Представлена клинико-гематологическая характеристика B-клеточного хронического лимфолейкоза у учасников ликвидации последствий аварии на ЧАЭС в отдаленном периоде. Освещены результаты лечения 16-ти больных с применением различных химиопрепаратов. Выявлено, что применение флударабина с циклофосфаном способствовало достижению длительной полной и частичной клинико-гематологической ремиссии у значительного числа больных, чего не наблюдалось при лечении стандартными схемами химиотерапии. Побочным действием флударабина была лейкопения, которая на фоне измененного иммунитета способствовала возникновению и обострению инфекционных осложнений. Применение манакса и эрбисола значительно снижало иммуносупрессивное и токсическое действие флударабина, поэтому инфекционные осложнения и медикаментозный гепатит встречались реже, улучшалось качество жизни больных.

Проаналізовано клінічні характеристики та лабораторні параметри, пов'язані з оцінкою ефективності лікування хворих на множинну мієлому із застосуванням високодозової хіміотерапії та трансплантації стовбурових клітин периферичної крові. Встановлено, що основним параметром, який прогнозує відповідь на лікування як для хворих, яким проводили поліхіміотерапію, так і для пацієнтів, яким проводили високодозову хіміотерапію і трансплантацію, є ураження нирок (підстадія В). Найкращі результати лікування одержані у пацієнтів із IIA - IIIA стадією захворювання. У хворих з IIIB стадією тривалість досягнутої ремісії значно нижча, рецидиви захворювання виникають частіше. Відповідь на терапію індукції прогнозує відповідь на лікування із застосуванням трансплантації і є значно слабшою у тих пацієнтів, у котрих не було досягнуто повної або часткової ремісії на першому етапі лікування.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р361 + Р126

Рубрики:

Дія іонізуючого випромінювання на організм (медична радіобіологія)

Радіаційна гігієна

Шифр НБУВ: Ж14793 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено стислий огляд та дані власних досліджень щодо прогностичного значення деяких клінічних і лабораторних параметрів у хворих на хронічну лімфоцитарну лейкемію (ХЛЛ). Запропоновано прогностичну систему, яка включає клініко-гематологічні, імунологічні та молекулярно-генетичні маркери для стратифікації хворих на групи ризику. Ризик-адаптована терапія хворих на ХЛЛ спрямована на підвищення ефективності лікування.

У результаті досліджень установлено, що гемопоетичні клітини, одержані з кісткового мозку (КМ), периферичної та пуповинної крові, мають високий проліферативний потенціал і їх можна розглядати як джерело трансплантації. Основним джерелом стовбурових клітин для проведення ауто- й алотрансплантації слід вважати периферичну кров (ПК). Запропоновані методи збагачення стовбурових клітин ПК дозволяють одержати достатню для проведення трансплантації кількість гемопоетичних стовбурових клітин із збереженою функціональною активністю. Використання КМ як трансплантата доцільно лише за умов недостатньої колекції стовбурових клітин ПК. Найбільш перспективним джерелом для подальшого застосування як ало- та аутотрансплантата є кордова кров.

  Скачати повний текст

Наведено результати застосування талідоміду у хворих на множинну мієлому (ММ) та описано ускладнення на тлі проведеної терапії. Застосування талідоміду в монорежимі, а також у поєднанні з кортикостероїдними та цитостатичними засобами є ефективним під час лікування хворих на ММ як терапії першої лінії, а також у хворих, рефрактерних до стандартного лікування. Найчастішим побічним ефектом препарату є токсична полінейропатія, інші ускладнення зустрічаються значно рідше та у більшості випадків контролюються відповідною супровідною терапією.

За останні 40 років значно змінилася тактика лікування неходжкінської лімфоми (НХЛ) - від проведення променевої терапії до сучасних схем поліхіміотерапії (ПХТ) із застосуванням моноклональних антитіл. В Національному інституті раку накопичено десятирічний досвід лікування хворих з В-клітинною НХЛ з використанням ритуксимабу. Для визначення ефективності терапії спостерігали групу хворих з НХЛ, які перебували на лікуванні у відділенні онкогематології з 2001 по 2010 р. і одержували лікування з використанням ритуксимабу. Оцінювали безпосередні та віддалені результати лікування. Виявлено, що застосування курсів ПХТ з використанням ритуксимабу ефективне як під час лікування хворих з вперше виявленою НХЛ, так і рецидивів захворювання. Встановлено високі показники безпосередньої відповіді на терапію та позитивні віддалені результати лікування.

Наведено аналіз особливостей перебігу неходжкінської злоякісної лімфоми у хворих похилого та старечого віку. Проведено порівняльний аналіз ефективності та токсичності лікування за схемами CHOP і CNOP у хворих похилого віку.

Представлено сучасні погляди на систему прогностичних факторів при лімфомі Ходжкіна. В історичному аспекті проведено аналіз клініко-лабораторних та гістологічних особливостей перебігу захворювання, які визначають його прогноз. Висвітлено роль новітніх прогностичних факторів, таких як позитронно-емісійна томографія.

Лікування хворих з рефрактерними формами лімфоми Ходжкіна за комбінованою хіміо-променевою програмою є пріоритетним. Однак хіміотерапевтична лінія повинна включати багатокомпонентні схеми, а променева терапія повинна мати допоміжний, консолідуючий характер.

Сучасна діагностика лімфопроліферативних захворювань базується на "відкритій" або пункційній біопсії лімфатичного вузла та його дослідженні основним гістологічним методом, який надалі зумовлює необхідний додатковий комплекс імуногістохімічних та молекулярно-генетичних маркерів. Вибір об'єму таких досліджень, обгрунтування доцільності їх застосування є компетенцією досвідченого патоморфолога, який, спираючись на одержані морфологічні, цитологічні, імуногістохімічні ознаки лімфоми, результати молекулярно-генетичних досліджень, зіставляючи їх з клінічними даними, формулює діагноз згідно із сучасною класифікацією лімфом ВООЗ (2008 р.). Можливість трансформації (переходу) у процесі пухлинної прогресії лімфопроліферативних захворювань з однієї нозологічної форми в другу та необхідність корекції використання діагностичних методик вимагає тісної співпраці, постійного індивідуального та зворотного зв'язку онкоморфолога та онкогематолога.

Надано огляд міжнародних стандартів та рекомендацій діагностики, стадіювання та лікувальної тактики хворих на множинну мієлому, розроблених на підставі результатів рандомізованих досліджень. Наведено рекомендації Європейського товариства медичної онкології, Загальнонаціональної мережі щодо боротьби з раком США та Міжнародної робочої групи з вивчення мієломи. Узагальнено, що світові стандарти останніми роками набули суттєвих змін з огляду на появу нових лікарських засобів, таких як імуномоделюючі препарати, інгібітори протеасом.

Описано досягнення в світовій практиці щодо профілактики венозного тромбоемболізму (ВТЕ) різного ступеня тяжкості у хворих на злоякісні новоутворення. Увагу приділено профілактиці ВТЕ у хворих з встановленим діагнозом множинної мієломи на фоні талідомідвмісних режимів лікування.

Наведено дані літератури про виникнення, діагностику та лікування первинної лімфоми кісток, а також клінічні випадки з медичної практики.

Досягнення в галузі імунології, генетики та біології пухлин надали змогу зробити значний крок уперед у вивченні лімфом, що знайшло відображення в останньому перегляді класифікації пухлинних захворювань тканин кровотворення і лімфоїдної тканини ВООЗ 2008 р. В ній наведено нові клініко-морфологічні форми індолентних та агресивних B-клітинних лімфом, а також проміжні форми B-клітинних лімфом, особливості їх імунофенотипу та молекулярно-генетичні детермінанти. Більш детальний аналіз надасть змогу не лише конкретизувати нозологічну форму лімфом, але й підібрати оптимальну схему лікування хворих.

На базі відділення онкогематології Національного Інституту раку в межах протоколу клінічного дослідження проведено вивчення ефективності та безпеки препарату філстим виробництва ВАТ "Біофарма" (Україна) у дорослих з нейтропенією, що розвинулася внаслідок поліхіміотерапії у випадку лімфоми Ходжкіна групи високого ризику. У дослідження було включено 30 пацієнтів. Ефективність досліджуваного препарату становить 100 %; його дія призводить до статистично значимого збільшення кількості лейкоцитів і нейтрофілів. Препарат характеризується задовільною переносимістю. Характер побічних явищ і ступінь їх прояву не відрізнявся від таких, що описані в літературі.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.411 + Р411.033.2

Рубрики:

Пухлини кісткового мозку і крові

Залізодефіцитна анемія

Шифр НБУВ: Ж14160/прил. Пошук видання у каталогах НБУВ 

В огляді узагальнено дані щодо досвіду застосування препарату нового класу для лікування хронічної лімфоцитарної лейкемії і моноклональних антитіл до СD52, препарату алемтузумаб (кампат). Проведено огляд рандомізованих клінічних досліджень з вивчення ефективності та безпеки кампату, наведено аналіз можливостей застосування препарату за різних клінічних ситуацій, а саме - у разі рефрактерності та рецидиву захворювання, у ролі консолідації ремісії та як терапії 1-ї лінії лікування. Проаналізовано світовий досвід застосування препарату у разі внутрішньовенного та підшкірного шляхів введення.

Представлены предварительные результаты исследования II фазы (финансируемого Программой оценки эффективности противораковой терапии (США)), посвященного определению эффективности бевацизумаба (Авастина) в лечении пациентов с пострадиационным некрозом головного мозга.