Вперше в українській історіографії комплексно досліджено процес становлення П. Любченка як партійного та державного діяча, формування його політичних переконань і позицій, практичний внесок у розвиток українського державотворення в контексті суспільно-політичних перетворень у Радянській Україні 1920 - 1930 pp. Виділено етапи формування його особистісної позиції, політичного світогляду. Проаналізовано мотиви, які зумовлюють політичний вибір: відхід від позицій націонал-комунізму та підтримка більшовизму. Показано, що характерними рисами номенклатурної еліти УСРР є залежний характер від політичної волі керівництва СРСР, страх перед московським керівництвом, схильність до інтриганства, кар'єризм, цинізм її представників. Доведено типовість долі П. Любченка - неминучість знищення тієї частини номенклатурної еліти України, яка свого часу ідентифікувала себе на національній основі з українцями, але, зробивши свій вибір, у політичній діяльності керувалася партійною належністю.

Зазначено, що П. П. Любченко (1897 - 1937 рр.) є одним із найбільш загадкових і впливових представників партійно-радянської еліти 20 - 30-х рр. XX ст. Період часу, коли він був головою всеукраїнського союзу сільськогосподарської кооперації "Сільський хазяїн", є маловідомим дотепер. Досліджено основні етапи розвитку та діяльності цього союзу в 1922 - 1925 рр. і роль політичної фігури П. Любченка в цьому процесі.