Наведено матеріали комплексного дослідження особливостей сприйняття й інтерпретації національної історії в узагальнювальних працях українських істориків Галичини 1830 - 1894 рр., а також вплив цих науково-історичних інтерпретацій на процес національної самоідентифікації галицьких українців. Окреслено визначальні концепції, теорії та схеми національної історії, основні тенденції розвитку тогочасної галицької історіографії. Висвітлено внесок провідних учених Галичини у концептуально-ідейне осмислення національної історії.

Приведены материалы комплексного исследования особенностей восприятия и интерпретации национальной истории в синтетико-обобщающих работах украинских историков Галиции 1830 - 1894 гг., а также влияние этих научно-исторических интерпретаций на процесс национальной самоидентификации галицких украинцев. Очерчены определяющие концепции, теории и схемы национальной истории, основные тенденции развития галицкой историографии того времени. Освещен вклад ведущих ученых Галиции в концептуально-идейное осмысление национальной истории.

Досліджено особливості сприйняття та інтерпретації національної історії у синтетично-узагальнюючих працях українських істориків Галичини 1830 - 1894 рр., а також вплив цих науково-історичних інтерпретацій на процес національної самоідентифікації галицьких українців. Проаналізовано визначальні концепції, теорії та схеми національної історії, провідні тенденції розвитку тогочасної галицької історіографії. Висвітлено внесок провідних учених Галичини у концептуально-ідейне осмислення національної історії. Виявлено основні форми взаємозв'язку та взаємовпливу процесів формування історичних концепцій та утвердження національної ідентичності галицьких русинів. Узагальнено націотворчий потенціал галицької історичної науки та охарактеризовано основні етапи становлення концепцій національної історії в Галичині. З'ясовано основні чинники, що визначали процес формування концепцій національної історії.

Висвітлено історичні події, що відбувалися на території України з останньої чверті XVII до початку XX ст. Охарактеризовано внутрішню та зовнішню політику І. Мазепи. Розглянуто заходи царського уряду, спрямовані на підрив економіки Гетьманщини й української культури. Наведено інформацію про Конституцію Пилипа Орлика, боротьбу казацької старшини за відновлення автономних прав України, ліквідацію Запорозької Січі, селянські рухи в першій половині XIX ст., Кирило-Мефодіївське товариство. Увагу приділено особливостям національного руху на західноукраїнських землях у першій половині XIX ст., впливу аграрного реформування на розвиток сільського господарства на українських землях, розвитку народницького руху, особливостям суспільно-політичного життя Наддніпрянщини в другій половині XIX ст.

Освещены исторические события, происходившие на территории Украины с последней четверти XVII до начала XX вв. Охарактеризована внутренняя и внешняя политика И. Мазепы. Рассмотрены мероприятия царского правительства, направленные на подрыв экономики Гетманщины и украинской культуры. Дана информация о Конституции Орлика, борьбе казацкой старшины за восстановление автономных прав Украины, ликвидации Запорожской Сечи, крестьянских движениях в первой половине XIX в., Кирилло-Мефодиевском обществе. Уделено внимание особенностям национального движения на западноукраинских землях в первой половине XIX в., влиянию аграрного реформирования на развитие сельского хозяйства на украинских землях, развитию народнического движения, особенностям общественно-политической жизни Надднепрянщины во второй половине XIX в.

Розглянуто сучасні наукові інтерпретації категорії "цивілізаційна ідентичність" як одного з виявів колективної ідентичності. Проаналізовано специфіку побутування цього поняття у зарубіжній та українській науці. Окреслено кореляції цивілізаційної ідентичності з іншими формами колективної ідентичності. З'ясовано перспективи дослідження цивілізаційної ідентичності в українській історіографії.

Досліджено генезу цивілізаційної ідентичності українських інтелектуалів модерної епохи. Проаналізовано процес зародження й утвердження слов'янської цивілізаційної ідентичності українських учених XIX ст. З'ясовано джерельні витоки слов'янської ідентичності. Простежено вплив романтизму, ідеології слов'янської взаємності та доктрин російського слов'янофільства та панславізму на цивілізаційну ідентичність українських інтелектуалів.

Досліджено генезу цивілізаційної ідентичності українських інтелектуалів модерної епохи. Проаналізовано витоки та процес утвердження слов'янської цивілізаційної ідентичності українських учених XIX ст. З'ясовано змістове наповнення слов'янської ідентичності. Простежено генезу концепту Слов'янський світ як образ "своєї" цивілізаційної спільноти. Охарактеризовано співвідношення образів "Слов'янський світ" та "Європа/Захід".

Розглянуто цивілізаційну ідентичність Миколи Костомарова. Простежено специфіку вживання у його працях понять "Слов'янщина", "Слов'янський світ", "Руський світ" крізь призму двоєдиної імагологічної категорії "свій-чужий". Окреслено цивілізаційний автостереотип на ментальній карті ученого, з'ясовано його змістове наповнення та аксіологічне навантаження. Узагальнено роль Миколи Костомарова у процесі генези української цивілізаційної ідентичності.

Досліджено генезу концептів "Схід - Захід" як формули просторових і цивілізаційних уявлень в українській історіографії. Простежено еволюцію поглядів істориків на місце України у змістонаповненні цієї дихотомічної опозиції. З'ясовано співвідношення понять "Захід" та "Європа", "Схід" та "Азія" в українській і зарубіжній історичній думці. Проаналізовано їх змістове наповнення в історичних текстах. Розглянуто альтернативні інтерпретації просторових образів в українській гуманітарній науці та їх історичну генезу в текстах українських учених різних часових періодів. Запропоновано змістову характеристику основних цивілізаційних образів в українській геополітичній думці. Виявлено домінантні впливи європоцентризму на цивілізаційно-просторові уявлення українських істориків. Окреслено український варіант орієнталізму як специфічного способу сприйняття та описування Сходу. Акцентовано увагу на довготривалій традиції української історичної думки "вписування" України в образи "Сходу" чи "Заходу", оскільки ці поняття сприймались українськими істориками здебільшого як цілісні й однорідні просторові та цивілізаційні утворення. Простежено, що до початку XX ст. історики ототожнювали Україну переважно з одним із цих образів. Починаючи з 1920-х рр. поширення набуває напівабстрактна формула "Україна між Сходом і Заходом", яка залишається популярною й до сьогодні. Підсумовано, що в останнє десятиліття актуалізуються спроби деконструкції понять "Схід" і "Захід" - замість традиційної опозиції цих концептів деякі фахівці пропонують альтернативні цивілізаційні карти, в які "вписано" Україну та її історичне минуле. Відзначено тенденцію то трактування концептів "Схід" і "Захід" як "уявлюваних спільнот", "винайдених" інтелектуалами на певних історичних етапах. Перспективною теоретичною проблемою окреслено актуалізацію питання стосовно реальності (нереальності) таких просторово-цивілізаційних утворень, як "Схід" чи "Захід".

На основі історіографічного аналізу джерельної бази з досліджуваної проблеми виокремлено погляди українських істориків "довгого ХІХ століття" на культурно-цивілізаційний поділ історичного процесу та цивілізаційну належність України. Окреслено стан наукового вивчення, джерелознавчий і науковий інструментарій вивчення проблеми. З'ясовано джерела інтелектуального впливу на культурно-цивілізаційну самоідентифікацію українських учених. Охарактеризовано уявлення українських істориків окресленого періоду про цивілізаційний поділ історичного процесу. Реконструйовано історичні інтерпретації вчених про Схід і Захід. Розкрито змістонаповнення понять "слов'янськість", "європейськість", "азіатськість" в аналізованих текстах. Досліджено особливості рецепції образів "своїх" і "чужих" цивілізацій. Простежено специфіку та динаміку взаємодії слов'янської та європейської форм цивілізаційної ідентичності. Проаналізовано вплив цивілізаційної самоідентифікації українських істориків на способи інтерпретацій концептуальних та прикладних проблем національної історії. Узагальнено її специфіку в рамках досліджуваного періоду.

Опубліковано наукові розвідки українських і польських дослідників, присвячені вивченню історіографічних образів Речі Посполитої. Показано, як залежно від епохи, політичних умов, ідеологічного клімату та теоретико-методологічних уподобань дослідників, цивілізаційна спадщина Речі Посполитої трактувалася по-різному, а наукові дискусії нерідко переростали в емоційні обговорення, до яких залучалися широкі громадські кола. Розглянуто концепт Люблінської унії в українській історіографії доби позитивізму. Увагу приділено образу героя та антигероя Речі Посполитої середини XVII ст. в творчості Л. Кубалі, образам Речі Посполитої на сторінках польських історичних часописів Львова XIX - поч. XX ст., Хмельниччині в дослідженнях львівських учнів М. Грушевського.

Досліджено світоглядний феномен слов'янської ідентичності українських істориків XIX ст. З'ясовано інтелектуальні витоки та обставини виникнення цієї ідентичності. Проаналізовано змістове наповнення понять "Слов'янський світ" і "Слов'янщина" в уявленнях українських учених. Простежено еволюцію поглядів істориків на місце Русі - України у спільноті слов'янських народів. Встановлено аксіологічне значення слов'янськості у системі цінностей українських інтелектуалів. Простежено співвідношення та взаємодію між слов'янською та європейською ідентичністю українських учених XIX ст.

Розглянуто історичні образи сусідніх народів Центрально-Східної та Східної Європи — українців, поляків, білорусів. Проаналізовано механізм конструювання цих уявлень у контексті національної міфології. Запропоновано аналіз польської, білоруської та української історіографії модерної доби з означеної проблематики. Простежено кореляцію між "історіографічними образами" в академічному історичному наративі та "історичними образами" в колективній соціальній пам'яті. Звернуто увагу на сучасну політику пам'яті та виявлення шляхів подолання конфронтаційних історичних дискурсів.