Вивчено умови формування й особливості перебігу карієсу зубів III ступеня активності. Установлено, що розвиток хвороби відбувається за впливу зовнішніх і внутрішніх чинників і характеризується знижними показниками резистентності організму та вираженими карієсогенними чинниками. Обгрунтовано необхідність їх усунення з метою поліпшення стоматологічного здоров'я. Експериментально доведено та клінічно підтверджено ефективність схем патогенетичної корекції метаболічних змін в організмі у разі карієсу зубів III ступеня активності, що характеризується підвищенням якості стану ротової порожнини в дітей зі зниженою резистентністю організму. Розроблено та впроваджено в клінічну практику засоби лікування гострого початкового та гострого глибокого карієсу зубів з метою підвищення ефективності вторинної профілактики цієї хвороби в дітей.

Висвітлено сучасні погляди на організацію стоматологічної допомоги населенню України. Розкрито актуальні питання клініки ортопедичної стоматології та матеріалознавства, терапевтичної та дитячої стаматології, а також проблеми надання й організації хірургічної допомоги хворим на амбулаторному прийомі. Наведено інформацію про функціональну анатомію зубощелепної системи, сучасні пломбувальні матеріали, методи комплексної терапії періодонтитів, вірусні ураження слизової оболонки ротової порожнини, вікові особливості перебігу пульпітів тимчасових і постійних зубів у дітей, неврогенні хвороби обличчя та щелеп.

Освещены современные взгляды на организацию стоматологической помощи населению Украины. Раскрыты актуальные вопросы клиники ортопедической стоматологии и материаловедения, терапевтической и детской стоматологии, а также проблемы оказания и организации хирургической помощи больным на амбулаторном приеме. Дана информация о функциональной анатомии зубочелюстной системы, современных пломбировочных материалах, методах комплексной терапии периодонтитов, вирусных поражениях слизистой оболочки ротовой полости, возрастных особенностях протекания пульпитов временных и постоянных зубов у детей, неврогенных заболеваниях лица и челюстей.

Вивчено функціональний стан геному епітеліоцитів слизової оболонки порожнини рота у 53 дітей різного віку з декомпенсованою формою карієсу зубів та зі здоровою ротовою порожниною за індексами хроматизації, гетеропіктонічної Х-хромосоми, ядерцевим і патологічних ядер. Встановлено статеві відмінності епігенетичної модифікації експресії генів на етапі транскрипції у всіх обстежених дітей, особливо при каріозному ураженні зубів. Це підтверджено збільшенням індексу хроматизації та оптимальним ступенем конденсації Х-хромосоми (більшим у дівчаток і меншим у хлопчиків). Зміни етапу трансляції проявлялися незначною активацією ядерцевого апарату, переважно за рахунок зміни структури ядерець та значущим зростанням кількості клітин із морфологічно зміненими ядрами.

Проведено лікувально-оздоровчі заходи вітамінно-мінеральним комплексом у поєднанні з адаптогеном та препаратами АГТТ у 94 дітей 6 - 15 років з III ступенем активності карієсу зубів і пониженою резистентністю організму. Ефективність вторинної профілактики оцінено за показниками стоматологічного статусу та карієсогенними властивостями ротової рідини. Запропоновані комплекси сприяли значному покращанню показників карієсу та зниженню карієссхильності ротової рідини.

Надано методологічні підходи удосконалення професійної підготовки лікарів-інтернів за фахом "Стоматологія". Одним із можливих етапів підготовки запропоновано навчання за умов багатопрофільного лікувального закладу. Майбутні спеціалісти матимуть змогу максимально наблизитися до реальної клінічної ситуації, проводити диференціальний діагноз стоматологічної патології у випадку захворювань внутрішніх органів.

Виникнення проблемної ситуації у 2007 р. під час складання іспиту за системою "Крок 3. Стоматологія" лікарями-інтернами, що навчалися за спеціальністю фахівця загальної і (неспеціалізованої) стоматологічної практики, спонукало кадровий склад кафедри до діяльності з оптимізації процесу навчання лікарів-інтернів. Іспит є складовою частиною державної атестації під час присвоєння кваліфікації лікаря-стоматолога. Проаналізовано проблеми у питаннях навчання лікарів-інтернів-стоматологів, окреслено шляхи оптимізації навчального процесу. Виявлено два шляхи оптимізації: зовнішній (за межами матеріальної бази кафедри) та внутрішній (у межах кадрового складу кафедри). Обгрунтуванням слугували очний та заочний цикли навчання, що передбачені програмою навчання.

Розроблена основна методика навчання та її застосування в педагогічному процесі під час підготовки лікарів-інтернів-стоматологів, спонукаючи їх до самостійного навчання, здатна значно покращити результати іспиту за системою "Крок 3. Стоматологія". Забезпечити дієвість методики має кропітка робота викладацького складу за наступними ресурсними складовими: адміністративними, кадровими, матеріальними, інноваційними, інформаційними та культурними.

У ході написання "Пробного та проміжного Кроків 3" визначено вихідний рівень знань лікаря-інтерна-стоматолога. На I та II етапах алгоритму основної методики навчання той, хто навчає, мав об'єктивну інформацію про рівень підготовки того, хто навчається. Перехід до наступного етапу завершувався констатацією наявності індивідуальних відсотків рівня знань кожного з інтернів. На цьому грунті викладач повинен вміти конкретно спрямувати інтерна на виконання фахових видів діяльності, які ним були не опановані повною мірою. У лікаря-інтерна-стоматолога виникала мотивація до проявів активності у навчанні.

Розглянуто проблему збереження балансу між несхожістю та єдністю системи навчання, що забезпечується Болонським процесом і вітчизняними методиками навчання під час здобуття фаху "лікар-стоматолог". Розглянуто III, IV, V, VI етапи алгоритму навчання, що розроблені на кафедрі стоматології ФПО ДВНЗ "ІФНМУ" з метою оптимізації учбового процесу. Оптимізована педагогічна діяльність колективу викладачів здатна підготувати лікаря-інтерна-стоматолога до заключних етапів контролю навчання з метою одержання сертифікату лікаря-стоматолога.

Каріозна хвороба у дітей супроводжуються порушенням гомеостазу ротової рідини, зниженням мінералізації твердих тканин зуба на тлі імунологічної недостатності, підвищення рівня загальної захворюваності. Це вказує на необхідність вдосконалення проведення лікувально-оздоровчих заходів, направлених на зниження стоматологічної захворюваності та підвищення рівня загального здоров'я.

Аналіз результатів соціологічного опитування батьків дітей віком 6 - 10 років із різним рівнем стоматологічного здоров'я дозволяє встановити, що обізнаність батьків з основами профілактики карієсу зубів є недостатньою. Одержані дані свідчать про необхідність розробки спеціальних стоматологічних навчальних програм для батьків у цій галузі.

Знання основ лабораторної діагностики, уміння інтерпретувати результати лабораторних методів дослідження сприятиме майбутнім лікарям-стоматологам у постановці діагнозу, надасть можливість провести диференційну діагностику, планувати лікування та оцінити його ефективність і, у разі необхідності, направити хворого до спеціалістів внутрішньої медицини для проведення висококваліфікованого лікування.

Результати вивчення стану неспецифічної резистентності порожнини рота за реакцією адсорбції мікроорганізмів епітеліоцитами порожнини рота показали, що висока їх адсорбційна здатність спостерігається у дітей з інтактними зубами. Серед обстежених з декомпенсованою формою карієсу хорошу неспецифічну резистентність порожнини рота виявлено тільки в 25,45 % випадків.

Знання основ лабораторної діагностики, уміння інтерпретувати результати лабораторних методів дослідження сприятиме майбутнім лікарям-стоматологам у постановці діагнозу, надасть можливість провести диференційну діагностику, планувати лікування та оцінити його ефективність і, в разі необхідності, направити хворого до спеціалістів внутрішньої медицини для проведення висококваліфікованого лікування.

Пошук та застосування нових методів і засобів первинної профілактики стоматологічних захворювань у дітей із метою збереження і поліпшення загального здоров'я залишається важливим завданням, особливо за умов складної екологічної ситуації. Проаналізовано відомі на сьогодні дані про негативний вплив ксенобіотиків на рівень стоматологічного здоров'я дитячого населення і корекції їх впливу біологічно активними препаратами.

Мета роботи - вивчити стан мікробіоценозу слизової оболонки (СО) ротової порожнини (РП) у хворих із захворюваннями шлунково-кишкового тракту (ШКТ) та оцінити діагностичну і практичну цінність одержаних результатів. Обстежено 34-х (18 жінок і 16 чоловіків) госпіталізованих хворих із захворюваннями ШКТ у стадії загострення віком від 42-х до 50-ти років. Усім хворим проведено верхню ендоскопію та ультразвукове дослідження органів черевної порожнини. Гастродуоденіт мав місце у 4-х хворих, виразкова хвороба шлунка - у 3-х, хронічний холецистит - у 4, хронічний панкреатит - у 3-х, поєднана патологія і у 20-ти хворих. У групу порівняння було залучено 15 осіб віком 23 - 25 років без скарг з боку ШКТ, у яких РП була санованою. Проведено огляд РП для виявлення змін у твердих тканинах зуба, тканинах пародонта та СО РП. Забір матеріалу зі СО РП проводили вранці натще шляхом зішкрібання стерильним шпателем зі СО різних відділів РП. Матеріали фарбували за методикою "Лейкодиф 200" Biolatest. Препарати вивчали за допомогою мікроскопа Primo StarZEISSPlan-Achromat. В усіх пацієнтів виявлено характерні зміни на СО РП відповідно до соматичного захворювання. Мазки хворих із поєднаною патологією містили різні види мікроорганізмів, окрім паличкоподібних лактобактерій, і значну кількість лейкоцитів (8 - 25 у полі зору). У здорових осіб спостерігали незначну та помірну кількість коково-стафілококової флори, паличкоподібних лактобактерій (2 - 5 у полі зору), поодинокий псевдоміцелій гриба Candida, лейкоцити та фузобактерії були відсутні. Висновки: мікробіоценоз РП суттєво відрізняється у хворих і здорових осіб. Найсуттєвіші зміни мікробіотопу язика (наявність значної кількості умовно-патогенних і патогенних мікроорганізмів та відсутність лактобакторій) спостерігали у хворих із поєднаною патологією. Зміни мікробіотопу язика можна використовувати як донозологічний тест діагностики порушень ШКТ.

Мета роботи - вивчити стан неспецифічної резистентності ротової порожнини у пацієнтів із захворюваннями шлунково-кишкового тракту (ШКТ) та визначити його діагностичну і практичну цінність. Обстежено 34 стаціонарних хворих із захворюваннями ШКТ у стадії загострення віком 42 - 50 років. Усім хворим проведено верхню ендоскопію та ультразвукове дослідження органів черевної порожнини. Гастродуоденіт діагностовано у 4 хворих, виразкову хворобу шлунка - у 3, хронічний холецистит - у 4, хронічний панкреатит - у 3, поєднану патологію - у 20. У всіх пацієнтів проведено огляд ротової порожнини для виявлення патологічних станів. У групу порівняння залучено 15 осіб віком 23 - 25 років з відсутніми скаргами з боку ШКТ та санованою ротовою порожниною. Реакцію адсорбції мікроорганізмів (РАМ) вивчали за допомогою мікроскопа Primo Star Zeissplan-Achromat. Підраховували кількість бактерій на поверхні 100 епітеліальних клітин. Залежно від кількості адсорбованих мікроорганізмів епітеліоцити було розподілено на 4 групи: перша - епітеліальні клітини, на поверхні яких мікроорганізми були відсутні або їх кількість становила 5 та менше, друга - епітеліоцити, поверхня яких містила не більше ніж 25 мікроорганізмів, третя - епітеліоцити, поверхня яких містила 26 - 49 мікроорганізмів, четверта - епітеліоцити, поверхня яких містила 50 мікроорганізмів та більше. Клітини першої і другої групи зараховували до РАМ-негативних клітин, третьої і четвертої групи - до РАМ-позитивних. У разі наявності у мазку до 30 % РАМ-позитивних клітин неспецифічну резистентність ротової порожнини оцінювали як низьку, 31 - 69 % - як задовільну, 70 % і більше - як добру. У хворих виявлено катаральні запальні процеси тканин пародонту, афтозні ураження слизової оболонки (СО) тощо. Середнє значення реакції адсорбції мікроорганізмів відповідало задовільній неспецифічній резистентності. Низьку резистентність виявлено у хворих із виразковою хворобою (кількість РАМ-позитивних клітин - 19,9 %), задовільну - у практично здорових осіб (кількість РАМ-позитивних клітин - 63,2 %) та добру - у хворих із гастродуоденітом (кількість РАМ-позитивних клітин - 74,0 %). Висновки: вивчення адсорбційних властивостей епітеліоцитів надає змогу оцінити функціональні властивості СО як у хворих, так і у практично здорових осіб. Стан неспецифічної резистентності ротової порожнини у групі з патологією ШКТ - низький. Зниження механізмів місцевого захисту СО ротової порожнини може призвести до обтяженого перебігу соматичного захворювання, що слід ураховувати під час обстеження та лікування цього контингенту пацієнтів. Практично здорові особи зі зниженою резистентністю СО ротової порожнини можуть бути зараховані до групи ризику розвитку патологічних станів ШКТ.

Ефективність ортопедичного лікування пацієнтів значною мірою залежить від клінічної ситуації в ротовій порожнині і, особливо, оральної гігієни. Обстежено 60 пацієнтів із частковими дефектами зубних рядів, в яких оцінювали стан гігієни ротової порожнини і тканин пародонта. Встановлено низький рівень догляду за органами ротової порожнини і високі показники запально-дистрофічних уражень тканин пародонта. Доортопедична підготовка таких пацієнтів вимагає належного догляду за ротовою порожниною на індивідуальному рівні, медикаментозну корекцію патологічних змін у тканинах пародонта.

Мета роботи - вивчити рівень та структуру стоматологічних захворювань у дітей, які проживають у місцевості з високим рівнем екологічного забруднення. Проведено огляд 1 236 дітей шкільного віку, які проживають у м. Бурштині та навколишніх селах. Виявлено, що рівень поширеності стоматологічних захворювань у дітей сягає 84,2 - 99,5 %, захворювання твердих тканин постійних зубів становить 31,6 - 92,3 %, захворювання тканин пародонта - 37,1 - 78,3 %, спостерігається велика кількість ортодонтичної патології (43,9 - 61,2 %) та захворювань слизової оболонки порожнини рота. Висновки: вважано за доцільне розробити комплексну систему регіональної профілактики, яка би дала можливість зменшити вплив ксенобіотиків на дитячий організм та на зростання стоматологічної захворюваності зокрема.