Обгрунтовано доцільність використання та покращання природних кормових угідь гірсько-лісового поясу Карпат, а також дози та раціональні поєднання вапняків, доломітів і фосфоритів з місцевих покладів агроруд і гною. Уперше залежно від їх дії для даних умов установлено особливості росту та розвитку лучних рослин, формування та трансформації природних і сіяних лучних травостоїв, їх продуктивність, якість корму, агрофізичні й агрохімічні показники родючості грунту. Розроблено заходи щодо керування формуванням сінокісних травостоїв, їх продуктивністю, якістю корму та показниками родючості грунту шляхом створення оптимальних умов для лучних рослин на базі роздільного та поєднаного застосування в оптимальних дозах хімічних меліорантів і фосфоритів з місцевих родовищ та гною, що дозволяє ефективніше використати біокліматичні ресурси регіону та одержати від їх внесення на 20 - 140 % вищу врожайність у порівнянні з неудобрюваними травостоями.

Розглянуто підвищення ефективності планування заходів з охорони праці, обгрунтовано нову технологію вироблення рішень, реалізовану на основі інформаційних автоматизованих систем, стосовно завдань управління охороною праці на підприємствах та на галузевому рівні.

Наведено результати досліджень щодо впливу зростаючих доз місцевих фосфорних добрив (фосфоритів) на фоні меліорантів (місцевих вапняків та доломітів) на продуктивність сіяних сіножатей у горах. Установлено, що використання місцевих мінеральних ресурсів забезпечує зростання продуктивності сільськогосподарських угідь і поліпшує хімічний склад сіна.