Проаналізовано тексти української примовки, окремого самостійного жанру національного фольклору, який активно побутує і динамічно розвивається. Висвітлено кросжанрові зв'язки примовок з замовляннями, обрядовою поезією, пареміями. Розглянуто питання сфери застосування примовок, зокрема, календарний та родинний обрядовий цикли, господарська діяльність, щоденний побут, міжособистісні взаємини.

Проанализированы тексты украинских поговорок, отдельного самостоятельного жанра национального фольклора, который активно бытует и динамически развивается. Освещены кросжанровые связи поговорок из заговорами, обрядовой поэзией, паремиями. Рассмотрены вопросы сферы применения поговорок, в частности, календарный и семейный обрядовый циклы, хозяйственная деятельность, каждодневный, межличностные взаимоотношения.

Проаналізовано масив української примовки, що дозволяє вважати її окремим самостійним жанром національного фольклору, який активно побутує і динамічно розвивається у сільському та міському середовищах, на відміну від багатьох інших жанрів традиційного українського фольклору. Кросжанрові зв'язки примовки із замовляннями, обрядовою поезією, пареміями зумовили збіги в структурі й поетиці цих жанрових утворень. Зазначено, що примовка характеризується широкою сферою застосування: календарний і родинний обрядові цикли, господарська діяльність, щоденний побут, міжособистісні стосунки тощо. Відзначено, що тематика, функціональна модель і модус мислення середовища визначають ті функції, що їх виконує примовка.

Вперше в українській фольклористиці досліджено натальні наративи - розповіді матерів про особистий досвід очікування і народження дітей. Розглянуто загальні структурні закономірності побудови таких розповідей, світоглядні уявлення сучасних українських жінок, які стали основою натального наративу. Актуалізовано характер побутування, особливості трансляції в традиції та функції материнських розповідей.

Здійснено аналіз усних наративів про досвід вагітності та пологів з точки зору їх синтактики, семантики та прагматики. Оповіді про персональний досвід жінки-матері досліджено в контексті національної усної традиції розповідання. З'ясовано етапи формування натального наративу, особливості структури тексту персональних оповідей. Визначено, що натальний наратив побудований за парадигматичним принципом, а найбільш сталим структурним елементом у його будові є система дійових осіб. Семантика натального наративу корелює із традиційною фольклорною символікою, що визначає властиві для сучасного суспільства уявлення про вагітність, пологи, немовля. За посередництва натального наративу в сучасній материнській спільноті здійснюється конструювання та трансляція в традиції позитивних настанов стосовно народження дітей.