На підставі широкого кола джерел реконструйовано топографію київських православних святинь у кінці XVІІІ - перших десятиліттях XX ст. Визначено традиційні та нові способи їх шанування, показано різні соціальні рівні сприйняття святинь киянами, і зокрема проаналізовано варіативність і змінність у часі місця в храмі та речового середовища чудотворних ікон і реліквій та чинники, які на це впливали. З'ясовано сталі та змінні погляди служителів Церкви на святині їх храму, місце даних святинь у храмовій соціальній системі, досліджено притаманні представникам різних суспільних прошарків населення Києва уявлення про те, як слід вшановувати святині, відтворено систему загальних уявлень киян про святині їх міста та з'ясовано соціальну значущість даних святинь.

Розглянуто один з аспектів сприйняття чудотворних ікон і мощей Києва в кінці XVIII - перших десятиліттях XX ст. На основі широкого кола архівних матеріалів і опублікованих джерел проаналізовано речове середовище шанованих ікон і реліквій та погляди служителів Церкви на святині їхнього храму.

Розглянуто питання історії фізкультурного життя та спорту, актуальні проблеми етнічного та етнополітичного розвитку суспільства, досвід державотворення й правотворення, життєвий та творчий шлях видатних особистостей, повсякдення, культурне життя українського народу, питання історії науки та техніки. Обговорено Березоворудська піраміда: міфи та реальність. Висвітлено бережани в сиву давнину. Розглянуто питання держави та право в політичній системі суспільства. Обговорено ранній етап становлення Києва та Київської Русі. Розглянуто етнополітичне становище чорних клобуків у Київській Русі. Описано козацтво у контексті етнополітичного розвитку українських земель (кінець XV — перша половина XVII ст.), а також соціальний стан, етнос чи стиль життя. Висвітлено зміну компетенцій гетьманської влади Б. Хмельницького після підписання Переяславського договору (1654 - 1657 рр.). Обговорено проблеми міжнародної дипломатії та політики України в 1654 - 1657 рр. Вивчено етнополітичний фактор за умов розбудови Української незалежної держави.

Охарактеризовано мироточиві глави в системі шанованих святинь у Ближніх і Дальніх печерах Києво-Печерської лаври кінця XVIII - початку XX ст.

Мета роботи - через свідчення про комунікацію навколо святинь охарактеризувати їх хранителів.

З'ясовано, яку роль відігравали "хранителі" святинь у комунікації з богомольцями при мощах святих у позабогослужбовий час.

Визначено основні принципи, на базі яких насельники Києво-Печерської Успенської лаври вступали до соціальних взаємодій стосовно внесення змін до шат для ікони Успіння Богородиці.

Передусім на базі внутрішньої монастирської документації, визначаються контексти соціальних взаємодій, до яких вступала братія Лаври щодо святинь, призначених для відкритого шанування в Китаївській і Голосіївській пустинях. Джерела перш за все дають змогу дослідити такі взаємодії всередині Лаври. Ініціатива щодо переформатування кола шанованих святинь у обох пустинях, походила передусім від їх начальників і частково залежала від підтримки (зокрема фінансової) місцевої братії й лаврської адміністрації. Начальники пустиней прагнули унаочнити їх зв'язок з сакральним центром обителі.

Зазначено, що Києво-Печерська Успенська лавра - унікальна за кількістю та різноманітністю святинь обитель, духовне осердя святого Києва. Це місце, яке приваблювало прочан з усіх куточків православного світу та всіх прошарків суспільства, атуристів або місіонерів різних віросповідань, шукачів замовника для своїх товарів чи послуг, а також зловмисників: від дрібних злодіїв до святотатців. Увагу приділено множині контекстів, у яких лаврські керівні та рядові насельники кінця XVIII - перших десятиліть XX ст. взаємодіяли між собою та зі сторонніми щодо шанованих святинь (чудотворних ікон, мощей і їх часточок, гробниць, речей, що належали святим, нетлінного тіла неканонізованого святителя).

На засадах мікроісторичної стратегії, принципів історизму, об'єктивності, наукового плюралізму, конфесійної безсторонності реконструйовано множину контекстів, у яких насельники Києво-Печерської Успенської лаври 1786 р. - перших десятиліть XX ст. вступали в соціальні взаємодії щодо її шанованих ікон та реліквій і визначено, чи становили ці взаємодії систему: з'ясовано рівень дослідженості проблеми й інформаційний потенціал джерельної бази. Встановлено, як зазначені святині впливали на спілкування між братією Лаври; визначено загальні засади та методи взаємодій із зацікавленими сторонніми. Проаналізовано спілкування керівної та рядової братії з тими, хто мав нестандартні запити щодо святинь; простежено напрями та засади обміну сакральними об'єктами між Лаврою та зовнішнім світом.

Визначено місце України в європейському просторі, представлено історію України у соціально-економічному, політичному та культурному вимірах у контексті європейської традиції. Підкреслено особливе значення системи знань щодо історичного минулого України та її культуру як стратегічного ресурсу в сучасному інформаційному суспільстві в умовах посилення глобалізації. Призначено підручник для студентів першого (бакалаврського) рівня вищої освіти всіх спеціальностей всіх форм навчання.