Індекс рубрикатора НБУВ: Э372.27,1

Рубрики:

Українська Православна Церква

Шифр НБУВ: Ж70192 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На підставі великої кількості архівних джерел, літератури, періодичної преси відтворено історію військового будівництва в Україні з початку минулого століття. Відзначено, що поштовхом до військової самоорганізації українців напередодні Першої світової війни стало створення в Галичині військово-спортивних організацій "Січ", "Сокіл", "Пласт", інших напіввійськових товариств, які морально та фізично готували юнацтво до майбутніх битв за відродження власної держави. Розглянуто події Першої світової війни, в ході якої в Галичині утворився Легіон січових стрільців у складі армії Австро-Угорщини. Досліджено радянську воєнну політику за умов "холодної війни", військові формування на території України: організаційні структури, озброєння та техніку. Висвітлено питання нормативно-правової бази створення та розбудови Збройних Сил України, а також питання ядерного роззброєння.

Висвітлено історію зв'язків Межигірського Спасо-Преображенського монастиря та Запорозької Січі в кінці XVI - XVIII ст. Показано, наскільки сильний був вплив монастиря на духовне життя земель Війська Запорозького, коли і як він змінювався, яке було ставлення січовиків до монастирської братії.

Освещена история связей Межигорского Спасо-Преображенского монастыря и Запорожской Сечи на протяжении конца XVI - XVIII ст. Показано, насколько сильным было влияние монастыря на духовную жизнь земель Войска Запорожского, когда и как оно менялось, каким было отношение сечевиков к монастырской братии.

Висвітлено стосунки низового козацтва з церковними структурами, своєрідну систему зв'язків духовного, соціального та економічного характеру. Розглянуто життя та побут київських ченців на Запоріжжі, їх роль у церковно-релігійному житті січовиків, а також зворотний бік зв'язку - паломництво січовиків до київських обителей. Наведено відомості про записи запорозьких козаків у синодиках київських чоловічих монастирів.

Освещены отношения низового казачества с церковными структурами, своеобразная система связей духовного, социального и экономического характера. Рассмотрены жизнь и быт киевских монахов на Запорожье, их роль в церковно-религиозной жизни сечевиков, а также обратная сторона связи - паломничество сечевиков до киевских обителей. Приведены сведения о записях запорожских казаков в синодиках киевских мужских монастырей.

Досліджено аспект взаємозв'язків київських чоловічих монастирів і Війська Запорізького Низового у XVII - XVIII ст. З'ясовано причини обрання низовими козаками Межигір'я як парафіяльного монастиря. Показано різні сфери діяльності межигірських ченців на території Запоріжжя. Досліджено проблему поділу "духовної" влади над січовиками між ставропігійним Межигірським і кафедральним Св.-Софійським монастирями. Розглянуто місце начальників січових церков, настоятелів амарського монастиря та старокодацьких намісників у структурі управління церковними справами Війська Запорозького Низового. Установлено, що у період "атакування Січі" Церква на Запоріжжі була підконтрольна Київським митрополитам. З'ясовано, що інші київські чоловічі обителі не брали участь в управлінні Церквою на Запоріжжі. З'ясовано умови збору милостині та Січі київськими монахами, а також розглянуто зворотний бік зв'язку - постриг запорожців у ченці та їх паломництва до київських святинь. Спростовано традиційний погляд на виключну релігійність низових козаків у порівнянні з іншими верствами населення тогочасної України.

Досліджено історичний досвід формування та еволюції Воєнної організації (сектора безпеки і оборони) України. Реконструйовано відповідні процеси діяльності органів державної влади та військового управління, відтворено основні тенденції й особливості цих процесів у контексті конкретно-історичних умов. Виявлено основні причини, які вплинули на вибір національної моделі військового будівництва та шляхи її подальшого реформування. Досліджено вихідні умови, специфіку і державні механізми формування та подальшої еволюції Воєнної організації України, взаємодії її складових між собою та з іншими інститутами держави, обгрунтовано погляди на засади побудови та функціонування сектора безпеки та оборони України за сучасних умов і в перспективі. Викладено оцінки, погляди та пропозиції, які можуть бути підгрунтям для подальших теоретичних і прикладних досліджень в інтересах наукового забезпечення процесу реформування сектора безпеки та оборони України та удосконалення оборонної та безпекової політики України. Одержані матеріали можуть бути використані також у діяльності органів державної влади України, керівного складу Збройних Сил України, інших військових формувань, органів і сил безпеки, у навчальному процесі військових навчальних закладів і в діяльності науково-дослідних установ Збройних Сил України.

Зазначено, що проблема ідентифікації середнього класу є важливою та актуальною для сучасної соціології. Додосліджено потребу у чітких засобах такої ідентифікації.

Проведено аналіз перспектив реформування та розвитку сектору безпеки і оборони України у контексті результатів другого оборонного огляду.

Досліджено історичний досвід формування та еволюції Воєнної організації (сектору безпеки і оборони) України. Проаналізовано воєнно-політичні, воєнно-стратегічні і військово-технічні умови створення та еволюції цієї організації. Проаналізовано діалектичний розвиток Воєнної організації (сектору безпеки і оборони) України як сукупність елементів, що утворюють цілісну систему, тісно пов'язану з суспільством і економічним комплексом держави. Досліджено динаміку відповідних структурних змін та вирішуваних завдань у контексті впливу внутрішніх і зовнішніх факторів. Здійснено історичну реконструкцію процесів діяльності органів державної влади і військового управління у сфері розбудови та реформування Воєнної організації (сектору безпеки і оборони) України, відтворено основні тенденції й особливості цих процесів у контексті історичних умов. Виявлено основні причини, які вплинули на вибір національної моделі військового будівництва та шляхи її подальшого реформування. Запропоновано шляхи досягнення раціонального балансу між рівнем воєнної могутності, реальними потребами оборони та економічними можливостями держави з метою дотримання у військовому будівництві України принципу оборонної достатності. Узагальнено досвід створення й функціонування Національної гвардії України як цінний внесок у скарбницю українського державотворення. Проаналізовано еволюцію Воєнної доктрини України, здійснено критичний аналіз змісту Воєнних доктрин 1993, 2004 і 2012 рр. Виявлено передумови і потреби перетворення Воєнної організації України на сектор безпеки і оборони держави. Сформульовано вихідні дані для введення терміна "сектор безпеки і оборони" в законодавче поле України.

Досліджено методологічне обгрунтування засобів ідентифікації середнього класу. На основі теоретичного аналізу та вивчення досвіду вимірювання середнього класу у вітчизняній та зарубіжній соціології здійснено концептуалізацію досліджуваного поняття. З урахуванням цілей емпіричного дослідження та розробленої концепції, відповідно до багатокритеріальної моделі приналежності до середнього класу виокремлено основні виміри досліджуваного феномену та запропоновано вимірювальну схему, що включає застосування кластерного аналізу. Для запропонованої схеми вимірювального інструменту середнього класу проведено емпіричну перевірку валідності на матеріалах соціологічних опитувань.

Здійснено аналіз поняття "соціальна стратифікація суспільства", вивчено дефініцію цього поняття, акцентовано також на виокремленні вимірів стратифікації та критеріїв, на підставі аналізу яких, можна робити висновок про виділення певних статусних груп й ідентифікацію певного індивіда або групи з певним соціальним класом чи статусною групою. Інтерпретацію поняття "соціальна стратифікація суспільства" здійснено через поняття "соціальна нерівність". За основу взято дефініція соціальної стратифікації В. Ільїна, який визначає соціальну її як "ієрархічно впорядковану соціальну нерівність". Центральне місце займає позиція про те, що закріпленість різних груп людей за відповідними родами діяльності і є основою соціальною нерівності, оскільки соціально-економічний розподіл праці - це причина та наслідок привласнення одними людьми влади, власності й, відповідно, позбавлення права на володіння цими привілеями інших людей. Цей феномен відображено в концепції "інституціоналізація соціальної нерівності" П. Штомпки, аналіз якої теж здійснено у цій розвідці. Емпіричну інтерпретацію концепту "соціальна стратифікація" реалізовано за допомогою виокремлення трьох автономних вимірів соціальної стратифікації: влади (політичний статус), власності (економічний статус) та престижу (освітньо-професійний статус).

Питання релігійної толерантності є одним із найбільш актуальних із переліку тих, які є ключовими в забезпеченні фундаменту національної безпеки держави, оскільки відсутність мирного співіснування між представниками різних релігій призводить до зростання соціальної напруги та негативно відображається на функціонуванні суспільства. Особливо гостро питання релігійної толерантності актуалізується в середовищі поліконфесійних держав, зокрема України. Мета роботи - аналіз поняття "релігійна толерантність", його теоретичних та інструментальних основ. Особливу увагу приділено аналізу механізмів боротьби з релігійною нетерпимістю. Установлено, що релігійні організації як ціннісноформувальні та суспільно консолідуючі структури сприяють забезпеченню національної безпеки в Україні. Остання є складним концептуальним явищем, а релігійно-церковне життя (що об'єднує державно-церковні, міжцерковні й внутрішньоцерковні відносини) є її складовою частиною. Релігія володіє потужним потенціалом, який може стати як фактором консолідації суспільства, так і (у випадку наявності внутрішніх та зовнішніх суперечностей) деструктивним чинником, що призводить до дестабілізації суспільних відносин. Важливого значення в цьому взаємозвіязку набуває закріплення механізмів подолання протистоянь та суперечностей, які існують у релігійній сфері, зокрема в поліконфенсійному просторі українського суспільства. Одним із таких механізмів або ж інструментів є утвердження принципів релігійної толерантності. Виявлено, що подолання релігійної нетерпимості прямо повіязане з демократичним устроєм суспільства, адже одним із його атрибутів є свобода релігійного самовизначення та релігійного віросповідання, гарантована Конституцією. А отже, питання релігійної толерантності вкрай важливе для створення сприятливих умов для зміцнення демократії та консолідації будь-якої нації.

Політика та політичні процеси становлять неабиякий інтерес для громадськості. До політиків, лідерів та представників політичних партій в Україні завжди високі очікування. Суспільство делегує законотворцям свої повноваження в надії на конструктивний розвиток держави, підвищення рівня життя населення та зростання ролі соціальних гарантій. Яким має бути ідеальний депутат Верховної Ради України, які його особистісні якості, якою має бути його команда, які першочергові завдання мають бути виконані? Ці ключові позиції стосовно постаті народного депутата стали предметом для обговорення на основі методики "Світове кафе" ("The World cafe") за модераторства авторів статті. Цільовою аудиторію дослідження виступила академічна (студентська) молодь. Мета дослідження - вивчення окремого випадку смислоутворення в царині політичного дискурсу, а саме конструювання концепту "ідеальний депутат Верховної Ради України", а також імплементація методики "Світове кафе" в площині політичної соціології. Запропоновані в процесі обговорення типізуючі конструкції щодо етичної поведінки депутата передають домінуючі моральні цінності академічної молоді. Відмінні конструкції щодо соціальних очікувань в аспекті програмової частини діяльності депутатів побудовані на відмінності особистого біографічного досвіду, відмінного оточення, інтересів і соціального походження знання.

Розкрито сучасні напрями, форми та методи впровадження світоглядної освіти. Розглянуто методологічні проблеми дослідження світоглядної освіти, осмислено філософсько-культурологічні та психолого-педагогічні аспекти становлення й розвитку світоглядної освіти в Україні. Простежено процес формування життєвих цінностей вихованців закладів освіти з використанням історичної освітньої традиції. Висвітлено тенденції осмислення проблеми самовизначення людини в історії філософської думки. Здійснено соціокультурний аналіз творчої спадщини Р. А. Арцишевського. Досліджено соціально-психологічні особливості побудови життєвих планів і професійних орієнтацій сучасної молоді. Виокремлено та проаналізовано психодіагностичні засоби виявлення шкільної тривожності у процесі психоконсультативної та психокорекційної практики.

Вперше розглянуто специфіку оновлення принципів музичної організації у творах композиторів першої половини ХХ ст. в аспекті взаємодії поліфонічного і гармонічного факторів. Розроблено методику аналізу пантональної та атональної музики, що поєднує в собі аналіз гармонічної вертикалі та поліфонічної горизонталі. Розкрито, що гармонічний і поліфонічний принципи музичної організації у творах першої половини ХХ ст. зазнають значних змін, зокрема за рахунок розширення та інтенсифікації їхньої взаємодії, зростання ролі фактурного чинника формоутворення. Доведено, що методика аналізу, яка поєднує аналіз гармонічної вертикалі, поліфонічної горизонталі і виявляє координуючі властивості діагоналі через динаміку розгортання щільності тканини, унаочнює визначення структурних одиниць звукового складу (симультанні комплекси), ступеня використання конструктивних можливостей системи, співвідношення традиційності та оновлення, віднайдення змінного та незмінного, а також дає можливість розробити типологію стретно-імітаційної техніки. На основі аналізу стретної техніки у вибраних творах композиторів першої половини ХХ ст. показано, що оновлення поліфонічних засобів відбувається в умовах максимальної хроматизації – традиційна поліфонічна техніка збагачується новими якостями, а саме концентрованістю хроматичних процесів, дванадцятитоновістю структур, насиченістю фактури дисонуючою інтервалікою. Зроблено висновки, що провідними принципами структуроутворення в серійних, серіальних і вільно-атональних творах першої половини ХХ ст. стають комбінаторика і симетрія.

Методологічно обґрунтовано засоби ідентифікації середнього класу. На основі теоретичного аналізу та вивчення досвіду вимірювання середнього класу у вітчизняній та зарубіжній соціології здійснено концептуалізацію досліджуваного феномену "середній клас". Відповідно до багатокритеріальної моделі приналежності до середнього класу, виокремлено основні виміри досліджуваного феномену та запропоновано вимірювальну схему, що включає застосування кластерного аналізу.