Обстежено 130 хворих на гострий інфаркт міокарда віком 17 - 82 роки з трансмуральним ураженням у 73, крупновогнищевим - у 47 та дрібновогнищевим - у 10 хворих. Інфаркт міокарда був первинним у 113 та повторним - у 17 хворих і локалізувався на передній стінці у 88, на задній - у 42 хворих. Розглянуто дисперсії відрізка QT та його частин у хворих. Відзначено, що виникнення гострого інфаркту міокарда супроводжується збільшенням коригованих і некоригованих показників дисперсії QT у 2,6 - 3,5 рази у порівнянні з контрольною групою, починаючи з перших днів гострого періоду захворювання, деяким зменшенням даних показників у середині підгострого періоду та повторним підвищенням на початку періоду одужання. Більш високі показники дисперсії QT виявлено у хворих зі злоякісними аритміями. Внаслідок того, що дисперсія інтервалу QT та його частин - показник негомогенності реполяризації, вона є основою виникнення аритмій під час гострого інфаркту міокарда. Ріст показників дисперсії QT обумовлений виникненням самого інфаркту міокарда і наявністю артеріальної гіпертонії, сахарного діабету та розміром ураження серця і величиною фракції вигнання лівого шлуночка серця. Успішне використання тромболітичної терапії стрептокіназою та інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту, атенололу та аміодарону зменшує рівень показників дисперсії QT та його частин, що свідчить про зменшення гетерогенності реполяризації під час гострого інфаркту міокарда. Визначення показників дисперсії QT та його частин має високу прогностичну цінність, чутливість та специфічність, що зумовлює їх використання з діагностичною метою та для контролю