Висвітлено нормативно-правові й організаційні засади охорони та техніки безпеки праці, виробничої санітарії, пожежної безпеки. Розглянуто причини травматизму та профзахворюваності, екологічні, санітарно-гігієнічні, ергономічні засади охорони праці, вплив метеорологічних факторів на організм людини, засоби захисту від шуму, ультра- й інфразвуку, вібрації, електромагнітних полів, випромінювань. Наведено інформацію про техногенні аварії та катастрофи, розкрито порядок дій у разі виникнення пожежі.

Освещены нормативно-правовые и организационные основы охраны и техники безопасности труда, производственной санитарии, пожарной безопасности. Рассмотрены причины травматизма и профзаболеваемости, экологические, санитарно-гигиенические, эргономические основы охраны труда, влияние метеорологических факторов на организм человека, средства защиты от шума, ультра- и инфразвука, вибрации, электромагнитных полей, излучений. Приведена информация о техногенных авариях и катастрофах, раскрыт порядок действий в случае возникновении пожара.

Досліджено особливості клінічного перебігу та діаностики лійкоподібної деформації грудної клітки (ЛДГК) у дітей різних вікових груп залежно від варіанту цієї аномалії до проведення корекції та на етапах динамічного спостереження після операції. Удосконалено мініінвазивний спосіб корекції ЛДГК у дітей з використанням торакоскопічного контролю загрудинного проведення дуги-пластини. Вперше розроблено та впроваджено мініінвазивний спосіб екстраплеврального загрудинного проведення та встановлення дуги-пластини під час корекції ЛДГК у дітей, впроваджено у виробництво набір інструментів для мініінвазивної корекції ЛДГК. Вперше висвітлено методику малотравматичного видалення дуги-пластини. Досліджено клінічну ефективність використання мініінвазивних методів лікування дітей з ЛДГК.

Індекс рубрикатора НБУВ: З95-01

Рубрики:

Радіолокація

Шифр НБУВ: Ж29409/А Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.457.4

Рубрики:

Хірургія ділянки живота (абдомінальна хірургія) у дітей

Шифр НБУВ: Ж24339 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е0*551.7*715.72-633.2

Рубрики:

Загальна біологія

Шифр НБУВ: Ж22412/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вперше встановлено залежність пожежної небезпеки від типів лісорослинних умов та життєздатності сосни звичайної від ступеня ушкодження пожежею в лісових насадженнях Малого Полісся. Встановлено механізми впливу латеральних і радіальних потоків енергії та речовини на пожежну небезпеку лісових насаджень. Опрацьовано математичну модель радіаційного теплового потоку від полум'я, яку застосовано для досліджень процесів займання лісового горючого матеріалу. Одержано залежності, які характеризують пожежну небезпеку деревостанів: вмісту води, скипидару та живиці у надземній частині чистих та мішаних деревостанів від віку та частки сосни звичайної. Запропоновано індекс пожежної небезпеки лісів, який одночасно враховує природну пожежну небезпеку та небезпеку за умовами погоди. Виявлено залежність зростання пожежної небезпеки лісів за екстремального зменшення відносної вологості і збільшення температури повітря. Запропоновано метод визначення рівня пожежної небезпеки на основі моделювання процесів висушування лісового горючого матеріалу.

Запропоновано та апробовано в практиці дитячої хірургії ключ для інтраопераційного моделювання дуги-пластини під час корекції лійкоподібної деформації грудної клітки (ЛДГК) у дітей з позитивними результатами. Відзначено, що за рахунок особливостей конструкції запропонованого ключа спрощуються умови для надання необхідної форми дуги-пластини тадопасування її під час операції. Завдяки розробці такого інструменту досягнуто максимально вдале моделювання дуги-пластини, що дозволяло ефективно зафіксувати її до бокових м'язів стінки грудної клітки в поперечних розтинах без наступних зміщень, чим забезпечено успішне лікування ЛДГК.

Значно поширений новий метод хірургічного лікування хвороби Гіршпрунга (ХГ) - трансанальне ендоректальне зведення товстої кишки - ТЕРТ (Transanal Endorectal Pull-Through). За період з жовтня 2011 року до квітня 2014 прооперовано 65 дітей за методикою ТЕРТ, 30 з них - з лапароскопічною асистенцією. Основні позитивні якості методу ТЕРТ: малатравматичність операції; знижена ймовірність травматизації органів черевної порожнини, мінімізована крововтрата, знижений ризик розвитку спайкового процесу в черевній порожнині; скоротилася тривалість оперативного лікування та перебування пацієнта під наркозом; став більш сприятливий перебіг післяопераційного періоду із спрощеним доглядом за пацієнтом; скоротилося перебування дітей у стаціонарі. Тривалість операції становила 45 - 90 хвилин, час госпіталізації - 7 - 14 днів, довжина видаленої ділянки кишки - 30 - 60 см. Час спостереження в післяопераційному періоді - від 1 місяця до 2,5 років. Основним недоліком цього методу вважаємо серйозну травмагичність ануса при демукозація прямої кишки і подальшої мобілізації зведеної кишки, що може стати основною причиною недостатності функції анальних сфінктерів.

Мета роботи - упровадити та вивчити ефективність використання лапароскопічної хірургії в дітей із хворобою Гіршпрунга (ХГ). За період із жовтня 2011 р. по січень 2015 р. проліковано 105 дітей із ХГ, використовуючи мініінвазивну техніку. Серед них 58 пацієнтів прооперовано за методикою трансанального ендоректального зведення (ТЕРТ - Transanal Endorectal Pull-Through) і 47 дітей - за допомогою методу лапароскопічно-асистованого ТЕРТ. Віком до 1 року прооперовано 10 (9,52 %) пацієнтів, від 1 до 3 років - 53 (50,48 %), від 4 до 5 років - 29 (27,62 %), старше 6 років - 13 (12,38 %) дітей. Ректальну форму агангліозу діагностовано у 76 (72,38 %) випадках, ректосигмоподібну - у 27 (25,71 %) і субтотальну - у 2 (1,91 %) пацієнтів. Для визначення діагнозу використовували результати загальноклінічних (ретельний анамнез, огляд, аналізи крові та сечі, електрокардіографія, ультразвукове дослідження внутрішніх органів) і спеціальних (іригографія, іригоскопія, пасаж контрасту шлунково-кишковим фактом, ректороманоскопія, колоноскопія, аноманометрія, гістологічні дослідження, визначення активності ацетилхолінестерази) методів дослідження. Тривалість лапароскопічно-асистованого ТЕРТ у дітей із ХГ становила 150 - 175 хв, час госпіталізації - 7 - 14 днів, довжина видаленої ділянки кишки - 20 - 60 см. Час спостереження в післяопераційний період - від 1 міс до 3 років. В 1 дитини виявили неспроможність колоанального анастомозу через активність пацієнта в ранній післяопераційний період, яку скорегували за допомогою відкритого етапного лікування. Усім дітям у віддалений період проведено реабілітаційне відновне лікування з добрими функціональними результатами. Висновки: лапароскопічно-асистоване ТЕРТ - одне із перспективних хірургічних втручань, яке можна використовувати у практиці дитячих хірургів за наявності необхідної кваліфікаційної підготовки та повноцінного технічного забезпечення. Сучасні методи використання ідентифікації агангліонарної ділянки та вториннозміненого сегмента кишки, що не функціонує, вище перехідної зони у пацієнтів із ХГ надає більше можливостей для визначення об'єму резекції ОК, що значною мірою впливає на добрі функціональні результати після зведення. Лапароскопічна асистенція створює кращі умови проведення трансанальної дисекції товстої кишки і робить цю операцію простішою та швидшою.

Гемангіоми відносять до групи судинних пухлин, які найчастіше трапляються у дітей. Більшість гемангіом не загрожує життю дитини та не спричиняє хвороб, однак є стани, за яких існує ризик появи суттєвих ускладнень. Застосування неселекційних бета-блокаторів, зокрема пропранололу, обумовлює появу найбільш ефективного та безпечного із усіх відомих на сьогоднішній день методів консервативної терапії гемангіом у дітей раннього віку.

Гемангиомы относят к группе сосудистых опухолей, которые чаще всего случаются у детей. Большинство гемангиом не угрожают жизни ребенка и не вызывают болезней, однако есть состояния, при которых существует риск возникновения осложнений. Применение неселекционных бета-блокаторов, в частности пропранолола, обуславливает появление наиболее эффективного и безопасного из всех известных на сегодняшний день методов консервативной терапии гемангиом у детей раннего возраста.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.458.23-5

Рубрики:

Деформація і функціональне порушення грудної клітки (стінки) у дітей

Шифр НБУВ: Ж69358 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Пахвинна грижа (ПГ) - одне із найбільш поширених захворювань дитячого віку, що вимагають хірургічного лікування. Основним показанням до оперативного лікування ПГ є ризик її защемлення. Серед способів лапароскопічної герніорафії особливо перспективним є метод PIRS (percutaneous internal ring suturing). Мета роботи - провести аналіз власного клінічного матеріалу хірургічного лікування ПГ у дітей із використанням методу PIRS. У дослідження включено 62 дитини з ПГ віком від 2 місяців до 7 років, яких прооперували впродовж 2012 - 2015 рр. методом PIRS з ушиванням внутрішнього кільця пахвинного каналу. Серед пацієнтів було 48 (77,4 %) хлопчиків і 14 (22,6 %) дівчат. Правобічну грижу діагностовано в 45 (72,6 %) хворих, а лівобічну - у 10 (16,1 %). Двобічну ПГ перед операцією діагностовано в 7 (11,3 %) дітей. Для оперативних втручань використовували прямий або 30-лапароскоп 5 мм. Серед переваг лапароскопічних методів, і зокрема способу PIRS, виділяють можливість виявлення незарощення вагінального паростка очеревини з контралатерального боку. Так, у 6 (9,7 %) хворих розширення внутрішнього кільця пахвинного каналу з протилежного боку візуалізовано інтраопераційно. Також перевагами цього методу є використання лише одного оптичного порту діаметром 3 - 5 мм та відсутність потреби в накладанні інтракорпоральних швів. Жоден оперований пацієнт при застосуванні нитки Ethibond* Excel 2-0 не скаржився в післяопераційному періоді на неприємні відчуття в ділянці післяопераційного вузла, що розміщували підшкірно в пахвинній ділянці.У дослідженні рецидив ПГ виявлено в 2 (3,2 %) хлопчиків. Цих пацієнтів повторно також прооперовано з використанням методики PIRS. Висновки: PIRS - простий та ефективний міні-інвазивний метод хірургічної корекції ПГ, що надає добрий косметичний результат. Застосування лапароскопічного методу в лікуванні ПГ у дітей дозволяє ретельно оглянути внутрішні кільця пахвинних каналів і, за потреби, виконати корекцію вади з обох боків. Використання нитки Ethibond* Excel 2-0 для ушивання внутрішнього кільця пахвинного каналу є ефективним та надає оптимальні функціональні результати. Ризик рецидиву ПГ після операції методом PIRS є порівнянним з ризиком рецидиву після операції класичним методом.

Зазначено, що сладні сигнали застосовують, як правило, для розв'язання задач забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів, стабільної та ефективної їх роботи за умов інтенсивної дії активних і пасивних завад. Використання складних сигналів з лінійною частотною модуляцією (ЛЧМ), зокрема, забезпечує високу роздільну здатність як за дальністю, так і за швидкістю, а також надає змогу істотно підвищити інформативність радіосистем. Застосування у сучасних модуляторах і формувачах швидкодіючих АЦП, методів прямого цифрового синтезу, а також методів прямої цифрової модуляції надає практично необмежені можливості формувати будь-які види модуляції. З метою модернізації та дослідження можливості реалізації сучасних цифрових технологій запропоновано застосування різновиду дискретного сигналу з стрибкоподібною зміною частоти. Наведено результати порівняльного аналізу спектральних і кореляційних властивостей складних сигналів на базі лінійної неперервної та дискретної частотної модуляції.

Лійкоподібна деформація грудної клітки (ЛДГК) - це один із найчастіших видів деформацій грудної клітки в дітей. Стандартним методом хірургічної корекції ЛДГК є операція Nuss. Частота виникнення хронічного болю після операції Nuss у дітей не вивчена. Мета роботи - вивчити частоту розвитку, інтенсивність та характер хронічного болю після хірургічної корекції ЛДГК за Nuss. Проведено телефонне опитування 53 пацієнтів. Пацієнтів із наявністю хронічного болю запрошували в клініку для анкетування. Їм пропонувалося відповісти на питання щодо локалізації, максимальної інтенсивності, характеру болю, частоти його виникнення, провокуючих факторів, наявності парестезій та порушень чутливості в ділянці локалізації болю. Для виявлення невропатичного компонента болю використовувався опитувальник PainDETECT. Також був проведений аналіз історій хвороби та ане стезіологічної бази даних. На хронічний біль скаржилися 32 % пацієнтів. У більшості пацієнтів він був помірної інтенсивності, локалізувався по передніх аксилярних лініях у місцях стояння пластини, виникав із частотою від 1 разу на тиждень до 1 разу на місяць та мав ознаки нейропатичного болю. Хронічний біль високої інтенсивності був у 11,2 % пацієнтів. У пацієнтів із вираженою ЛДГК хронічний біль виникав частіше порівняно з тими, хто мав ЛДГК легкого ступеня. Також частота виникнення хронічного болю була вищою в пацієнтів, котрим проводилися повторні оперативні втручання. Частота виникнення хронічного болю не залежала від способу загальної анестезії. У пацієнтів з епідуральною анестезією хронічний біль виникав рідше порівняно з пацієнтами з паравертебральним знеболюванням. Хронічний біль виникав частіше в пацієнтів із більш інтенсивним післяопераційним болем. Висновки: частота виникнення хронічного болю після корекції ЛДГК за Nuss є високою (32 %). Ризик розвитку хронічного болю вищий у пацієнтів із більш вираженою деформацією та з високою інтенсивністю післяопераційного болю. Частота розвитку хронічного болю, можливо, нижча при використанні епідуральної анестезії. У більшості пацієнтів хронічний біль після корекції ЛДГК за Nuss має ознаки нейропатичного.

Гемангіоми - пухлиноподібні судинно-похідні зміни, які трапляються у дітей, починаючи з раннього віку. Можуть виявлятись як незначні косметичні дефекти, що підлягають спонтанній інволюції, або спричинювати функціональні розлади чи безпосередньо загрожувати життю. Випадкове відкриття позитивного ефекту в консервативному лікуванні гемангіом пропранололом дало надію на результативне консервативне лікування уже на початковій стадії. Мета робота - з'ясувати ефективність консервативного лікування неселективним beta-блокатором (пропранололом) гемангіом у дітей раннього віку. У проспективному дослідженні проаналізовано ефективність лікування гемангіом у 43 дітей віком 2 - 19 місяців. У 28 пацієнтів це були поодинокі гемангіоми в ділянці голови та шиї. Лікування тривало від 2 до 14 місяців і повністю завершено у 33 пацієнтів. Наявність геманііоми у дітей раннього дитячого віку у фазі проліферації, особливо ускладненої, яка призводить до порушення життєвих функцій або до стійких розладів та значних косметичних негативних наслідків, є показанням для проведення системного лікування. У переважної більшості пацієнтів (41 дитина) отримано позитивну клінічну відповідь: припинення росту пухлини зі зменшенням її у розмірах аж до повного зникнення за відсутності достовірних ускладнень. Такі результати свідчать про високу ефективність лікування одночасно з доброю його толерантністю, високою доступністю та низьким ризиком розвитку ускладнень. Висновки: рання оцінка ефективності лікування гемангіом неселективним beta-блокатором пропранололом свідчить про його високу результативність із одночасною доброю толерантністю.

Уролітіаз є мультифакторним захворюванням, в основі якого лежить взаємодія генотипу із зовнішнім середовищем. Останніми роками на перший план лікування великих і коралоподібних каменів нирок виходить черезшкірна нефролітотрипсія (ЧШНЛ) на противагу екстракорпоральній ударно-хвильовій літотрипсії (ЕУХЛ), а тим більше "відкритій" хірургії. Мета дослідження - оптимізувати лікування сечокам'яної хвороби (СЧХ) у дітей, впроваджуючи мініінвазивні технології. Клінічний матеріал охоплює 27 хворих на СЧХ віком від 1 до 18 років. У всіх пацієнтів діагностовано однобічне ураження. Конкременти розташовувалися в чашечково-мисковій системі (ЧМС). У одного пацієнта конкременти утворилися у лівому сегменті підковоподібної нирки та в однієї дівчини через 7 років після пластики пієлоуретерального сегмента правої нирки. У діагностичному алгоритмі СКХ встановлювали розміри і локалізацію конкрементів, а також визначали функцію нирок і можливі супутні вади чи ускладнення. Застосована методика мінічерезшкірної нефролітотрипсії (міні-ЧШНЛ) передбачає пункцію ЧМС і дилатацію каналу під контролем поліпозиційної рентгеноскопії для створення доступу до каменя нирки, введення по каналу нефроскопа, дроблення каменя й екстракцію його фрагментів. За необхідності, у разі розташування конкрементів у тяжкодоступних чашечках, використовували другий пункційний доступ до ЧМС. За допомогою міні-ЧШНЛ у пацієнтів видалили усі фрагменти конкрементів - stone free. Ускладнень під час оперативних втручань не було. Висновки: у разі великих каменів нирок у дітей, які резистентні до ЕУХЛ, оптимальним методом їх видалення є контактна ЧШНЛ. Особливо це стосується випадків локалізації конкремента у нижній чашечці нирки, яка анатомічно є проблемною для самостійного відходження фрагментів каменя. Переваги міні-ЧШНЛ у дітей - це мінімальна хірургічна травма та, зазвичай, крововтрата; добра візуалізація предмету втручання; достатня безпечність операції і короткий шпитальний період. Міні-ЧШНЛ можна рекомендувати у дітей із супутніми вадами сечових шляхів та після попередніх традиційних оперативних втручань.

Гемангіоми - це різновид судинних пухлин, які найчастіше зустрічаються у дитячому віці. У 2008 р. було опубліковано перші результати щодо застосування пропранололу у лікуванні гемангіом у дітей раннього віку. Це стало поштовхом до революційних змін у поглядах на тактику лікування однієї з найпоширеніших патологій дитячого віку. Мета роботи - провести аналіз ефективності застосування неселективного beta-блокатора (пропранололу) у разі консервативного лікування гемангіом у дітей раннього віку. Терапію пропранололом було застосовано у 92 пацієнтів (69 дівчаток, 23 хлопчиків) із гемангіомами різної величини, кількості та локалізації у віці від 2 до 11 місяців (87 дітей) та 15 - 19 місяців 5 дітей) на момент початку лікування. У більшості пацієнтів відмічались гемангіоми голови та шиї (59 дітей, 64,1 %), у 1 (1,1 %) пацієнта - дифузна інфантильна гемангіоендотеліома печінки. У 5 (5,4 %) дітей лікування проводилось у випадку гемангіом, ускладнених виразкуванням і кровотечею. У 1 (1,1 %) дитини застосовували пропранолол після неефективної гормонотерапії. Усі пацієнти одержували пропранолол у дозі 2 - 3 мг/кг/добу. Лікування завершували після одержання задовільної клінічної відповіді та після закінчення фази проліферації. У 86 (93,5 %) пацієнтів одержано позитивну клінічну відповідь у вигляді затримки росту пухлини, наступного зменшення її у розмірах аж до практичного зникнення. У переважної більшості пацієнтів уже з перших днів лікування спостерігали позитивну динаміку у вигляді зміни кольору (збліднення) пухлини, зменшення її об'єму та напруження. Лікування повністю завершено у 68 (73,9 %) пацієнтів, тривалість лікування - 2 - 14 міс. У трьох випадках відміна препарату після 3 - 5 міс лікування призвела до рецидиву. Після 1 - 2-місячної паузи у лікуванні було відновлено введення пропранололу і знову одержано позитивну відповідь. Не виявлено жодних порушень функцій серцево-судинної системи чи показників глікемії. У жодного із пацієнтів побічні дії не були причиною відміни лікування. Висновки: наявність гемангіоми у дітей раннього дитячого віку у фазі проліферації, особливо ускладненої, яка призводить до порушення життєвих функцій або до стійких розладів та значних косметичних негативних наслідків, є показанням до проведення системного лікування. Оцінка ефективності лікування неселективним beta-блокатором пропранололом вказує на його високу результативність з одночасною доброю толерантністю. Якнайшвидший початок лікування пропранололом надає змогу запобігати розвитку розладів функцій або значних косметичних дефектів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д225.8 + Д829(45УКР3)5

Рубрики:

Гідрологічні прогнози на річках

Регіональна фізична географія

Шифр НБУВ: Ж100076 Пошук видання у каталогах НБУВ 

22 - 23 березня 2019 року на базі Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (ЛМНУ) відбувся освітній навчальний курс для дитячих хірургів та урологів з країн Центральної та Східної Європи "Неонатальна та мініінвазивна хірургія". Тематика була обрана невипадково, адже питання лікування вроджених вад розвитку у новонароджених та у періоді раннього дитинства залишаються дискусійними.

З появою мініінвазивної хірургії проведення хірургічного лікування кіст селезінки (КС) за допомогою лапароскопії набуло актуальності. Мета роботи - провести аналіз ефективності лапароскопічного лікування КС у дітей. Проведено хірургічне лікування 164 пацієнтів з КС віком від 6 місяців до 18 років. Для встановлення діагнозу використовували клініко-лабораторні дані, ультразвукове дослідження, комп'ютерну або магнітно-резонансну томографію. Завдяки новим методам діагностики вдалося виявити КС на ранніх етапах. У хірургічному лікуванні дітей з КС дотримувались органозберігаючого принципу. У 112 дітей виконані різні варіанти відкритих органозберігаючих операцій на селезінці. У 52 пацієнтів КС ліквідовані лапароскопічно. Залежно від локалізації, розмірів, співвідношення до архітектоніки магістральних судин і варіанту ураження паренхіми при КС проведено лапароскопічно цистектомію (n = 20), фенестрацію стінки кісти із капітонажем (n = 14) та парціальну резекцію селезінки (n = 18). У п'яти пацієнтів у віддаленому періоді відмічено рецидив кісти. Це були діти після фенестрації кісти без капітонажу (n = 2) та після фенестрації кісти із заповненням порожнини кісти пасмом чепця (n = 3). Корегували рецидив КС відкритою операцією. У семи дітей у післяопераційному періоді зберігалася мінімальна залишкова порожнина кісти, яка самостійно зарубцювалася в динаміці протягом 1 - 2 років. Висновки: парціальна резекція селезінки з урахуванням її сегментарного кровопостачання є раціональним методом лікування КС, що радикально ліквідовує патологію та зберігає всі важливі радикально ліквідовує патологію та зберігає всі важливі функції ураженого органу. Лапароскопічна корекція КС у дітей має обмежені показання при органозберігаючому підході лікування даної патології. Селективний індивідуальний вибір методу хірургічного лікування КС залежить від локалізації, розмірів, співвідношення до архітектоніки магістральних судин і варіанту ураження паренхіми селезінки на основі променевих методів діагностики та набутого досвіду профільних клінік.