Розглянуто провідні мотиви прозових творів видатного російського письменника А.Платонова, простежено їх еволюцію, запропоновано типологію та показано роль у розвитку сюжету та створенні характерів літературних героїв. Особливу увагу приділено вивченню наскрізних мотивів прозових творів митця, написаних у різні періоди його творчості. Проаналізовано мотивну організацію трилогії А.Платонова "Чевенгур", "Котлован", "Ювенальне море". Художню спадщину письменника розглянуто у контексті розвитку історії, філософської думки та літературного процесу 1920 - 1940-х рр.

Рассмотрены ведущие мотивы прозаических произведений известного российского писателя А.Платонова, исследована их эволюция, предложена типология и показана роль в развитии сюжета и создании характеров литературных героев. Особое внимание уделено изучению сквозных мотивов прозаических произведений А.Платонова, написанных в различные периоды его творчества. Проанализирована мотивная организация трилогии А.Платонова "Чевенгур", "Котлован", "Ювенальное море". Художественное наследие писателя рассмотрено в контексте развития истории, философии и литературного процесса 1920 - 1940-х гг.

Здійснено системний аналіз мотивів у художній прозі російського письменника А.Платонова. Визначено генезис, еволюцію й особливості розвитку мотивів у творах митця різних періодів. Уточнено теоретичне визначення поняття "мотив", узагальнено підходи до вивчення мотивів у літературі, запропоновано параметри типології мотивів. Відзначено різні функції мотивів у творах А.Платонова: структуротвірну, динамічну, імагогічну, жанротвірну, стильову. Розглянуто основні типи мотивів у прозі художника (фольклорні, міфологічні, екзистенціальні), а також їх розгалуження та модифікації. Систему мотивів досліджено у різних прозових творах А.Платонова, що дало змогу розширити уявлення про значення ідейно-естетичного навантаження категорії "мотив" у російській літературі першої половини XX ст.

Дисертацію присвячено функціонально-системному аналізу впливу соціальних стереотипів на процес формування професійної свідомості майбутніх юристів, розробці ефективних шляхів психолого-педагогічної корекції для посилення позитивного впливу стереотипів і зменшення негативного. Здійснено системний аналіз феномену "соціального стереотипу" з філософсько-соціологічних та психологічних аспектів. Виявлено психологічні закономірності функціонування стереотипів, простежено роль стереотипів у формуванні моральних норм як важливих складових свідомості особистості. Виявлено існування позитивного стереотипу юриста-професіонала в уявленнях студентів, що активно впливає на становлення особистості майбутніх юристів. Проаналізовано вплив стереотипів на формування установок та упереджень, що реалізуються у формі оцінних характеристик суб'єктів професійної діяльності майбутніх юристів. Практичне значення дослідження полягає у розробці методики психолого-педагогічної корекції впливу соціальних стереотипів у процесі формування професійної свідомості.

Розглянуто особливості російського роману першої третини XX ст., представленого творами А. Аверченка, Л. Андреєва, М. Арцибашева, А. Бєлого, І. Буніна, О. Беляєва, М. Булгакова, О. Гріна, М. Горького, В. Вересаєва, Є. Замятіна, І. Ільфа, Є. Петрова, В. Короленка, В. Обручева, Ф. Сологуба, Д. Мережковського, В. Набокова, А. Платонова, О. Толстого, І. Шмельова та ін. Визначено типологічні різновиди романних форм у контексті історико-літературного процесу. Досліджено хронотопи, жанрові домінанти, константи та модифікації російського роману першої третини XX ст. Визначено поетикальні риси романних форм 1900 - 1930-х рр. і вплив на них екстралітературних та іманентних чинників. Розкрито жанрову типологію російського роману з урахуванням міжродової та міжжанрової дифузії, а також класичних традицій і новаторства митців.

Проаналізовано образ героя-наратора як жанрової домінанти роману Є. Замятіна "Ми". Розглянуто структуру та функції образу героя-наратора, його вплив на жанровий зміст твору. Визначено провідні мотиви роману, а також стильові стратегії, зумовлені наративною структурою. Показано зв'язок твору Є. Замятіна з традиціями світової літератури й установлено новаторство митця.

Досліджено типологічні та поетикальні особливості романних форм у російській літературі першої третини XX ст. на матеріалі творчості А. Аверченка, Л. Андрєєва, М. Арцибашева, А. Бєлого, І. Буніна, О. Беляєва, М. Булгакова, О. Гріна, М. Горького, В. Вересаєва, Є. Замятіна, І. Ільфа і Є. Петрова, В. Короленка, В. Обручева, Ф. Сологуба, Д. Мережковського, В. Набокова, А. Платонова, О. Толстого, І. Шмельова. Визначено типологічні різновиди російського роману доби в контексті історико-літературного процесу. Розглянуто види хронотопу і наративні стратегії у романних формах даного періоду. Виявлено домінанти і константи в жанрових модифікаціях романних полотен у російській прозі 1900 - 1930-х рр. Встановлено зв'язок романних форм із розвитком літературних напрямів, течій, стилів, художньої свідомості доби.

Розглянуто наративні стратегії романних форм кінця XX - початку XXI ст., зокрема на матеріалі романного доробку Д. Фаулза, Р. Гарі, Р. Дала, Г. Лі, Е. Страут, Д. Тартт, Ф. Пальми, Дж. Барнса, І. Мак'юена, К. Ішігуро. Визначено типологічні різновиди романних форм у контексті історико-літературного процесу. Досліджено хронотопи, жанрові домінанти, константи та жанрові модифікації зарубіжного роману. Визначено поетикальні риси окреслених романних форм і вплив на них екстралітературних та іманентних чинників. Наративні стратегії великих жанрових форм окреслено з урахуванням домінант доби, а також класичних традицій і новаторства митців.

Грунтовно та всебічно проаналізовано власні назви у локалізації відеогри "Dota 2", а саме переклад онімів з англійської мови українською. Власні назви розглянуто як філологічну категорію, простежено особливості використання власних назв у відеоіграх, їхню генезу та функції; досліджено перекладацькі трансформації під час перекладу онімів у відеогрі, зокрема назв локацій, імен головних героїв тощо. Зроблено висновок щодо доцільності перекладацьких трансформацій у грі, що впливає на якість програмного продукту. Продемонстровано різні способи перекладу власних назв; увагу закцентовано на адекватності перекладу відеогри українською мовою та адаптованості локалізацій для українського ринку.

Порушено проблему філософських ідей Григорія Сковороди в умовах війни в Україні. Проаналізовано педагогічну спадщину, літературну творчість "українського Сократа" в сучасному дискурсі. Досліджено життєвий та творчий шлях митця у краєзнавчих аспектах. Увагу приділено репрезентації образу мислителя в мистецтві.