З метою компенсації втрат потерпілим учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС розроблено систему соціального захисту. На сучасному етапі активно обговорюється питання про статус групи учасників ліквідації аварії на ЧАЕС. Запропоновано переглянути чинні механізми соціальної політики та розробити нову стратегію державної соціальної політики.

Висвітлено актуальні проблеми з історії України, всесвітньої історії, духовної культури та історії авіації. Увагу приділено особливостям соціально-економічного розвитку України у 1943 - 1945 рр., українській пресі періоду Другої світової війни, питанням відображення подій Другої світової війни та Великої вітчизняної війни у шкільних підручниках з історії України 1969 - 2007 рр. Наведено інформацію про фундатора теорії та практики літакобудування І. Сікорського, видатного авіатора М. Маркіна, конструктора легендарних двигунів О. Івченка, відомих пілотів цивільної авіації України 1960-х рр. Розглянуто наукові передбачення Ю. Кондратюка щодо освоєння космічного простору. Проаналізовано роль культури в стратегіях національного та міжнародного розвитку.

Освещены актуальные проблемы истории Украины, всемирной истории, духовной культуры и истории авиации. Уделено внимание особенностям социально-экономического развития Украины в 1943 - 1945 гг., украинской прессе периода Второй мировой войны, вопросам отражения событий Второй мировой войны и Великой отечественной войны в школьных учебниках по истории Украины 1969 - 2007 гг. Дана информация об основоположнике самолетостроения И. Сикорском, выдающемся авиаторе Н. Маркине, конструкторе легендарных двигателей А. Ивченко, известных пилотах гражданской авиации Украины 1960-х гг. Рассмотрены научные предвидения Ю. Кондратюка относительно освоения космического пространства. Проанализирована роль культуры в стратегиях национального и международного развития.

Обговорено проблеми документознавства в соціально-комунікаційному просторі, інформаційно-аналітичної діяльності, а також архівних, музейних та бібліотечних установ у контексті сучасних потреб інформаційного суспільства. Охарактеризовано особливості інформаційного забезпечення зовнішньополітичної діяльності в сучасних міжнародних відносинах, ділової та інформаційної етики в діяльності профільних організацій та установ.

Простежено розвиток демократії в Першій Чехословацькій Республіці, висвітлено роль першого Президента Томаша Гарріга Масарика у становленні країни. Досліджено вплив Першої Чехословацької Республіки на розвиток українського та чеського народів.

Узагальнено практичний досвід забезпечення інформаційно-освітніх потреб студентів-іноземців в Науково-технічній бібліотеці Національного авіаційного університету. Проведено аналіз теоретичних засад та сучасного практичного досвіду організації роботи з іноземними студентами в закладах вищої освіти України, виявлено особливості цієї категорії студентів, щодо забезпечення інформаційних потреб в процесі навчання, спрощення їх адаптації до умов освітнього, інформаційного та побутового середовища країни перебування. Зазначено, що Національний авіаційний університет є одним із провідних навчальних закладів, що надає освітні послуги іноземним студентам. З'ясовано, що Науково-технічна бібліотека НАУ здійснює інформаційне забезпечення та обслуговування іноземних студентів на загальних засадах і не має у своєму складі окремого структурного підрозділу для роботи лише з цим студентським контингентом. Але для іноземних студентів створені достатні умови для інтелектуального та фізичного доступу до інформаційних ресурсів через сайт бібліотеки і в її комп'ютерних класах. Розглянуто проблеми, пов'язані із безпосереднім обслуговуванням іноземних студентів у підрозділах бібліотеки і професійною готовністю бібліотечного персоналу до спілкування, що має певну специфіку. З'ясовано що Науково-технічна бібліотека НАУ за десятиліття роботи з іноземними студентами набула цікавого і корисного досвіду з організації роботи з цією категорією читачів та забезпеченню їх інформаційно-освітніх потреб. Обгрунтовано необхідність узагальнення та поширення цього досвіду, як і удосконалення забезпечення інформаційних потреб іноземних студентів в НТБ НАУ.

Розкрито актуальну проблему організації комунікації архівів України з місцевими громадами з метою популяризації архівної інформації на прикладі проєктної діяльності Державного архіву Київської області. Особливо нагальним, в контексті сучасної адміністративно-територіальної реформи, є оприлюднення регіонального інформаційного ресурсу та залучення місцевих громад до його використання. Не менш важливим завданням є перетворення місцевих архівів на організатора інформаційного та соціального простору територіальної громади. З'ясовано, що в практичній роботі ДАКО активно використовується проєктна діяльність. За період з 2018 по 2020 рр., включно, колектив головної архівної установи Київщини взяв участь у 10 міжсекторальних проєктах, таких як: "Українська державність: Відродження. 100 років" (2018), "історична Київщина - заповітна земля Кобзаря"(2019), "Бортництво Полісся: архаїчна традиція в сучасному вимірі"(2020) та багатьох ін. Окремі регіональні проєкти - "З відданістю Україні в серці" (2018) та "НепрOSTІ листи" (2019) було ініційовано саме колективом ДАКО. Зазначено, що успішна реалізація проєктів в першу чергу залежить від налагодження архівами ефективної взаємодії з різними інститутами соціальної пам'яті, установами, органами влади, рухами, фондами, ЗМі тощо, що дає можливість більш глибокого та ефективного розкриття змісту архівних фондів та долучення громадян до історико-культурної спадщини України. Партнерами ДАКО в період 2018 - 2020 рр. стали десятки музейних закладів, культурних товариств, мистецьких колективів. Проєкти були успішно реалізовані завдяки підтримці органів центральної та місцевої влади, Державної архівної служби України, архівній спільноті Київщини. Досягнення Державного архіву Київської області у реалізації міжсекторальних проєктів в цілому свідчать про ефективність та перспективність такої виду діяльності. Організацію взаємодії та співпраці ДАКО із місцевими громадами та інституціями Київщини можна вважати найбільш оптимальним шляхом досягнення кінцевої мети архівних проєктів - наближення архівного інформаційного ресурсу до громадян України та реалізації їх прав на інформацію, задекларовану Конституцією та законами держави.

Розглянуто трансформації, які відбулись у соціокомунікаційній діяльності музеїв України у зв'язку із запровадженням загальнонаціональних карантинних заходів, пов'язаних із пандемією COVID-19. Введення жорстких соціальних обмежень змусило музеї усього світу терміново перевести свою роботу в онлайн режим та зосередитись переважно на сучасних комунікативних інструментах, що уможливлювали віддалений доступ до музейних колекцій та онлайн-комунікацію із суспільством. Вже за перші півроку карантинних обмежень кожна музейна установа обрала для себе найбільш ефективні форми роботи, чим збагатила загальний досвід організації онлайн-діяльності в інститутах соціальної пам'яті. Предмет аналізу - особливості перебудови соціальної комунікації обласних краєзнавчих музеїв України в початковий період локдауну та адаптованого карантину за допомогою використання сучасних інструментів. Визначено, що регіональні музейні установи, спираючись на рекомендації урядових установ, міжнародних та вітчизняних музейних комітетів та власний досвід, накопичений в докарантинний період, зуміли перебороти розгубленість перших днів і тижнів обмеження офлайн-діяльності та запропонувати суспільству оптимальні інструменти та форми доступу до музейних колекцій. З'ясовано, що основними каналами комунікації обласних краєзнавчих музеїв стали соціальні мережі, і в першу чергу мережа Фейсбук. В організації діяльності регіональних музеїв в перші місяці карантинних обмежень активно почали використовувались такі форми комунікації як онлайн-виставки, онлайн-конференції, онлайн-флеш-моби для дорослих та дітей, віртуальні зустрічі з кураторами музейних колекцій, майстер-класи в режимі онлайн, засідання у віддаленому режимі музейних гуртків тощо. Зазначається, що вже два роки поспіль людство продовжує жити в умовах пандемії і пристосовуватися до нових умов комунікації, отже досвід, набутий українськими краєзнавчими музеями в процесі налагодження комунікації із місцевими громадами в перші місяці соціальних обмежень, продовжує залишатися цікавим та актуальним.

Робота присвячена формуванню інклюзивного простору в інститутах соціальної пам'яті України, створенню рівних можливостей доступу до історико-культурної спадщини людям з особливими потребами та маломобільним групам населення. Зазначається, що на початку ХХI ст. українське суспільство нарешті прийшло до розуміння цінності кожної людини, заговорило про безбар'єрність і інклюзивне середовище в освіті, культурі, державних структурах, містобудуванні тощо. Це свідоме прагнення України до європейських цінностей та демократії було закріплено в ряді законодавчих актів, загальнодержавних програмах та проєктах. Автор підкреслює, що станом на 1 січня 2020 р. в Україні нараховувалось близько 2,7 млн. людей з різними видами інвалідності. Військова агресія росії щодо України і бойові дії привели до інвалідізації певної частини військовослужбовців та цивільного населення, що суттєво загострило проблему їх доступу до історико-культурної спадщини і культурного середовища сьогодні і в майбутньому. З метою з'ясування стану формування в архівних, бібліотечних та музейних установах інклюзивного середовища автором статті було проаналізовано вебсайти 9 Центральних державних архівних установ і 24 архівів областей, 13 бібліотечних закладів національного та загальнодержавного значення, 24 обласних універсальних наукових бібліотек, 7 музейних установ національного значення та 19 обласних краєзнавчих музеїв України. З'ясовано, що серед названих установ соціальної пам'яті архіви найкраще адаптували свої вебсайти до потреб людей з порушеннями зору, музейні заклади розмістили на своїх інформаційних ресурсах найбільшу кількість матеріалів для людей з інвалідність і мають суттєві напрацювання щодо форм і методів роботи з інклюзивною аудиторією. Для бібліотечних закладів найбільш зручною платформою для організації роботи з особливою аудиторією є інклюзивні читальні зали та бібліотечні хаби. Було досліджено проблеми фізичної доступності приміщень соціокультурних закладів для людей з інвалідністю та організацію науково-практичної підготовки співробітників бібліотек, музеїв та архівів до формування безбар'єрного середовища в установах. Висвітлені в здобутки закладів соціальної пам'ятіщодо формування просторів інклюзії, попри виявлені проблеми і недоліки, свідчать про поворот суспільства обличчям до проблем людей з інвалідністю, поширення ідей безбар'єрності серед працівників соціокультурних установ.