Висвітлюється життєвий і творчий шлях О.Тарнавського (1917-1992), який є типовим представником українських письменників за межами України, в контексті розвитку української літератури XX століття на етнічних землях і за кордоном. Головна увага зосереджена на літературознавчому аналізі його художнього доробку (поезії і малої прози). Розглядається філософське підгрунтя його творів, розвиток авторської концепції, аналізуються впливи українських (П.Тичина, Б.І.Антонич, М.Коцюбинський, М.Хвильовий), західноєвропейських (Р.Рільке, С.Цвейг), американських (Т.С.Еліот, Е.Павнд, Е.Хемінгуей) та інших письменників і філософів на світогляд і стиль О.Тарнавського.

Широко представлено різножанровий фактичний матеріал на підставі використання праць вітчизняних дослідників усної словесності (М.Костомарова, М.Грушевського, О.Потебні, Ф.Колесси, В.Гнатюка, І.Франка та ін.) і відомих зарубіжних вчених (Е.Тайлора, Дж.Фрезера, О.Рейденберг, В.Проппа). Проаналізовано питання розвитку народної творчості окремих жанрів від витоків до сучасності, висвітлено особливості побутування текстів за певних історичних умов. Запропоновано нову періодизацію фольклору та класифікацію жанрів з урахуванням історії, етнопсихології, культурології, міфології. Кожне явище народної творчості розглянуто у його зв'язку з художньою літературою.

Висвітлено розвиток народної творчості від витоків до сучасності. Проаналізовано особливості побутування текстів за певних історичних умов. Запропоновано нову періодизацію фольклору та класифікацію жанрів з урахуванням сучасних досліджень історії, етнопсихології, культурології, міфології. Розглянуто кожне явище народної творчості у його зв'язку з художньою літературою. Охарактеризовано християнство та його вплив на розвиток української народної словесності. Акцентовано увагу на календарно-обрядовій та родинно-обрядовій творчості, героїчному епосі, баладах, ліричних піснях, казковій та історичній прозі, пареміографії, дитячому фольклорі.

Розглянуто інтерпретативні моделі новітньої герменевтики, зокрема, проаналізовано теоретичні концепції Ф.Д.Шляєрмахера, В.Дільтея, Г.-Г.Гадамера та П.Рікера. Висвітлено різні підходи до визначення та інтерпретації художньої літератури. На прикладі вивчення творів О.Пушкіна, П.Чайковського, Д.Чутра, Л.Цегельського, Б.Лепкого досліджено конфлікт інтерпретацій у літературно-музичному просторі. Розглянуто актуальні проблеми перекладу, визначено його сутність як інтерпретації. Розкрито взаємозв'язок герменевтитки та прикладних аспектів художнього перекладу. Здійснено порівняльно-типологічний аналіз перекладацьких інтерпретацій художньої творчості В.С.Моема в Україні та Росії, розглянуто рецепцію та українські переклади поезії М.Цвєтаєвої. На прикладі вивчення прозової спадщини М.Вінграновського досліджено різновекторність художнього світу митця, зокрема його гетерогенну та гомогенну (гомодієгетичну) нарації та герменевтичні проекції міфопоетики.

Рассмотрены интерпретативные модели новейшей герментевтики, в частности проанализированы теоретические концепции Ф.Д.Шляермахера, В.Дильтея, Г.-Г.Гадамера и П.Рикера. Освещены различные подходы к определению и интерпретации художественной литературы. На примере изучения произведений А.Пушкина, П.Чайковского, Д.Чутра, Л.Цегельского, Б.Лепкого исследован конфликт интерпретаций в литературно-музыкальной сфере. Рассмотрены актуальные проблемы перевода, раскрыта его сущность как интерпретации. Показана взаимосвязь герменевтики и прикладных аспектов художественного перевода. Проведено сравнительно-типологический анализ переводческих интерпретаций художественного творчества У.С.Моэма в Украине и России, рассмотрена рецепции и украинские переводы поэзии М.Цветаевой. На примере изучения прозаических произведений Н.Винграновского исследована разновекторность образного мира художника, в частности его гетерогенная и гомогенная (гомодиегетическая) наррации и герменевтические проекции мифопоэтики.

Висвітлено розвиток народної творчості від витоків до сучасності. Проаналізовано особливості побутування текстів за певних історичних умов. Запропоновано нову періодизацію фольклору та класифікацію жанрів з урахуванням сучасних досліджень історії, етнопсихології, культурології, міфології. Розглянуто кожне явище народної творчості у його зв'язку з художньою літературою. Охарактеризовано християнство та його вплив на розвиток української народної словесності. Акцентовано увагу на календарно-обрядовій та родинно-обрядовій творчості, героїчному епосі, баладах, ліричних піснях, казковій та історичній прозі, пареміографії, дитячому фольклорі.

Досліджено проблеми біблійної герменевтики як особливої сфери гуманітарного знання, що передувала виникненню сучасної філології, філософії історії, феноменології релігії, культурології, семіотики. Простежено основні етапи розвитку герменевтики від давньоюдейської та ранньохристиянської патристики та схоластики до найсучасніших інтерпретативних теорій феноменологічної герменевтики, біблійного екзистенціалізму та архетипної критики. Здійснено аналіз основних парадигм Біблії, її художньо-образної структури на текстуальному, екстра-текстуальному та метатекстуальному рівнях інтерпретації.

Исследованы проблемы библейской герменевтики как особой сферы гуманитарного знания, которая предваряла возникновение современной филологии, философии истории, феноменологии религии, культурологии, семиотики. Прослежены основные этапы развития герменевтики от древнеиудейской и раннехристианской патристики и схоластики до наиболее современных интерпретативных теорий феноменологической герменевтики, библейского экзистенциализма и архетипной критики. Осуществлен анализ основных парадигм Библии, ее художественно-образной структуры на текстуальном, экстра-текстуальном и метатекстуальном уровнях интерпретации.

Розглянуто домінуючі концепти міфологізму за умов інтерпретації Біблії. Зроблено стислий екскурс в історію "міфологічної школи" біблійної герменевтики, проаналізовано праці давніх і сучасних науковців-міфологів. З'ясовано значення міфу в сучасних дослідженнях Біблії.

Досліджено проблему біблійної герменевтики як особливої сфери гуманітарного знання та інтерпретації біблійних текстів як основного джерела інтертекстуальності, літературного діалогізму, алегоризації, архетипного мислення, символізму, метамовної семіотики світової культури. Висвітлено основні етапи розвитку герменевтики від давньоюдейської та ранньохристиянскої екзегези, патристики та схоластики до сучасних інтерпретативних теорій феноменологічної герменевтики, біблійного екзистенціалізму й архетипної критики. Досліджено теоретичні концепти минулих епох у взаємозв'язку з загальним розвитком філологічної думки, висвітлено літературознавчі аспекти інтерпретації тексту і явищ буття, формування методологічної системи науки про літературу, становлення її термінологічного апарату. Виявлено загальні закономірності розвитку ідей процесу осягнення та інтерпретації у світовій гуманітаристиці. З використанням дослідженої методології здійснено аналіз основних парадигм Біблії (історичної, культурологічної, жанрової, авторської), її художньо-образної структури за текстуальним, екстратекстуальним та метатекстуальним рівнями інтерпретації. Проаналізовано детермінанти біблійної семіотики у її архетипному, символічному, алегоричному та типологічному виявах. Грунтуючись на зазначених наукових концептах, розглянуто проблеми сакральності, анагогічності, есхатологічності біблійних текстів як Святого Письма.

Висвітлено плідну ідею "містичного" як окремий локус сучасної поетики, зібрано разом концепти, що показують можливі перспективи розвитку даної теми. Містичне розглянуто в категоріальних контурах поетики, в репрезентативних проекціях світового літературного досвіду Нового часу, включно з розглядом сучасних генологічних модифікацій словесних текстів.

Досліджено генезу терміна "герменевтика", проаналізовано його вживання в античних текстах (зокрема Платона) та древніх сакральних біблійних текстах. На основі етимологічного та генетичного аналізу зроблено висновок, що основою сучасної науки про інтерпретацію слід вважати біблійну герменевтику (Hermeneutica Sacra), що упродовж століть розробляла загальні принципи і методи герменевтичного аналізу, закони інтерпретації тексту та явищ буття.

Исследован генезис термина "герменевтика", проанализировано его использование в античных текстах (в частности Платона) и древних сакральных библейских текстах. В результате этимологического и генетического анализа сделано заключение, что основанием для развития современной науки об интерпретации следует считать библейскую герменевтику (Hermeneutica Sacra), которая на протяжении столетий разрабатывала общие принципы и методы герменевтического анализа, законы интерпретации текстов и феноменов бытия.

In the article genesis of the term "hermeneutic" is investigated, and its usage in ancient texts (in particular Plato) and sacred biblical texts is analyzed. According to etymologic and genetic analysis the author proves that Bible Hermeneutic (Hermeneutica Sacra) should be considered as the foundation of the modern science of interpretation, because it has for centuries developed general principles and methods of hermeneutical analysis and laws of interpreting texts and phenomena of being.

Досліджено основні проблеми рецепції та інтерпретації Біблійної поетики. На основі праць Н.Фрая проаналізовано феномен сакрального тексту, висвітлено проблему полісемії Біблійних текстів.

В статье исследуются основные проблемы рецепции и интерпретации Библейской поэтики. На основании трудов Н.Фрая и др. анализируется феномен сакрального текста, затронута проблема полисемии Библейских текстов.

The paper studies the major problems of reception and interpretation of the Biblical poetics. It analyses the phenomenon of the Sacred text and mentions the problem of polysemy of the Biblical texts, relying on works by N. Frye.

Проаналізовано герменевтичну концепцію, розроблену В.Ізером у монографії "Межі інтерпретації" (Нью-Йорк, 2002). Основну увагу зосереджено на термінологічних аспектах інтерпретативної моделі В.Ізера, зокрема окреслено новітні підходи щодо аналізу різних реєстрів тексту, у процесі якого традиційне "герменевтичне коло" трансформується у "кібернетичну петлю".

Проанализирована герменевтическая концепция, разработанная Вольфгангом Изером в монографии "Пределы интерпретации" (Нью-Йорк, 2002). Особое внимание cконцентрировано на терминологических аспектах интерпретативной модели Изера, в частности освещены новейшие подходы к анализу разных регистров текста, в процессе которого традиционный "герменеивтический круг" трансформируется в "кибернетическую петлю".

The article analyses the hermeneutical conception developed by Wolfgang Iser in his book "The Range of Interpretation" (New-York, 2002). Attention is drawn to the terminological aspects of Iser's interpretative model, namely, contemporary approaches to the analysis of different text registers, in which traditional "hermeneutical circle" transforms into "cybernetic loop".

На основі аналізу літературознавчих праць професора Р. Гром'яка окреслено аксіологічні параметри його наукового світогляду. Увагу звернено на царину естетики, зокрема на шкалу цінностей у літературі, мистецтві та культурі загалом, а також такі поняття, як відповідальність критика, свобода вибору, професіоналізм, гуманізм, що були основними для вченого. Засадничі постулати його наукових переконань розглянуто в контекстах радянської та пострадянської наукових парадигм.

Проаналізовано поеми П. Куліша "Маруся Богуславка", "Байда, князь Вишневецький", "Магомет і Хадиза" з погляду їх орієнтального підурунтя. Основними джерелами "Східних поем" є релігійні містичні системи (іслам, суфізм), твори європейського романтизму (Дж. Байрона, П. Б. Шеллі) та філософія Спінози. Найяскравіше це втілилося в кордоцентричній доктрині. Найбільше концепція Серця репрезентована в образі Жінки (категорія вічної жіночності). Східний ракурс увиразнюється на тематичному рівні (концепти Істини, Любові, Вічності). Особливості поетики виявляються в містичному мисленні. Мова поем алегорична, загадкова, таємнича, що провокує подвійний сенс чи багатозначність інтерпретації, спонукає до розкодування авторської образності та притчевості. Орієнтальний ракурс відкриває нові шляхи для розуміння Кулішевих поем, його філософської доктрини й особистої життєвої позиції.

В літературознавстві є просвітницько-марксистське уявлення про те, що письменник неодмінно повинен "відбивати реальний світ", в першу чергу — соціальні проблеми. Зауважено, що історія культури свідчить про роль сакрального матеріалу як її глибинного фундаменту. Так впровадження Біблії в слов'янський світ увійшло в протиріччя з "рідною" язичницькою спадщиною й визначило внутрішню конфліктність і динаміку духовного пошуку. Особливо властиве це для російської класики XIX cт., яка сполучала натуралістичність з витонченістю спіритуального ідеалу. Розглянуто творчість Скорина Л. В. стосовно "російського сліду" в українській епіграфістиці 20-х років XX століття. Виокремлено значення кліше "вбити дракона" у поезії Віри Вовк. Увагу приділено образу Дон Кіхота як дзеркалу самоідентифікації: апологія лицарства українського шістдесятництва. Охарактеризовано жанр психологічного роману в українській і англійській літературах першої половини XIX ст. (Є. Гребінка, Т. де Квінсі), наведено концепти шляху і світу від Григорія Сковороди, окреслено простори літературної фантастики в письменстві хорватського бароко тощо.