Висвітлено проблеми розробки методичних підходів до стандартизації у медицині. Наведено рекомендації щодо практичного застосування методичних підходів до стандартизації у сучасній системі охорони здоров'я.

Висвітлено роль і місце епідеміології у вивченні здоров'я населення. Наведено сучасні методи епідеміологічних досліджень (ЕД), що використовуються в сфері охорони здоров'я. Розглянуто скринінг як джерело інформації, а також клінічну епідеміологію як наукову базу прийняття клінічних рішень. Визначено статистичні показники в ЕД, запропоновано методику проведення даних досліджень.

Освещены роль и место эпидемиологии в процессе изучения здоровья населения. Приведены современные методы эпидемиологических исследований (ЭИ), которые используются в сфере здравоохранения. Рассмотрены скрининг как источник информации, а также клиническия эпидемиология как научная база принятия клинических решений. Определены статистические показатели в ЭИ, предложена методика проведения данных исследований.

Рассмотрены вопросы организации и управления, финансирования и расходов системы здравоохранения (СЗ), в частности, льгот и их нормирования, дополнительных источников финансирования. Предложена методика оценки обеспечения фармацевтическими препаратами и медицинской техникой. Освещены особенности финансирования здравоохранения и распределения средств, лечебно-профилактических учреждений, а также оплаты труда работников СЗ.

На підставі матеріалів проекту "Ініціативи в галузі охорони здоров'я", виконаного у рамках програми фонду "Відродження", обгрунтовано шляхи внутрішньої перебудови національної системи охорони здоров'я, орієнтованої на забезпечення максимально ефективного використання наявних ресурсів за сучасних економічних умов.

Висвітлено теоретичні основи організації первинної медико-санітарної допомоги, історичні аспекти її розвитку, форми організації діяльності лікаря загальної практики (сімейного лікаря), фінансування первинної ланки та аналіз її діяльності. Розкрито взаємодію лікаря загальної практики з іншими спеціалістами. Викладено підходи до оплати праці медичного персоналу. Описано нормативно-правову базу діяльності лікаря загальної практики. Визначено показники здоров'я населення та наведено дані щодо використання ресурсів у провідних країнах світу й Україні.

Освещены теоретические основы по организации первичной медико-санитарной помощи, исторические аспекты ее развития, формы организации деятельности врача общей практики (семейного врача), финансирования первичного звена и анализ его деятельности. Раскрыто взаимодействие врача общей практики с другими специалистами. Изложены подходы к оплате труда медицинского персонала. Описана нормативно-правовая база деятельности врача общей практики. Определены показатели здоровья населения и показатели использования ресурсов в ведущих странах мира и Украине.

Висвітлено засади організації первинної медико-санітарної допомоги (ПМСД), а також історичні аспекти розвитку ПМСД, фінансування первинної ланки, аналізу її діяльності. Визначено форми організації діяльності лікаря загальної практики (сімейного лікаря). Висвітлено питання обліку та звітності у загальній лікарській практиці, запропоновано методику оцінки якості роботи у даній сфері. Вміщено термінологічний довідник з даного питання.

Освещены основы организации первичной медико-санитарной помощи (ПМСП), а также исторические аспекты развития ПМСП, финансирования первичного звена, анализа ее деятельности. Определены формы организации деятельности врача общей практики (семейного доктора). Освещены вопросы учета и отчетности в общей лечебной практике, предложена методика оценки качества работы в данной сфере. Предложен терминологический справочник по данному вопросу.

Висвітлено клініко-діагностичні та лікувальні стандарти, сучасні класифікації під час найбільш часто інвалідизуючих захворюваннях серця та системи кровообігу. Наведено варіанти можливих формулювань клінічних та клініко-експертних діагнозів, критерії визначення та орієнтовані строки тимчасової непрацездатності, визначення груп інвалідності, протипоказані види й умови праці у разі захворювання серця та системи кровообігу.

Освещены клинико-диагностические и лечебные стандарты, современные классификации во время наиболее часто инвалидизирующих заболеваниях сердца и системы кровообращения. Приведены варианты возможных формулирований клинических и клинико-экспертных диагнозов, критерии определения и ориентированные сроки временной нетрудоспособности, определения инвалидности, противопоказанные виды и условия труда при заболеваниях сердца и системы кровообращения.

Изложены современные методы эпидемиологических исследований, применяемых в здравоохранении. Представлено описание дизайна различных типов данных исследований. Рассмотрены принципы отбора диагностических тестов, используемых для скрининга. Изложена техника рассчета статистических показателей, характеризующих здоровье населения. Проанализирована мера риска и эффективность медицинских вмешательств.

Изложены основные принципы интегрированной системы оказания и финансирования медицинской помощи в Украине, базирующейся на модели управляемой медицинской помощи. Главная цель интегрированной системы - формирование оптимального объема и структуры оказания медицинской помощи для достижения максимальных показателей здоровья приписанного населения на единицу затрат. Взаимоотношения в системе строятся на основе многосторонних соглашений между финансирующей стороной и объединенной сетью лечебно-профилактических учреждений, в рамках которых предусматриваются согласованные меры относительно совершенствования структуры, повышения эффективности и качества предоставления помощи населению.

Вивчали медико-соціальні причини інвалідизації населення України внаслідок хвороб системи кровообігу (ХСК) для розробки і надання пропозицій щодо зменшення кількості випадків інвалідизації і запобігання їх появі у подальшому. За даними медико-експертних справ уперше визнаних інвалідами внаслідок ХСК (цереброваскулярних захворювань, ішемічної хвороби серця, гіпертонічної хвороби, гострих і хронічних ревматичних хвороб серця, хвороб артерій і вен) було складено та проаналізовано 308 робочих карт вивчення причин інвалідності за 66-ма параметрами, об'єднаними у 6 розділів: I. Загальні відомості; II. Виробнича діяльність до інвалідності; III. Соціально-побутові умови; IV. Лікувально-профілактичне обслуговування; V. Медико-соціальна експертиза; VI. Причини інвалідності. Відзначено, що стратегія профілактики і зниження рівня первинної інвалідності від ХСК на сучасному етапі розвитку охорони здоров'я залежать від ранньої діагностики захворювання, рівня первинної та вторинної профілактики, своєчасного стаціонарного і амбулаторного лікування, активних реабілітаційних заходів, динамічного диспансерного нагляду, а також від зацікавленості хворого у відновленні працездатності. Цілеспрямовані зусилля повинні спрямовуватися на усунення факторів ризику, пов'язаних з виробничими умовами, матеріальним добробутом, способом життя, а також на виявлення осіб з високим ризиком розвитку ХСК та їх лікування на ранніх стадіях. Профілактика на всіх рівнях, адекватне лікування та реабілітація хворих здатні суттєво знизити рівень інвалідності у цьому класі захворювань.

Мета дослідження - виявлення й аналіз лікарських помилок, яких припустилися на етапах лікувально-діагностичного процесу в пацієнтів гастроентерологічного профілю. Дані для аналізу зібрано за допомогою методу копіювання з медичних карт стаціонарних хворих. На підставі аналізу частоти розбіжності діагнозів установлено, що на всіх етапах медичного обслуговування хворих лікарі припустилися помилок. Лікарі установ, що направили пацієнтів на стаціонарне лікування, найчастіше припускалися діагностичних помилок стосовно хронічного панкреатиту (104,7 %), а лікарі гастроентерологічних відділень - щодо хронічного холециститу (66,3 %). Клінічний діагноз установлено правильно лише у 8 % обстежених, у 85 % випадків діагноз був неточним або неправильним. Обсяг лабораторних та інструментальних досліджень був недостатнім (91 і 80 % відповідно). Лікування визнано адекватним у 41 % хворих, неадекватним - у 50 %. Вказано на істотну недостатність обсягу медичної допомоги у зв'язку з супутньою патологією. У 76 % пацієнтів однією з головних причин неповноцінного лікування експерти назвали недоліки в постановці клінічного діагнозу. Помилки лікувально-діагностичного процесу негативно позначаються на його наслідках: призводять до хронізації процесу (38 %), збільшення тривалості періоду непрацездатності (64 %), ускладнень (2 %).

Проанализированы данные областных канцер-регистров относительно объемов и структуры радикальных хирургических вмешательств и их комбинаций с другими видами специального лечения злокачественных новообразований в зависимости от места предоставления медицинской помощи, локализации опухолей и региональных особенностей организации онкологической службы.

Наведено результати порівняльного аналізу різних показників, розрахованих на великих масивах даних і які характеризують якість медичної допомоги, наданої онкологічним хворим під час радикального протипухлинного хірургічного лікування в стаціонарах онкологічних спеціалізованих і багатопрофільних лікувальних закладів (п'ятирічна виживаність, якість життя, задоволеність хворих і медичного персоналу, експертна оцінка адекватності допомоги). Одержані результати дозволяють науково обгрунтувати можливі підходи до проведення структурних перетворень у стаціонарному секторі, що сприяють поліпшенню доступності і підвищенню якості цього виду допомоги.

Надано результати порівняльного аналізу різних показників, які розраховано на великих масивних даних і характеризують якість медичної допомоги, наданої онкологічним хворим під час радикального протипухлинного хірургічного лікування в стаціонарах онкологічних спеціалізованих і багатопрофільних лікувальних закладів (п'ятирічна виживаність, якість життя, задоволеність хворих і медичного персоналу, експертна оцінка адекватності допомоги). Одержані результати дали змогу науково обгрунтувати можливі підходи до проведення структурних перетворень у стаціонарному секторі, що сприяють поліпшенню доступності і підвищенню якості цього виду допомоги.

Проаналізовано результати соціологічних досліджень щодо доступності медичної допомоги в Україні. Визначено, що існують значні нерівності в можливостях одержання медичної допомоги для різних верств населення. Основними чинниками, що зумовлюють низьку доступність медичної допомоги, є необхідність оплачувати значну частину медичних послуг та низька якість медичного обслуговування.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р11(4УКР)2

Рубрики:

Організація охорони здоров'я

Шифр НБУВ: Ж25956 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Раскрыто содержание основных экономических категорий и процессов, характерных для современного здравоохранения, на основе таких инструментов, как структурно-логические схемы, графики, таблицы. Проанализированы особенности функционирования отечественного рынка медицинских услуг, показаны возможности использования маркетинга в здравоохранении. Рассмотрены вопросы планирования и финансирования данной отрасли, проблемы ценооброзования и медицинского страхования, а также основы экономического анализа как механизма решения хозяйственно-финансовых проблем в медицине и фармации.

Наведено результати дослідження, під час якого виявлено високий рівень загальної задоволеності медичного персоналу акушерських стаціонарів різними аспектами якості медичної допомоги, компонентами професійної діяльності, крім адекватності оплати праці, організаційними умовами. Рівень задоволеності персоналу потужних стаціонарів істотно вищий у порівнянні з таким у менш потужних.

Описано сравнение результатов экспертной оценки адекватности стационарной помощи плановым больным хирургического профиля в бюджетной и частной больницах, проведенное для анализа влияния различных методов финансирования медицинских учреждений на полноценность медицинского обслуживания. Определено, что в обоих исследованных учреждениях имеют место дефекты качества медицинской помощи и недостаточная эффективность использования коечного фонда, но в частной клинике недостатков достоверно меньше, чем в бюджетной больнице.

Висвітлено підходи до оцінки результатів діяльності системи охорони здоров'я, показано значення цього процесу для поліпшення здоров'я населення. За модифікованою методикою ВООЗ оцінено ефективність діяльності охорони здоров'я України. Визначено, що національна система суттєво відстає від розвинених країн світу та істотно не впливає на показники здоров'я населення: очікувана тривалість здорового життя на 10,4 % нижча за середньоєвропейський рівень, несправедливий розподіл тягаря фінансових витрат, незначна чутливість охорони здоров'я до очікувань населення та низький показник структурної ефективності (0,39, 2008 р.). Для укріплення системи з метою збільшення позитивного впливу на здоров'я запропоновано ряд організаційних перетворень і впровадження постійного моніторингу оцінки ефективності діяльності системи охорони здоров'я.