Основну увагу закцентовано на вирішенні суттєвих проблем у сфері розвитку критичних технологій. Наведено порівняльний аналіз структурування критичних технологій України, США, Франції, Німеччини та Росії. Запропоновано нову структуру поділу критичних технологій на три групи: існуючі, новітні та перспективні, що дає можливість зосередити увагу не тільки на перспективних зразках озброєння, а й на критичних проблемах існуючих. Запропоновано також нове трактування терміну "критичні технології", що дає можливість уніфікації поняття. Описано інший підхід щодо відповідальності за розвиток критичних технологій.

Передові держави світу вже давно визначили своїм пріоритетом розвиток науки як рушійної сили зростання економіки та підтримання національної безпеки. Частка витрат на дослідження і розробки у ВВП в цих країнах у середньому становить 2 %. Однак навіть найрозвиненіші країни не мають ресурсів, достатніх для розвитку всіх напрямів науки, що вимагає від них концентрації всіх зусиль на розвитку стратегічно важливих науково-технологічних напрямів, які позначаються терміном "критичні (ключові) технології". Україна ж демонструє низхідну тенденцію розвитку науки - поступове скорочення як кількості наукових працівників, так і питомої ваги витрат на дослідження і розробки у ВВП, яка у 2017 р. становила менше 0,5 %. Проте, незважаючи на негативні тенденції, вихід із такої складної ситуації для України полягає саме у розвитку та впровадженні критичних технологій, зокрема в оборонній сфері. Показано відмінності в підходах до формування переліку критичних технологій в таких країнах як США, Франція, Німеччина та Росія. В переліку критичних технологій у США враховується необхідність значної довготривалої переваги систем озброєння. Європейські ж країни виходять із результатів розвитку науково-дослідницького простору та поглиблення співробітництва науки і промисловості. Критичними технологіями в Росії вважаються такі, що мають важливе соціально-економічне значення або важливе значення для оборони країни та безпеки держави. Україні за весь період незалежності. Проведено стислий аналіз та визначено основні проблеми, які гальмують ефективний розвиток і впровадження критичних технологій в Україні. Це, зокрема, відсутність єдиної термінології та методики включення технологій до переліку критичних, розпорошеність відповідальності за їх розвиток та відсутність паспортів кожної окремої технології. Все це створює значні проблеми в розвитку критичних технологій в оборонному секторі України.

Розглянуто методику визначення показників, що характеризують технологічно-економічну спроможність створення, в тому числі розроблення та виготовлення серійної продукції підприємствами оборонно-промислового комплексу, визначеної номенклатури зразків озброєння та військової техніки для порівняльної оцінки як самих підприємств, так і комплексної оцінки техніко-економічного рівня альтернативних зразків озброєння та військової техніки.

Основним месседжем написання цієї статті є формування наукового зацікавлення на предмет ідентифікації проривних технологій, як суттєвого інструменту зміцнення технологічної безпеки країни. Описано досвід НАТО щодо визначення переліку проривних технологій. Визначено спільні та відмінні риси критичних та проривних технологій. Обгрунтовано актуальність та необхідність створення одного уніфікованого переліку критичних і проривних технологій. Запропоновано дефініцію критичних і проривних технологій в оборонній сфері, а також новий концептуальний підхід щодо їх структурування. Опрацьовано методику формування переліку критичних і проривних технологій на основі нечіткої логіки. Визначено математично обгрунтовані межі ідентифікації технології як критичної або проривної.

Розроблено модель технологічного прогнозування, в якій межі критичності технологій не визначаються експертом, а розраховуються на основі запропонованих еквідистантних точок. Показано вплив застосування різних функцій належності на оцінку критичності. Проведено порівняння з сучасною методикою технологічного форсайту.

Показано спосіб перевірки точності прогностичних моделей за умови відсутності експериментальних даних для порівняння результатів моделювання. Розроблена нейроме ежа визначає клас технологій, який порівняно з результатами нечіткої моделі. Точність моделі визначено шляхом обчислення середньої квадратичної похибки моделювання та кореляції між результатами нечіткої моделі та нейромереж.

В умовах, в яких знаходиться Україна після вторгнення росії, де ворог має набагато більше ресурсів, проблеми управління оборонними ресурсами для сектору безпеки й оборони є дуже актуальними. У подальшому наявність високоякісної оборонної продукції буде стримуючим фактором, зменшуючи ймовірність конфлікту і тим самим знижуючи соціальні та економічні витрати, пов'язані з веденням війни. Окремим напрямком забезпечення обороноздатності країни є оборонні закупівлі, які діють як економічний мультиплікатор, створюючи робочі місця та стимулюючи інвестиції в суміжні сектори. Однак ефективність цього мультиплікатора часто є предметом дискусій серед економістів. Економіка порівняльних переваг припускає, що країни, які спеціалізуються на виробництві певної оборонної продукції, більш ефективні у вибраному напрямку озброєння, але це призводить до складної мережі взаємозалежностей з країнами партнерами по іншим напрямкам озброєння. Зважаючи на це, життєвий цикл оборонної продукції є вирішальним фактором у визначенні її економічної життєздатності. Швидкий технологічний прогрес може зробити обладнання застарілим, що вимагатиме подальших інвестицій і потенційно може призвести до відволікання і так обмежених державних фінансів. Економії в коштах можна досягти за рахунок стандартизації обладнання в різних видах, родах Збройних Сил України. Витрати на оборону конкурують з іншими суспільними благами, такими як освіта та охорона здоров'я. Багато країн фінансують свої оборонні витрати за рахунок позик, що має наслідки для фіскальної політики та довгострокової економічної стабільності. Оборонне партнерство часто приносить економічні вигоди, в тому числі торговельні угоди й прямі іноземні інвестиції. Проте вони також можуть призвести до економічних санкцій або торговельного ембарго у випадках геополітичної напруженості. Таким чином, управління оборонними ресурсами є багатогранним предметом, який перетинається з різними сферами оборонного сектору, в тому числі державними фінансами, міжнародною торгівлею і промисловістю. Розуміння цих складнощів є важливим для прийняття обгрунтованих політичних рішень, які забезпечують баланс між національною безпекою і економічним добробутом громадян України.

Висвілено результати форсайт-дослідження світових прогностичних інституцій щодо визначення глобальних технологічних трендів у 2022 р., сформовано попередній перелік проривних технологій на основі їх узагальнення. Стисло описано суть вдосконаленого методу визначення перспективності технологій, який базується на математичних розрахунках без використання експертної оцінки. Наведено практичні результати застосування вдосконаленого методу у вигляді оцінок перспективності технологій за показниками бібліометричного аналізу та аналізу Інтернет-запитів.