Мета роботи - висвітлити проблеми сімейних лікарів щодо реалізації свого права на ефективну професійну діяльність. У роботі застосовано методи: структурно-логічного аналізу, бібліосемантичний, системного підходу. Встановлено, що основними проблемами професійної діяльності є недостатнє технічне оснащення робочого місця сімейного лікаря, матеріальне забезпечення його особистості, а це негативно впливає на мотивацію ефективної діяльності, питання підготовки та перепідготовки лікарів. Висновки: з різних причин (відсутність організаційного досвіду роботи, нестача фінансових коштів, слабка юридична законодавча база, ідеологічний консерватизм тощо) під утиск прав професійної діяльності підпадають, на жаль, лікарі загальної практики/сімейні лікарі, причому частіше за своїх колег-медиків.

Проаналізовано оперативні дані моніторингу модернізації лікувально-профілактичних підрозділів закладів охорони здоров'я, що надають первинну медичну (медико-санітарну) допомогу.

Представлений аналіз перспективи профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини на первинному рівні організації медичної допомоги населенню за участі лікаря загальної практики сімейного лікаря (ЛЗП - СЛ) свідчить про необхідність застосування ЛЗП - СЛ саме профілактичних технологій задовго до настання вагітності на рівні всієї сім'ї, що буде сприяти запобіганню виникнення ВІЛ-інфекції у жінок та зменшенню кількості ВІЛ-інфікованих вагітних, а також за умови використання рекомендацій ВООЗ щодо сучасних підходів до використання контрацепції вплине на зменшення небажаних вагітностей у ВІЛ-інфікованих жінок. Усе означене стане суттєвою профілактикою ВІЛ-інфекції у дітей.

Мета роботи - висвітлити проблеми забезпечення умов діяльності лікаря загальної практики/сімейного лікаря для ефективної професійної діяльності. У роботі застосовано методи: структурно-логічного аналізу, бібліосемантичний, системного підходу, статистичний, порівняльного аналізу. Проаналізовано оперативні дані моніторингу модернізації лікувально-профілактичних підрозділів закладів охорони здоров'я, що надають первинну медико-санітарну допомогу. Висновки: проведений аналіз розвитку сімейної медицини свідчить про невідповідність пріоритетності галузі сімейної медицини в системі охорони здоров'я населення України, що негативно впливає на показники здоров'я населення: високі показники захворюваності, інвалідності, смертності.

Мета роботи - визначити проблеми взаємовідносин лікаря загальної практики - сімейного лікаря та пацієнта. У дослідженні застосовано методи: структурно-логічного аналізу, бібліосемантичний, соціологічний, статистичний та системного підходу. Результати соціологічного дослідження показали, що рівень задоволеності потреб населення в медичній допомозі на первинному рівні недостатній; поінформованість населення про власні права щодо послуг на рівні сімейної медицини також недостатня. Висновки: потребує вдосконалення кваліфікація лікаря загальної практики - сімейного лікаря та покращання умов його праці, а також дотримання законодавства медичними спеціалістами під час виконання своїх функціональних обов'язків.

Мета роботи - провести аналіз нормативно-правового забезпечення умов діяльності лікаря загальної практики - сімейного лікаря для ефективної професійної діяльності. Проаналізовано нормативно-правові акти щодо забезпечення діяльності лікаря загальної практики - сімейного лікаря; використано методи структурно-логічного аналізу, системного підходу, порівняльного аналізу. Проведений аналіз нормативно-правового забезпечення діяльності лікаря загальної практики - сімейного лікаря показав: достатнє унормування прав лікаря цієї спеціальності на законодавчому рівні; декларативність програмних документів щодо розвитку сімейної медицини; відсутність механізму відповідальності за незабезпечення умов праці сімейного лікаря як на законодавчому, так і на галузевому рівні.

Мета роботи - проаналізувати нормативно-правові аспекти регулювання первинної медико-санітарної допомоги на засадах загальної практики - сімейної медицини. Висвітлено основні права та обов'язки лікарів загальної практики - сімейних лікарів, зокрема правовий механізм забезпечення пацієнтів лікарськими засобами з вмістом наркотичних, психотропних речовин і прекурсорів. Висновки: первинна медична допомога на засадах загальної практики - сімейної медицини залишається однією з найважливіших ланок медичної допомоги в Україні, а реформи в ній мають найбільш тісний зв'язок із процесами трансформації в Україні.

Паліативна допомога є складним медико-соціальним процесом, який вимагає нормативно-правового регулювання, сучасних медичних знань, соціальної допомоги, спеціальної підготовки як спеціалістів, так і родини пацієнта. Розглянуто проблеми організації паліативної допомоги, у тому числі ВІЛ-інфікованим пацієнтам, та окремі її складові.

Показник материнської смертності вважають інтегрованим індикатором репродуктивного здоров'я жінок, який відображає не лише стан загального здоровія, якість медичної допомоги вагітним і рівень організаційної роботи родопомічних установ, а й поєднану взаємодію цих чинників з економічними, екологічними, санітарно-культурними, соціально-гігієнічними та іншими факторами. Показник материнської смертності нині є актуальною проблемою вітчизняної системи охорони здоров'я: за даними МОЗ України, у 2016 р. померло 77 жінок, смерть яких пов'язана з вагітністю. Показник материнської смертності становить 14,5 на 100 000 живонароджених дітей. За даними Міжвідомчої групи ООН з оцінки материнської смертності (MMEIG), в обчисленні показника враховують коефіцієнт народжуваності й економічний стан країни, показник материнської смертності в Україні у 5,3 разу (32 на 100 000 живонароджених) перевищує (2010 р.) цей показник у Європейському Союзі (6 на 100 000 живонароджених у 2010 р.). В Україні спостерігається негативна стала тенденція рівня материнської смертності, основними причинами якої є недостатня доступність населення до послуг планування сім'ї; високий рівень патології вагітних; недосконала система стандартизації медичної допомоги; недостатній моніторинговий контроль випадків материнської смерті; недостатня державна підтримка у разі планування та народження дитини. Впровадження заходів Глобальної стратегії і цілі припинення запобіжної материнської смертності до 2030 р. ВООЗ сприятиме зниженню МС: з метою запобігання нерівноправності в доступності та якості медико-санітарних послуг в області репродуктивного здоров'я, здоров'я матері і новонародженого; забезпечення загального охоплення послугами охорони здоров'я для всеосяжної медико-санітарної допомоги у сфері репродуктивного здоров'я; усунення всіх причин материнської смертності, репродуктивної і материнської захворюваності та пов'язаних з ними інвалідності; зміцнення системи охорони здоров'я шляхом збору надійних даних з метою реагування на потреби та пріоритети жінок і дівчаток; забезпечення підзвітності для підвищення якості допомоги та справедливості.

Вперше в Україні обґрунтовано функціонально-організаційну модель удосконалення роботи лікаря загальної практики - сімейного лікаря (ЛЗП-СЛ) в умовах соціально-орієнтованого ринкового суспільства. Виявлено негативні чинники організації роботи ЛЗП-СЛ за результатами комплексного аналізу моніторингу модернізації первинної медичної допомоги. Показано недостатнє нормативно-правове забезпечення мотиваційних механізмів організації роботи ЛЗП-СЛ, що не сприяє її ефективності. Здійснено оцінку задоволеності населення послугами ЛЗП-СЛ із профілактики хронічних неінфекційних захворювань за інноваційними підходами. Проведено соціологічне дослідження думки ЛЗП-СЛ щодо забезпечення належних умов організації їх роботи. Удосконалено нормативно-правове забезпечення організації роботи ЛЗП-СЛ в Україні в частині автономізації закладів охорони здоров'я щодо активного впровадження заходів мотиваційного характеру для залучення ЛЗП-СЛ до тривалої за часом роботи на одній територіальній одиниці. Розвинуто методичні підходи до організації роботи ЛЗП-СЛ.