Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.714.1 + Р712.54

Рубрики:

Пухлини матки

Безпліддя. Стерилізація

Шифр НБУВ: Ж22335 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Представлены ближайшие и отдаленные результаты трансцервикальной миомэктомии у 49-ти пациенток. У 45-ти (91,9 %) женщин отмечен позитивный клинический эффект относительно маточных кровотечений, а их рецидив имел место лишь в 6,1 % случаев. Повторные кровотечения возникали вследствие рецидивирующего аденомиоза у 2-х (4,1 %), железистого полипа эндометрия - у 1-ой (2,0 %) пациентки. У 66,7 % женщин с бесплодием наступила желанная беременность. Из 10-ти пациенток, имеющих в анамнезе невынашивание беременности, у 6-ти (60,0 %) беременность завершилась срочными родами.

Вивчено основні клінічні прояви та фактори ризику розвитку субмукозної міоми матки (СММ) у жінок репродуктивного віку. Встановлено особливості проведення у них гістероскопічних реконструктивно-відновних операцій. Проведено оцінювання впливу гістероскопічної резекції СММ на розвиток патології репродуктивної системи. Встановлено взаємозв'язок між клінічними, ехографічними, доплерометричними та морфологічними змінами у жінок до та після гістерорезектоскопічного лікування СММ у репродуктивному віці. Розроблено алгоритм тактики ведення хворих з такою патологією на підставі оптимізації оперативної техніки й удосконалення реабілітаційних заходів, що дозволило покращити результати операцій і знизити частоту порушень репродуктивної системи у найближчому та віддаленому періоді.

Результаты исследования показали, что используемый гестаген является высокоэффективным контрацептивным препаратом для женщин с аутоиммунным тиреоидитом, обладающим лечебным эффектом и не оказывающим отрицательного влияния на параметры артериального давления и на массу тела. Важным аспектом является отсутствие в целом существенного негативного влияния на параметры гемостаза и на уровень гормонов щитовидной железы. Полученные результаты позволяют рекомендовать гестагенный препарат с целью контрацепции у пациенток с аутоиммунным тиреоидитом.

Результати проведених досліджень свідчать, що гормональна контрацепція у жінок з автоімунним тиреоїдитом може бути використана за наявності компенсованого стану тиреоїдної системи. Показано можливість використання двох варіантів гормональної контрацепції - комбінованих естроген-гестагенних препаратів та гестагенів. Одержані результати дозволяють використовувати запропоновану методику у практичній охороні здоров'я.

Результати проведених досліджень свідчать, що введення внутрішньоматкового контрацептива жінкам з вегетосудинною дистонією (ВСД) є менш ефективним, ніж гормональна контрацепція. Крім того, порушення ендокринологічного та мікробіологічного статусу, що виникають в поєднанні з переважанням парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи, є клінічно несприятливими, що диктує необхідність пошуку нових рішень поставленого наукового завдання. Як було відзначено, більш оптимальним варіантом контрацепції для жінок з ВСД є гормональна в поєднанні з медикаментозною підтримкою.

Розглянуто проблему зниження частоти та ступеня вираженості порушень репродуктивного й соматичного здоров'я під час використання різних методів контрацепції у жінок з екстрагенітальною патологією на основі розробки та впровадження алгоритму діагностичних і лікувально-профілактичних заходів. Обгрунтувано можливість використання гормональної контрацепції у жінок із вегето-судинною дистонією, аутоімунним тиреоїдитом, захворюваннями печінки та жовчовивідних шляхів, а також із хронічним пієлонефритом. Установлено нові патогенетичні аспекти запальних, диспептичних і нейроендокринних ускладнень і побічних ефектів внутрішньоматкової та гормональної контрацепції у жінок із соматичною захворюваністю на основі встановлення взаємозв'язку між клінічними, ендокринологічними, гемостазіологічними, імунологічними та біохімічними змінами, а також станом біоценозу піхви. Обгрунтовано можливості й ефективності поєднаного використання гормональної контрацепції та фітотерапії у жінок із соматичною захворюваністю для зниження частоти побічних ефектів і запобігання погіршення клінічного перебігу екстрагенітальної патології. На основі одержаних даних науково обгрунтовано необхідність розробки нового алгоритму діагностичних і лікувально-профілактичних заходів для зниження частоти непланованої вагітності у жінок з екстрагенітальною патологією.