Наведено опис 254-х видів рослин - носіїв іридоїдів з зазначенням місця їх локалізації (кори, стебла, трави, листків, коріння, квіток, плодів, насіння).

Приведены описания 254-х видов растений - носителей иридоидов с определением места их локализации (коры, стебля, травы, листьев, корней, цветков, плодов, семян).

Представлено описание 49-ти видов тропических растений, которые во многих странах являются лекарственными, пищевыми, техническими культурами, а в условиях Украины используються преимущественно как декоративные растения. Впервые обобщен опыт традиционной медицины с целью мобилизации мировых ресурсов тропических и субтропических растений для оздоровления окружающей среды помещений различного типа и естественной аэрофитотерапии живыми интактными растениями, а также для преформированных методов терапии и использования в качестве альтернативного источника лекарственного растительного сырья для производства лечебных препаратов. Показаны возможности использования тропических и субтропических лекарственных растений, обоснована необходимость исследования их химического состава и фармакологических свойств.

Описано 86 видів вищих рослин - носіїв серцевих глікозидів, що належать до 21-ї родини та 47-ми родів. Наведено латинську (з синонімами) номенклатуру даних видів за С.К.Черепановим, їх українські та російські назви згідно з визначником вищих рослин України, а також назви притаманних рослині серцевих глікозидів із зазначенням місця їх локалізації (листків, стебел, квітів, трави, плодів, насіння, спор).

Описаны 86 видов высших растений - носителей сердечных гликозидов, принадлежащих к 21-му семейству и 47-ми родам. Приведены латинская (с синонимами) номенклатура данных видов по С.К.Черепанову, их украинские и российские названия в соответствии с определителем высших растений Украины, а также названия свойственных растению сердечных гликозидов с определением места их локализации (листьев, стеблей, цветов, травы, плодов, семян, спор).

Наведено опис 163-х видів вищих рослин - носіїв антраценпохідних, що належать до 18-ти родин і 32-х родів.

Приведено описание 163-х видов высших растений - носителей антраценпроизводных, принадлежащих к 18-ти семействам и 32-м родам.

Наведено опис 783-х видів вищих рослин - носіїв алкалоїдів, що належать до 113-ти родин і 410-ти родів. До опису рослин залучено: латинську (з синонімами), українську та російську назви, а також назви притаманних рослині алкалоїдів з зазначенням місця їх локалізації (листки, стебла, квітки, плоди, насіння).

Дано описание 783-х видов высших растений - носителей алкалоидов, принадлежащих к 113-ти семействам и 410-ти родам. К описанию растений привлечены: латинское (с синонимами), украинское и русское названия, а таже названия присущих растению алкалоидов с указанием места их локализации (листья, стебли, цветы, плоды, семена).

Описано 466 видів вищих рослин - носіїв каротиноїдів, що належать до 105-ти родин і 312-ти родів. Подано синонімічний, українсько- та російсько-латинський покажчики назв рослин, а також притаманних їм каротиноїдів з зазначенням місця їх локалізації (листки, стебла, квітки, плоди, насіння).

Описано 466 видов высших растений - носителей каротиноидов, принадлежащих к 105-ти семействам и 312-ти родам. Даны синонимический, украинско- и русско-латинский указатели названий растений, а также присущих им каротиноидов с указанием места их локализации (листья, стебли, цветы, плоды, семена).

Описано 529 видів вищих рослин - носіїв сапонінів, що належать до 90-та родин і 298-ми родів. До опису рослин залучено: латинську (з синонімами), українську та російську назви, назви притаманних рослині сапонімів з зазначенням місця їх локалізації (листків, стебел, квітів, плодів, насіння).

Описано 529 видов высших растений - носителей сапонимов, принадлежащих к 90-та семействам и 298-ми родам. Приведены латинские (с синонимами), украинские и русские названия растений, а также названия принадлежащих растению сапонимов с определением места их локализации (листьев, стебля, цветов, плодов, семян).

Наведено опис 513-ти видів вищих рослин - носіїв кумаринів, що належать до 67-ми родин і 280-ти родів. Представлено латинську (з синонімами), українську та російську назви рослин, визначено притаманні кожному виду кумарини з зазначенням місця їх локалізації (у корі, стеблі, траві, листках, корінні, квітках, плодах, насінні). Номенклатуру носіїв кумаринів подано за С.К.Черепановим, а українські та російські назви - згідно з визначником вищих рослин України. Наведено загальні відомості про кумарини, розглянуто їх класифікацію, хімічну будову, способи виділення, поширеність та біологічну дію на організм людини.

Представлено описание 513-ти видов высших растений - носителей кумаринов, представителей 67-ми семей и 280-ми родов. Приведено латинская (с синонимами), украинское и русское название растений, определены свойственные каждому виду кумарины, установлены особенности их локализации (в коре, стебле, траве, листьях, корнях, цветах, плодах, семенах). Номенклатуру носителей кумаринов подано по С.К.Черепанову, а украинские и русские названия - в соответствии с определителем высших растений Украины. Приведены общие сведения о кумаринах, рассмотрена их классификация, химическое строение, способы выделения, распространенность и биологическое действие на человеческий организм.

Розглянуто рідкісні та зникаючі види рослин і птахів Лівобережного Полісся, що занесені до Червоної книги України, Європейського та Світового Червоних охоронних списків. Висвітлено загальні біологічні особливості цих видів, причини, що призвели до зменшення їх кількості, засоби та способи їх охорони, збереження та відновлення. Розкрито значення та походження латинських і українських родових і видових назв.

Рассмотрены редкие и исчезающие виды растений и птиц Левобережного Полесья, занесенные в Красную книгу Украины, Европейский и Мировой Красные охранные списки. Освещены общие биологические особенности этих видов, причины, приведшие к уменьшению их количества, средства и способы их охраны, сохранения и восстановления. Раскрыто значение и происхождение латинских и украинских родовых и видовых названий.

Описано 108 видів вищих рослин - носіїв лігнанів, що належать до 44-х родин і 77-ми родів із залученням латинської (з синонімами), української та російської назв; назв притаманних рослині лігнанів з зазначенням місця їх локалізації (корінь, листки, квітки, насіння).

Наведено опис 237-ми видів вищих рослин - носіїв фітоекдистероїдів, що належать до 70-ти родин і 167-ти родів. Подано їх латинські (з синонімами), українські та російські назви, а також назви притаманних рослині фітоекдистероїдів із зазначенням місця їх локалізації (листки, стебла, квітки, плоди, насіння).

Дано описание 237-ми видов высших растений - носителей фитоэкдистероидов, принадлежащих к 70-ти семействам и 167-ми родам. Приведены их латинские (с синонимами), украинские и русские названия, а также названия присущих растению фитоэкдистероидов с указанием места их локализации (листья, стебли, цветы, плоды, семена).

Узагальнено відомості про колекції рідкісних і зникающих видів рослин, які інтродуковані та вивчаються вченими ботанічних садів і дендропарків України. Розглянуто 718 видів рослин, у т. ч. 358 видів-аборигенів, занесених до Червової книги України, та 360 видів-інтродуцентів, відсутніх у природній флорі України. Наведено список першоджерел, покажчик латинських синонімічних та українських назв рослин, висвітлено основні положення Законів України Про Червону книгу України та Про природно-заповідний фонд України, розглянуто Малу Червону книгу України, подано список ботанічних садів і дендропарків.

Наведено опис 210-ти видів вищих рослин - носіїв хінонів, що належать до 58-ми родин і 125-ти родів. До опису залучено: латинську (з синонімами), українську та російську назви рослин, назви притаманних їм хінонів із зазначенням місця їх локалізації (корінь, листки, квітки, насіння тощо), а також посилання на першоджерела. Подано інформацію про такі рослини, як гірчак живородний, карія серцевидна, жовтушник загострений, обліпиха крушиновидна, конюшина лучна, кропива дводомна.

Изучалась энергетика таутомерных переходов гиперицина и природа электронных переходов в экспериментальных и расчетных спектрах поглощения в полуэмпирическом sigma, pi-валентном приближении, методом РМЗ. На основании результатов квантово-механических исследований пяти таутомерных состояний гиперицина установлено, что наиболее стабильной является структура хинона I (7,14-дион-1,3,4,6,8,13-гексагидроксидиантрона). Определено, что длинноволновые характеристические полосы в экспериментальных электронных спектрах поглощения гиперицина связаны с его электронно- и протонно-донорными, а также акцепторными свойствами, которые обусловлены модификацией его электронного строения вследствие образования спиртов, катион- и анион-радикалов.