переходу. Встановлено, що на рівні популяцій, угруповань, біоценозів полімерні похідні гуанідину суттєвої небезпеки не становлять. Міграція по харчових ланцюгах практично відсутня, віддалених негативних наслідків не виявлено, препарат суттєво не впливає на здатність біоценозів до самоочищення, саморегулювання і самовідновлення. ПГМГ рекомендовано застосовувати для очищення стічних вод та відходів виробництва. Зазначено, що препарат запобігає забрудненню екосистем ксенобіотиками, має, у порівнянні з іншими біоцидами, значно меншу токсичність і хімічну агресивність. Полімерні похідні гуанідину доцільно використовувати в організації еколого-раціонального та екологобезпечного ведення сільського господарства.

Індекс рубрикатора НБУВ: П855.616

Рубрики:

Інсектицидні та акарицидні засоби

Шифр НБУВ: Ж72108 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В результаті моделювання перевірена гіпотеза на можливість використання критерію Хі-квадрат Пірсона та проведені дослідження достовірності результатів математичної формалізації. Розглянуті основні шаблони безпечних програм, що можуть використовувати розроблений комплекс математичних моделей. Надано практичні рекомендації щодо використання методів і засобів тестування безпеки програмного забезпечення однорангової комп'ютерної системи.

Досліджено сутність банківсько-страхової інтеграції, що полягає у взаємодії банків і страхових компаній з метою координації продажів, поєднання страхових і банківських продуктів, налагодження спільних каналів їх розповсюдження, розширення клієнтської бази та виходу на нові сегменти ринку. Обгрунтовано її необхідність і актуальність у сучасних умовах розвитку фінансового ринку й посилення інтеграційних процесів; визначено особливості взаємодії банківських установ та страхових компаній; наведено характеристику основних моделей банкострахування. На основі статистичних даних проведено аналіз сучасного стану банкострахування в Україні, виявлено актуальні проблеми розвитку, а також визначено перспективи подальшого функціонування. Здійснено аналіз переваг та недоліків банківсько-страхової інтеграції з позиції банків та страхових компаній.

Висвітлено результати геоекологічних досліджень регіонів України та суміжних країн в умовах сталого розвитку. Обгрунтовано актуальні проблеми біологічних, географічних, сільськогосподарських, технічних наук у сфері збалансованого природокористування. Розглянуто питання екологічної та природничої освіти. Запропоновано класифікації озер Українського Полісся за площею, максимальною та середньою глибиною, об'ємом водної маси, ступенем відкритості. Висвітлено актуальність геоінформаційного картографування показників нормативного грошового оцінювання земель сільськогосподарського призначення і вартості земельних ділянок у населених пунктах і засади створення Атласу вартості земель України. Розглянуто сукупність геоекологічних проблем і показано їх специфіку щодо України.

Проведено аналіз захисних властивостей засобів індивідуального броньованого захисту. Досліджується зміна захисного ефекту в залежності від типу патрону на відстані стрільби в межах прямого пострілу. Дано огляд залежності кінетичної енергії та середньої сили удару кулі від відстані стрільби, зроблено висновок, щодо впливу пробивної, клиноподібної, гідродинамічної та забивної спроможності куль різних калібрів. Розглянуто актуальність ураження захищених цілей противника в умовах ведення бойових дій. Досліджено взаємозалежності енергетичних та силових характеристик типових куль вітчизняних та зарубіжних виробників на відстані стрільби зі стрілецької зброї, в межах прямого пострілу, з метою пошуку оптимальної ефективної відстані стрільби по захищених цілях. Оцінено відомі механізми ураження цілі та визначено на якій відстані стрільби домінує той чи інший механізм ураження. Запропоновано для практичного використання класифікацію заброньованого контузійного травмування, яке має місце при певній силі удару, для визначення мінімального часу на відновлення боєздатності ураженої цілі. Результати роботи можуть бути використані при формуванні вимог до правил стрільби по захищених цілях, а також при навчанні у стрільбі зі стрілецької зброї.